О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Общество  2 марта 2011 23:48:41

Львів

 

ЛЬВІВ

 

 

Символи епох - співаюча катедра і огокаючий бігборд
Символи епох - співаюча катедра і огокаючий бігборд
 Львів’яни мають велику перевагу перед мешканцями інших міст України – їм є про що розповідати і що показувати гостям міста.

     О-о-о, скільки вже написано, надруковано, розказано про Львів! Місто має неймовірну властивість розкривати свої принади, родзинки, таємниці поступово і несподівано. Тому проходи по Львову завжди є своєрідною пригодою, святковою подією, навіть, для корінного мешканця. І гість із Заходу, і гість зі Сходу однаково в захваті клацають фотоапаратами, поспішають зафіксувати різноманітні і, здається, незліченні архітектурні прикраси і форми.

     Правда, бувають і комічні ситуації. Так один гість з Швейцарії дуже довго і красномовно розхвалював архітектуру Львова, а потім, раптом запитав: „Чому у вас на тротуарах лежить земля?” Він не міг збагнути, що пісок, яким двірники посипають все навкруги під час зимових ожеледиць, так і залишається неприбраним після того, як сходить сніг… А влітку бувають справжні піщані бурі, як з гіркотою жартують львів’яни.

     Львів мені нагадує зачарованого царевича, пишні лаштунки якого обтріпалися, зітліли, вишукані мережива припали порохом і брудом, але риси обличчя, не дивлячись на випробування часом, сяють благородством і гонором.

 

***

    

Львів"яни
Львів"яни
 БУДИНКИ ЛЬВОВА. Якщо відкрити чарівну скриньку під назвою Львів, бризне в очі сяйво коштовностей, але не смарагдів і діамантів, aльвівських будинків. Свято очам дарують вони щедро і зухвало.

     Без сумніву сама велика коштовність цього скарбу – площа Ринок. Зібралися тут до гурту будинки виконані і в стилю Ренесансу, бароко, рококо, ампіру. У багатьох з них в пивницях та на перших поверхах збереглися елементи готики. Ніби на пишний бенкет зібралися ці кам’яні красені прикрашені вишуканими порталами і балконами, барельєфами, скульптурами, витонченими пілястрами, вікнами обрамленими колонами і фронтончиками. Тягнуться на це свято Архітектури гурти будинків з вулиць Руської, Сербської, Театральної, Лесі Українки, Підвальної.

     А на проспекті Свободи і проспекті Т. Г. Шевченка свій парад, свій бал архітектурних розкошів. Барокова пишність собору Єзуїтів поєднується з безкінечним різноманіттям будинків побудованих в стилі модерн.

     Будинки Львова загадкові і таємничі, монументальні і затишні, величні і вишукані. Це казкові істоти, що стережуть своїх мешканців і бережуть пам’ять своїх засновників. Це маленькі світи з минувшини: зробиш крок, і скрипуча брама розкриє свої обійми, дихне незнаними пахощами, що всмокталися камінням і деревом будівлі; глянеш вгору, і тобі усміхнуться барвисті вітражі, а на мережені  балкони вийдуть напівпрозорі панянки в довгих, пишних старовинних сукнях. Десь, з середини будинку донесеться спів клавесину, заскриплять сходи, хоч ніхто по них не ступає, пробіжить сонячна тінь по підвіконню… І здогадаєшся,  що це чари старовинних львівських будинків діють на тебе, і забуваєш свій час, свій день, і линеш думками в минувшину, занурюєшся в дивовижний світ привидів, не існуючих вже образів: пишнотілі каріатиди, могутні атланти залюбки дадуть потримати тобі портал чи балкон, добрий усміхнений лев замуркоче від твоєї лоскоти, вирізані кам’яні лілеї заблищать росою, а мармурові ангели затріпочуть крилами над головою. Тихо, нечутно піднімешся по мозаїчним сходинкам на горище, а далі вперто видерешся на дах, і побачиш, і почуєш море зелених і червоних дахів під собою. Димарі схожі на казкові башти і замки, ажурні шпилі, величні бані церков попливуть в безмежному всесвіті, осяяні розпеченим сонцем, що котиться на захід. І зрозумієш, що це свято краси завжди з тобою!

             

 

    

Площа Ринок
Площа Ринок
  ВУЛИЦІ ЛЬВОВА… Розмальовані краплинами дощу,сріблястою імлою. Але як виблискують очі-вікна, коли часто-густо заглядає сонце у вулиці і щедро ллє густу блакить неба на ренесансну рустовку будівель, всезнаючу бруківку вузьких доріг, на пишні і пихаті австрійського крою будинки, на чепурні і вишукані оздоби стін в стилі модерн. Вулиці старовинного Львова – це коштовні прикраси примхливої пані Архітектури.

     Ідеш по вулиці Вірменській, і ніби чуєш дзвінкі голоси чорнооких вірменок, що переговорюються одна з одною через вікна своїх домівок; поважно прямує до своєї оселі вірменин купець, що привіз до Львова з далеких східних країн шовки і прянощі, духмяні олії і коштовні килими… А на площі Ринок багатий венеціанець Массарі за допомогою робітників встановлює над порталом свого будинку кам’яного лева, що привіз з самої рідної Венеції на згадку.

     Біля Латинського собору чимчикують, поспішають на месу ченці.

     Успенський собор, ніби сивий ангел тримає в долонях вулицю Руську, осередок спільноти русинів.

     А зверни наліво, за «Жидівською брамою», що не збереглася, починається єврейський район. Ґвалт, галас стоїть на площі біля синагоги, діти верещать, бігають, граються, подорожній хасид голосно промовляє пророцтва, жінки в хустках дзвенять відрами та глеками, набираючи воду з колодязя, стрункі, білозубі, смагляві дівчата в яскравих шовкових тюрбанах, мов тюльпани, перемовляються біля «Золотої рози».

     На проспекті Свободи до 1887 року, в берегах загаптованих зеленим дерном, протікала затишна річка Полтва. Тут було улюблене місце львів’ян для прогулянок. Але вже в 1888 р. тиху річку забетонували, і проспект увінчався з часом (1900 р.) величною, з імперськими амбіціями будівлею Оперного театру.

     Вулиці Львова одухотворені історією і різноманіттям мов і народів, що проклали і побудували їх. Можна годинами вештатися по них і слухати безкінечну історію, що тихенько нашіптують вулиці на вухо особливо охочим на всілякі історійки і байки. Ви почуєте історію про угорську королівну Констанцію – дружину князя Лева, якій він подарував церкву Івана Хрестителя, про монаха Василька, що видовбав на Свято Юрській горі печеру серед букового лісу і з якої почалося життя цілого монастиря, на його тлі розквітла барокова троянда собору Святого Юра, про перший львівський страйк майстрів кравецького цеху. На місті загиблих, жорстоко покараних кравців в 1507 році було засновано костел св. Анни. Про виноградники по вулиці Л. Українки, бо львів’яни були не аби які цінителі і любителі вина; про пам’ятники на проспекті Свободи, що довго не вистоювали на одному місті, бо примхливі львів’яни легковажно міняли своїх симпатиків, так у 1695 р. було зведено фігуру гетьмана Яблоновського, оборонця Львова від турків; 1873 р. тут величалась статуя архангела Михаїла; 1898 року пишався на коні Ян Собєський; 1940 р. було зведено колону Сталінської конституції. Після ІІ-ї світової війни постав вождь Ленін. Нарешті 1991-96 р. до нас прийшов Тарас Григорович Шевченко.

     Вулиці знають про нас багато чого цікавого: вони чули цокіт копит коня князя Лева, мужню ходу Казимира Великого, жадібно всмоктали краплі крові героя козака Івана Підкови, прислуховувалися до поважних розмов графа Скарбика…

     Вулиці звикли, що назви їм заміняли протягом віків: проспект Шевченка був колись Академічною вулицею, а ще раніше Гарбарською, потім Свято-Іванівською, вулиця Коперника звалася Сокільницькою дорогою, проспект Свободи взагалі пережив силу-силенну назв: зразу після утворення вулиця носила назву Нижні Вали, з 1855 р. – Карла Людвіга, з 1919 – Легіонів, з 1940 – 1 Травня, з 1941 - Опернштрассе,з 1944 – Легіонів, з 1945 – 1 Травня, 1959 – проспект Леніна і з 1990 – проспект Свободи!!!

     Але львівські вулиці тішаться не своїми назвами, гучними іменами, вони вмиваються срібними дощами, усміхаються сонячним ранкам, дивуються сучасним світом, наповненим автомобілями, трамваями, світлом електричних ліхтарів; вони сумують, поглядаючи на свій розкішний кам’яний одяг, що підвладний невблаганному часу темніє, тріскається, розсипається, руйнується, і тоді вулиці беззвучно волають до нас за допомогою, бо знають, що без них Львів втратить свою чарівність і неповторність.

    

 

Нагадування про істину
Нагадування про істину
Відгомін часу
Відгомін часу

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 1729
delete
Виктория Ковальчук
Виктория Ковальчук, Львов, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +6
Всего комментариев: 15, Всего рецензий: 5
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

12:14 03/03/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Когда я был маленьким, улицы во Львове не посыпали обильно песком.
Хотя зимы в начале 60-х были снежными. Правда, снега не хватало, чтобы построить снежную крепость в парке культуры, зато там была самая лучшая в мире горка для санок.
Почему во Львове не восстановят 12 трамвайный маршрут от трампарка до Высокого Замка со старыми польскими трамвайчиками?
Влочега Львов
Трамвайчик загнувся. Та й маршрут його був не від трампарку, а від пороховї вежі - 10 хвилин повільної ходи. Звичайно й рентабельність нульова (точніше від'ємна) sad
13:13 03/03/11
Та ні...
Я жив до 1967 року у Львові на Похилій вулиці (це як раз над трампарком, якщо нагору йти Гвардійською).

І саме там, біля трампарку, була кінцева 12 маршруту...

А трамвайчики біли такие: http://www.proza.ru/2009/11/03/828
14:53 03/03/11
Влочега Львов
Эти трамвайчики перестали ходить по центральных улицах в 70-х годов. Чешские-двухвагонные, которые заменили их, на поворотах около Главпоштампа издавали такой неимоверный скрежет - "мама моя родная!!!" Жители, живущие в этом промежутке (Жовтневая-Коперника), как и работники Главпочтампа, на первый скрежет вскакивали в ожидании второго sad . Несколько лет назад этот "недуг устанили" - теперь сделали совремённый "плавный" поворот около 9-й школы (чуточку выше от Главпочтампа)и добавили на нём навую остановку.
А "старенькие" до 90-х ходили, от "пороховой" до Замка. Наверное, они парковались уже в другом трампарке - на Промысловой, потому что в центре я их никогда не всречал. К девяностым он остался на 12-м маршруте один sad и ездил за счёт городского бюджета.
22:42 03/03/11
Когда я уже в этом веке приехал во Львов, просто прошелся по старому маршруту двенадцатки. Вспоминал, где были остановки с разъездами для трамваев.

Хорошее было время...
00:11 04/03/11
13:24 03/03/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Написано з Любов"ю до Львова.. Я теж люблю це місто! Читала статтю з превеликим задомоленням, смакуючи кожен рядок! Перед очима виростали кольорові будиночки, бруківка, аромат кави в повітрі... Львів це казка! Дякую, що ще раз нагадали мені про це!!
15:35 03/03/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Севгилим Черкассы
16:53 03/03/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Шкода, що ніколи не був у Львові!
19:25 03/03/11
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление

Комментарии

Рекомендует этот материал. Почему? Символи епох - співаюча катедра і огокаючий бігборд
Хороший матеріал і чудові фотографії. В ТОП по художнбому фото ! ! !
11:05 03/03/11
Влочега Львов
Рекомендует этот материал.
13:13 03/03/11
Севгилим Черкассы
Рекомендует этот материал.
15:35 03/03/11
Рекомендует этот материал. Почему? Львів мені нагадує зачарованого царевича, пишні лаштунки якого обтріпалися, зітліли, вишукані мережива припали порохом і брудом, але риси обличчя, не дивлячись на випробування часом, сяють благородством і гонором.
13:24 03/03/11
Ялинка Киев
Рекомендует этот материал.
17:30 03/03/11
Дмитрий Белов
Чудова, романтична розповідь про Львів, який нажаль зникає. Натомість виростає шароварно-рагульський атракціон. Книгарні перебудовують на кабаки,а весь історичний центр став одною великою кнайпою...Львів"яни тепер живуть по всьому світу, а у Львові править рагуль, жлоб з околиць, принісший сюди свою войовничу куркульську психологію і субкультуру...
14:04 03/03/11
Вдячна всім за увагу до розповіді про старіючий і самотній Львів. Згідна, що правлять бал рогулі, а це явище, а не лайливе слово, рогуль - він і в Африці рогуль. Сподіваємось на краще. В нас є зброя - слово.
14:32 03/03/11
Влочега Львов
Ви помиляєтесь, Вікторія sad
Рогуль (або рагуль), це суто наше, Львівське (тоб-то "народилося" у Львові)поняття smile і до Африки не має жодного відношення dknown
21:01 03/03/11
Рекомендует этот материал.
19:21 03/03/11
Не зовсім. Рагуль з іспанської - роботяга. Звичайно у нас воно набуло іншого значення. І в цьому значенні рагуль не унікальний. Це *бурак* Польщі, *ред нек* у Штатах etc.
22:54 05/03/11
Влочега Львов

Cлово походить від слова рогатка (rogatka) — так за бабці Австро-Угорщини називалися невеликі споруди (будки та шлагбауми), що знаходилися на перехрестях і виконували функції митниці при в'їздах до міста. У Львові колись це була дорога, що вела від Волинського шляху до приміських осель Замарстинова, Голоска, Брюхович. Межа між територією Львова та Замарстинова проходила нинішніми вулицями Романа Дашкевича та Хімічною. Тут були Замарстинівська або Голосківська рогатка та мурований міст через неіснуючий нині рукав річки Полтви (Корито), який протікав вздовж північних меж міста.
Для селян, які привозили до міста продукти, мерія встановлювала чітко визначені години «відвідування» міста. Певно це пов’язано з тим, щоб вони у ранішні / пізні години   гучним цоканням копит по бруківці не збивали панів та їх панянок з ритму
 

smile
04:14 06/03/11
Гріють серце ваші відгуки, колеги і однодумці. Дякую, дякую, дякую. Будемо боротися разом.
22:46 03/03/11
Олег Стецюк Дрогобыч
Ггм! Про Львів стільки написано, але, як завжди кожен згадує своє, сокровенне рідне!!! Яка Україна без Львова, чи Донецька та Києва... Треба пишатися, що ми маємо минуле, яке зберегли наші люди (байдуже якої національності, головне, що в них не менша любов та шана)наочне минуле....
дякуємо за згадку вічного Львова, що духом і міфом(може десь і оманливим)дає надію....
00:32 04/03/11
Влочега Львов
Щиросердно, змістовно, фахово bravo
Ракурс та освітлення Домініканського - best
14:29 03/03/11
Погоджуюсь і сподіваюсь на краще - кожному треба робити крок вперед (маю на увазі - вдосконалювати себе і підвищувати планку вимог, перш усе до себе).
17:38 04/03/11

Live

6 мин. назад

Дмитрий Шилин публикует статью В Запорожье на субботнике металлурги работали в парке имени Сацкого

20 мин. назад

Виченд Тутс комментирует материал Чисте та прибране кладовище - це наша любов до спочилих на ньому...

42 мин. назад

Писной Андрей комментирует материал Страсти Деревянного Человека

43 мин. назад

Писной Андрей публикует статью ДЗУЙХИЦУ - ЗА БЕЛЫМ ВЕТРОМ

1 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Чисте та прибране кладовище - це наша любов до спочилих на ньому...

1 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Как в так называемой «народной» над народом издеваются, или «ДНР» наизнанку

1 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Украина - не Сингапур...

3 час. назад

Виченд Тутс комментирует материал Чисте та прибране кладовище - це наша любов до спочилих на ньому...

3 час. назад

Khomiaklit рекомендует материал ПАТРІОТИ, СОРОКИ І КЛОНИ…

3 час. назад

Khomiaklit пишет рецензию на публикацию ПАТРІОТИ, СОРОКИ І КЛОНИ…

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Случайностей у БОГА не бывает!

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Манкурт

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Про суспільні інтереси

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Чисте та прибране кладовище - це наша любов до спочилих на ньому...

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Как в так называемой «народной» над народом издеваются, или «ДНР» наизнанку

3 час. назад

Серж Павлюченко рекомендует материал Украина - не Сингапур...

3 час. назад

Виченд Тутс комментирует материал Чисте та прибране кладовище - це наша любов до спочилих на ньому...

3 час. назад

Сирожа Кувалда рекомендует материал Украина - не Сингапур...

3 час. назад

Сирожа Кувалда рекомендует материал Как в так называемой «народной» над народом издеваются, или «ДНР» наизнанку

3 час. назад

Сирожа Кувалда рекомендует материал Чисте та прибране кладовище - це наша любов до спочилих на ньому...

3 час. назад

Сирожа Кувалда рекомендует материал Про суспільні інтереси