Цими днями на очі потрапила книга Роберта Шеклі. З яким задоволенням він завше читався – кумир, улюбленець, майстер своєї справи. На жаль його вже немає з нами. Та спогади відверто вимальовують нашу першу і останню зустріч. Тоді ж письменник, ще того не відаючи, дав одне з останніх в своєму житті інтерв’ю.

Пригадалося й відверте зізнання Роберта Шеклі на питання звідки він бере свої сюжети. „Життя – виявляється – набагато цікавіше й різноманітніше за будь – яку фантазію...” – сказав він мені, письменнику – початківцю....

...Спочатку здалося, що це чийсь недолугий жарт. В редакції газети провінційного містечка пролунав телефонний дзвінок. Приємний чоловічий голос відрекомендувався Борисом Сидюком та поставив запитання: „Ви не хотіли б зустрітися з Робертом Шеклі?”.

Спочатку стало смішно. Потім ми всі гуртом запевнили жартівника, що, звісно, не проти.

Проте, коли в нашому кабінеті за чашечкою кави зручно вмостились троє чоловіків, попередньо потиснувши мені та моїм колегам руки і відрекомендувавшись, відчуття недолугого жарту зникло. Його змінила деяка розгубленість.

Окрім вже вищезазначеного Бориса Сидюка, до нас в гості завітали американський письменник Роберт Шеклі та італійський фантаст Роберто Кавальйо.

Саме тими днями в Україні проходив фантастичний комп’ютерний тиждень – Міжнародної Асамблеї Фантастики „Портал”, котру організував видавничий дім „Мій комп’ютер” та журнал „Реальність фантастики” за спонсорської підтримки компаній „АМД”, „Gigabute” та Дніпропетровського медіа-порталу „Plas.in.ua”. Організатори попрацювали на славу – чого вартий був приїзд до України „зірок” такої мегавеличини, як американець Роберт Шеклі, італієць Роберто Кавальйо, поляк Анджей Сапковський – і це далеко не повний список знаменитих фантастів, котрі були запрошені на Асамблею „Портал”.

Ні Роберто, ні Роберт української та російської не знали, тому в спілкуванні допомагав Борис, а оскільки кожен з нас в школі вивчав англійську мізерних знань з цього предмету вистачило й нам.

Пан Сидюк відразу ж зізнався, що вони в Умані проїздом – буквально на декілька годин, Роберт Шеклі хоче відвідати могилу Цадика Нахмана. В найближчому кіоску пани купили кілька місцевих газет, та майже в кожній з них на запропоновану зустріч дружно посміялися. Так Борис Сидюк з письменниками потрапили до нас.

Отож, що саме привело таких маститих письменників, як Шеклі та Кавальйо до Умані?

- Письменнки приїхали на Асамблею „Порталу” а також на виставку - фестиваль „Кіноекспо – Україна”. Між цими двома заходами – залишився невеликий проміжок часу, тому вирішили оглянути деякі визначні місця неньки – України. Взагалі-то зараз мандруємо до Одеси, але вирішили заїхати на могилу Цадика Нахмана, тому й завітали до Вашого міста.

- Ну і як Вам Умань?

Шеклі (Перекладає Борис): - Чудове містечко. Ми вже встигли побувати на могилі хасидського пророка. Дуже багато чули про „Софіївку” – подивимось по часу, якщо його вистачить, ще й прогуляємось...

Кавальйо: - Мені теж дуже сподобалось Ваше містечко.

- А де на даний час проживаєте Ви?

Шеклі: - Я живу неподалік Нью-Йорка в невеличкому містечку Редхук.

Кавальйо: - А моє рідне місто – Генуя.

- А трошки про себе можете розповісти?

Ш: - Мені 76 років, я вважаю себе середнім американцем. Зараз розлучаюсь з п’ятою дружиною, предки котрої були родом з Одеси. Вважаю, що творча людина не повинна зациклюватись на чомусь одному, постійно прагну змін. За своє фантастичне життя встиг написати більше 70 книжок, хоча, якщо рахувати всі мої „писульки” – буде десь 106.

К: - Я не люблю багато говорити про себе. Мені 43 роки, я не маю родини. Все моє життя – це мої книги. А так, я звичайний італієць.

- Роберто, а як Вам українки?

- Доволі симпатичні. Можливо, коли-небудь і заберу якусь симпатичну дівчину з собою до Італії. Поки придивлюсь

Запитання до Роберта Шеклі:

- Скажіть, а це Ваше справжнє ім’я, чи псевдонім?

- Взагалі-то мій дід був з прізвищем Шикафськи. Проте змінив його і став Шеклі. Тому я, можна вважати, зі своїм справжнім прізвищем. Хоча маю і псевдонім – Філ Одонован.

- Які Ваші плани на майбутнє?

Ш: - За наступний рік я планую написати ще дві книги.

К: - Писати і писати.

- Пам’ятаєте, коли взялись за перо вперше?

Ш: - Звісно. Я тоді був хлопчиськом років 10. Мене вабило все фантастичне, невідкрите, я марив далекими світами та таємничими планетами. Тому це знайшло вихід на папері.

К: - Я багато чого перепробував в житті, поки нарешті зрозумів: писати - це моє. А за перо взявся десь років після 16.

- А що читають у вас на Батьківщині, відповідно в США та Італії? Що саме до вподоби з літератури Вам? Чи маєте власних кумирів з письменників?

Ш: - Американці взагалі читають мало – більш популярне в нас телебачення. Зараз у нас з фантастів сильно популярні Ніл Стефанс та Чайна Мієрвіль – дуже талановиті люди. А так в США читають всього потроху – і фантастику, і романи про кохання, і детективи. Особисто я полюбляю класику – Франц Кафка, Віктор Гюго, Олександр Дюма, Марк Твен, Джек Лондон... Можу перечитувати по декілька разів.

К: - В Італії теж багато уваги приділяється телебаченню. Книгам, на жаль, менше. Зараз у нас популярні Умберто Еко та Валеріо Євангелісті. Щодо себе, серед своїх кумирів можу назвати Роберта Шеклі.

- Зараз у нас всіляко намагаються підтримати молодого письменника. Організовують всілякі конкурси, книги – переможці яких видаються безкоштовно, запрошують до співпраці авторів-початківців. А як з цим на Заході?

Ш: - У нас існують спеціальні фонди, котрі призначені, аби підтримати молодих письменників та художників От приміром, Фонд Хаббарда. До речі грант фонду вигравало й чимало громадян колишнього Радянського Союзу.

- Чи впізнають Вас на вулицях, чи маєте власних фанатів?

Ш: - Ні. Намагаюсь бути непомітним. Так легше.

К: - Я більше популярний в Румунії – мої книги видаються в основному там. Маю в цій країні і власних фанатів, і фан-клуби.

- Скажіть, а Ви вперше в Україні?

Ш: - Так, у Вас я вперше. До цього я був декілька раз в Росії.

К: - А я в Україні вже не вперше.

- Як Вам наша країна, наша культура, наші люди?

Ш: - Якщо порівнювати з США – це зовсім різні речі. Дуже багато відмінностей. В ваших людях є дуже багато цікавих переваг, приміром вони все роблять з великим ентузіазмом.

К: - Для мене все нове надзвичайно цікаве, тому з задоволенням пізнаю вашу культуру, традиції. Це надзвичайно цікаво пізнавати щось нове, щось відкривати для себе.

- Чи відома Україна в світі, зокрема у вашому середовищі? Останнім часом, завдяки „помаранчевій” революції, гадаємо, світ більше дізнався про нас.

Ш: - Звісно про „помаранчеву” революцію чули, проте в суть не вникали. Середньостатистичний американець далекий від політики чужих країн. На жаль на сьогодні мало американців знають про Україну, дехто навіть не знає де вона знаходиться.

К: - Ні, в Італії про Україну знають мало. Хоча є деякі слова, пов’язані з Вашою країною, приміром Чорнобиль, Андрій Шевченко, Руслана...

- Скажіть, а звідки Ви берете ідеї для Ваших нових книг, оповідань?

Ш: - Для мене цікавим є все. Я багато читаю, спілкуюсь з людьми, намагаюсь бувати серед них, веду пошук інформації в Інтернеті. Все це створює хороший грунт для моєї творчості.

К: - Знаєте, життя все-таки швидше за будь-яку думку.

- Важко писати в жанрі науково-популярної фантастики?

Ш: - Я ж професіонал.

К: - Мені більш близький жанр фентезі. Я не акцентую в своїй творчості увагу на технічних параметрах – описанні зорельотів, кораблів, технічного спорядженні. Для мене більш важливим є внутрішній світ людини та зміни в ньому. Це й намагаюсь показати.

- Ви вважаєте вашу творчість роботою чи захопленням?

Ш: - Це для мене професія всього життя. Я досить серйозно цим займаюсь. Проте на відміну від більшості, це професія, котра подобається. Якби мені не подобалось писати, я б нічого толкового не створив.

К: - Для мене це захоплення. Я можу сьогодні займатись цим, завтра чимось іншим. Зараз мені подобається писати, маю в запасі чимало ідей, котрі хотілось би донести до читача.

- Що допомагає Вам творити?

Ш: - Кава та цигарка.

К: - Безумовно. Погоджуюсь.

- А як Ви відноситесь до написання творів на замовлення?

Ш: - З таким багаторічним досвідом це для мене не створює проблеми. Розглядаю всі умови, якщо вони мене задовольняють – залюбки берусь за замовлений матеріал.

К: - Знаєте, замовлення для творчої людини – це своєрідний виклик: „А чи зможеш ти...?”, тому інколи берусь і за замовлені матеріали.

- Чи маєте якихось кумирів?

Ш: - Важко зараз сказати, хто є моїм кумиром.

К: - Для мене це Шеклі.

- Зараз чимало молодих людей намагаються виразити себе в творчості. Що можуть побажати „зірки” такої величини початківцям?

Ш: - Не дуже розраховувати, що на цьому можна зробити кар’єру. Дуже небагатьом людям вдалось попасти в потрібний час в потрібне місце та ще й з потрібним оповіданням чи романом.

К: - Я б порадив початківцям писати. Якщо не вдається заробити на цьому, принаймі ви розвиваєтесь, вдосконалюєтесь, ділитесь з оточуючими своїм внутрішнім світом. Це добре.

- Що б хотіли побажати українським читачам?

Ш: - Щастя, здоров’я, успіхів і щоб зникли всі податки ( сміється) – в нас ця тема досить актуальна.

К: - Всього найліпшого, що тільки може бути.