Здавалося, що з приходом до влади В. Януковича – прихильника і друга російської влади, інформаційні напади на Україну будуть не дуже доречні, хоча б тому, що були здійснені значні поступки Росії для збереження і розширення її впливу на нашу державу. Однак, втратити такого хорошого «хлопчика для биття», як сусідня Україна – теж не вихід. Аж раптом такі події… (ми можемо лише здогадуватися хто їх організував). Гріх не використати.

          І відразу вихром пронеслися заголовки в російських ЗМІ на кшталт: «Во Львове ветеранам пришлось вновь биться с нацистами» (як відомо, ні один справжній ветеран не постраждав, а нелюбов у львів’ян до червоного прапора не має ніякого відношення до нацизму), «Нацисты пытались ветеранам испортить праздник» та подібні. Телевізійні сюжети розпочиналися з подій із Львова з гарно підібраними сценами. А потім уже до цієї істерії приєдналася Держдума РФ, яка звинуватила українську владу в тому, що та дозволила топтати російський прапор і траурний вінок (не зрозуміло, що там робив російський прапор – його що до пам’ятника несли покладати, і чому ці «неподобства» не задокументовані?). За Держдумою РФ до обуреного обговорення приєдналися Затулін, Жириновський та лідери різних російських організацій. Дехто із них навіть планував проводити мітинги біля Посольства України і приїжджати у Львів «захищати ветеранів від нацистів».

Специфіка висвітлення російськими ЗМІ подій у Львові є використанням одного із найефективніших видів інформаційної зброї – «шкідливої інформації». Така зброя має відповідати певним вимогам:

1) бути шкідливою для об’єкта інформаційної атаки (нанести шкоду іміджу, дискредитувати дії і рішення, звинувачувати, провокувати, висвітлювати і розповсюджувати правдиву, але «перекручену» і/або невигідну інформацію);

2) бути легкою на сприйняття;

3) приховувати шкідливе спрямування.

Таким чином, Україна знову стала об’єктом російської інформаційної агресії. І поки ми тут будемо розбиратися в тому, кого карати, російська влада вкотре задоволено потиратиме руки…