Із Шоном ми зустрілися під час його концерту у Львові. На контакт він пішов одразу, не показуючи жодних капризів притамманних нашим “зіркам”, навіть не зважаючи на те, що був змучений після дороги. Хоч наша розмова розпочалася ще ввечері, проте закінчилась аж над ранок. Адже правду говорять, що з хорошим співрозмовником, та ще й за гальбою пива (можливо, навіть і не однією), час летить непомітно...

- Ви уже повністю акліматизувались в Україні?

- Так, повністю. Щось мені тут подобається, щось – ні. Щоправда, акліматизація була важкою, адже у вас зовсім інші традиції, клімат і різниця в часі. Але тепер усе позаду.

- Якою ви уявляли Україну до того, як потрапили сюди?

- Насправді, я майже нічого не знав про цю країну, крім елементарних речей – футболіст Шевченко, боксери брати Клички. Вважав, що це країна, яка знаходилася у складі СРСР і тому не дуже розвинена. Але коли я перший раз приїхав у Київ, то був шокований. Складалося враження, що я вдома.

- Яких перших українських слів ви навчилися?

- Загалом це слова подяки: “дякую”, “будь-ласка”. Ну, і слово “будьмо!” (сміється).

- Ви маєте українське громадянство?

- Не маю і не хочу. Воно, на мій погляд, мені непотрібне. Я маю британське громадянство, і воно мене повністю задовільняє. Якщо доведеться змінювати його на ваше, то я втрачу британське, чого дуже не хочу. Адже в Англії у мене залишилася дочка, рідня і мій бізнес.

- Ви знали ким є ваша майбутня теща?

- Так, звісно, що знав (сміється).

- Не були шоковані?

- Можливо, трішки, спочатку. Але потім була шокована вона (сміється). Та згодом вона звикла до мене, і все зараз добре.

- В яких стосунках перебуваєте із своєю тещою?

- В хороших. Ми подеколи зустрічаємося із нею, телефонуємо один до одного. Так що між нам досить дружні і теплі відносини.

- Шон, ви цікавитесь українською політикою?

- Я не цікавлюся політикою. Мені більш цікаві речі, які мені подобаються. До таких речей належить музика, риболов’я, мотоцикли. Мене не так цікавить українська політика, як те, що відбувається в Україні взагалі. Доприкладу, стан доріг, проблеми транспорту. Мені було надзвичайно цікаво більше довідатися про Чорнобиль.

- А що ви думаєте, про наших політиків?

- А ви що про них думаєте?

- Та, не найкраще. Погані.

- Не я це сказав (сміється).

- Ви приїхали в Україну під час Помаранчевої революції і одразу ж потрапили під шквал чорного піару. Як це на вас вплинуло, і що думаєте про це?

- Я був шокований, тому доволі довгий період не спілкувався із журналістами. Хоча вони часто мене переслідували, але писали про мене тільки погані речі. Вони вважали мене не людиною, і що я дуже впливаю на дану ситуацію. Через мене вони робили чорний піар на Юлію Тимошенко. Але все погане написане в мою адресу було брехнею.

- Ви в чомусь допомагаєте Юлії Тимошенко?

- Я не маю жодного відношення до Юлії Тимошенко.

- В Україні вам довелося спуститися в шахту. Які враження залишились після цього?

- Це жахливо. Я просто не маю слів. Там все побудовано на такому примітивному рівні, який в Англії був десь так в тридцятих роках минулого століття. Жах!

- У вас не виникає бажання повернутися на Батьківщину?

- Ні, мені тут подобається. Тим паче, що тут є і хоче бути моя дружина Євгенія. Мені цікаво тут. За цей час, що прожив в Україні дізнався багато чого нового. Хоча певна ностальгія все ж таки присутня. Але ми з Євгенією часто їздимо в Англію.

- Але в Англії у вас є дочка. Не хочете її також взяти до України?

- Так, планую щоб Шарлет (дочка Шона від першого шлюбу – авт.) найближчим часом приїхала в Україну, але не на постійно. Просто хочу показати їй вашу країну, а потім, через два чи три тижні, вона знову повернеться в Англію.

- А в яких стосунках перебуває Євгенія із вашою дочкою?

- Вони є дуже хорошими друзями.

- Десять років ви не займалися музикою. І от, приїхавши в Україну, ви вирішили створити тут свою нову групу. В чому така причина?

- Приїхавши в Україну я не мав жодної роботи і чим зайнятися. Зовсім випадково Женя послухала старі записи моєї групи, і вони їй дуже сподобалися. Тоді вона запропонувала мені знову взятися за музику. Мені ця ідея також припала до душі. Тому й вирішив створити гурт. Частину музикантів знайшов тут, також залучив до проекту і своїх старих музикантів. Вийшло непогано.

- Можете оцінити стан української музики порівняно із англійським?

- В Англії переважає поп-музика. Вечірок, які проводяться в рок-стилі, є дуже мало. Я б сказав, що це сприймається як аномалія. У вас же рок-рух розвинутий непогано, хоча і перебуває поза межами “формату”.

- А які українські виконавці вам подобаються?

- Ой, у вас багато хороших співаків. До прикладу, “Океан Ельзи”. Просто розкішна команда. Ще мені подобається Валерій Меладзе. Принаймні, своєю зовнішністю.

- Ви доволі багато часу проводите з байкерами і музикантами. Євгенія не ревнує вас до них?

- Вона також цікавиться і любить мотоцикли, знає усіх моїх знайомих байкерів. Тобто до байкерів і музикантів, з якими я проводжу час, вона ставиться позитивно.

- А у неї самої немає ще мотоцикла?

- Ні, ще не має, але він у неї обов’язково буде. Спочатку їй потрібно зробити водійські права, а вже потім можна буде подумати і про покупку байка.

- У вас який мотоцикл?

- (розстібаючи куртку, Шон показує свою кофту, на якій написано Harley-Davidson, і усміхається). Без слів.

- Багато людей вважають, що байкери – це злі, небриті і немиті хлопці...

- Це добре, що вони так думають (сміється). Насправді, дійсно багато хто так вважає, але це не так. Байкери – це екзотика і хороші люди.

- Як виглядає ваш типовий будний день?

- Найбільше часу у мене, майже щодня, йде на репетиції. Також дуже люблю кататись на мотоциклі.

- А скільки часу проводите з Євгенією?

- Ми бачимось щодня. Протягом дня телефоную їй багато раз, розпитую, як у неї справи. Хоча в робочі дні бачимось мало, оскільки вона працює.

- Що вас найбільше привабило в Євгенії?

- Все. Це фантастична жінка. Мене привабила її усмішка, фігура, взаємна любов до мотоциклів... Все!

- Ви відмінний кулінар, тож їжу, напевно, самі собі готуєте?

- Зазвичай я не готую сніданків і обідів. Ранком завжди поспішаю на студію, а вже там можу перекусити піцою чи ще чимось в цьому роді. А от уже вечерю, коли повертаюсь додому, готую сам.

- Що думаєте про українське пиво?

- Пиво тут хороше, от тільки тепер я вживаю його дуже мало. Одну-дві пляшки в день. Просто у мене була пошкоджена нога і мені кололи багато морфію (в цей момент він підтягує штанину джинсів на правій нозі і показує великій слід від рани, який залишився). Тож після цього я не дуже добре відчуваю смак пива.

- Ви реаліст чи оптиміст?

- Я реаліст, бо всі речі сприймаю без перебільшення, такими, як вони є.

- Як проводите вільний час?

- Найкращим способом відпочинку для мене є рибалка. Люблю поїхати в тиху місцину, порибалити і гарно відпочити на природі, послухати спів пташок. Відпочиваючи я забуваю про музику. Готуючи їжу, я також відпочиваю, тому дуже люблю, виїжджаючи на природу, готувати барбекю.

- Ви любите читати книги?

- Загалом я люблю читати, але через те, що погано бачу, читаю зараз дуже мало. Коли зір був би кращий, то читав значно більше.