Сам Президент у свою чергу продовжує шукати варіанти для контрудару. На сьогодні вимальовується кілька сценаріїв повернення Президентом влади. Перший з них – дострокові вибори до парламенту, другий – спроба добитися для себе права відправляти уряд у відставку.

Останні часом все частіше говорять про можливість розпуску Верховної Ради. Політичні партії вже починає лихоманити від перспективи виборчої кампанії. Все активніше мова починає йти про необхідність об’єднання політичних сил «помаранчевого» табору. Щоправда кожна з «помаранчевих» політичних партії розглядає свої варіанти таких союзів і не всіх хоче включати до кола своїх союзників. Ідуть на зближення Наша Україна та БЮТ. «За» об’єднання демократичних сил виступає і Народних Рух України, проте рухівці аж ніяк не хочуть блокуватися з політичною силою Ю. Тимошенко. Поки що осторонь тримається і Народна Самооборона Ю. Луценка.

Найбільш зацікавлена у дострокових виборах сьогодні саме Тимошенко, яка намагається переконати іншу опозиційну політичну силу – Нашу Україну у необхідності такого кроку. За сценарієм БЮТ Верховна Рада має бути розпушена Президентом після того, як Конституційний Суд визнає нелегітимність уряду Януковича, який начебто було сформовано із порушенням термінів визначених у Конституції. Після ж проведення дострокових виборів Тимошенко сподівається здобути у парламенті більшість, а відповідно і право пропонувати кандидатуру на посаду прем’єра.

Цей сценарій викликає багато запитань. По-перше, в українському законодавстві відсутня норма, відповідно до якої рішення Конституційного Суду про порушення термінів формування уряду тягло б за собою відставку парламенту. По-друге, навіть якщо Конституційним Судом буде доведено, що уряд Януковича було сформовано з порушення визначеної Конституцією процедури, не потрібно забувати, що факт існування коаліції у парламенті ніхто не скасовував. А отже, «антикризові» матимуть право знову виступити з ініціативою у визначення кандидатури на прем’єрську посаду.

Але наша політика – мистецтво неможливого, тому повністю заперечувати можливість реалізації сценарію від БЮТ не варто. От тільки ситуацію в країні дострокові вибори навряд чи змінять. Нові вибори знову дадуть Україні ту ж поляризовану двопартійність, яка існує сьогодні. Якщо ж цього разу перевагу вдасться таки здобути «помаранчевим» матимемо ще й загрозу розпаду більшості. У випадку дострокових виборів змушені будуть співпрацювати Наша Україна та БЮТ. Без союзників Тимошенко не отримає більшості у парламенті. Кращого виходу протистояти Партії регіонів не має і Наша Україна. Навряд чи «нашоукраїнцям» вдасться за короткий час виборчої кампанії розкрутити новий проект Європейська Україна. Ніхто не може гарантувати Нашій Україні, що на кооперацію з нею погодиться Народна Самооборона. Ще менше на це потрібно розраховувати БЮТ. Відтак, двом найбільш потужним на сьогоднішній день опозиційним політичним силам вигідніше бути обрати поганий мир, а не хорошу війну. Але від поганого миру до війни, як правило, один крок. І зрештою знову може виникнути загроза приходу до влади Партії регіонів.

Зрештою, і сам Ющенко зі своїм найближчим оточенням напевне прекрасно розуміють, що розпуск парламенту не кращий спосіб вирішення своїх проблем. Тому гарант шукає й інші способи тиску на коаліцію та прем’єра. Нещодавно у Секретаріаті Президента звернули увагу на чергову білу пляму пореформеної Конституції – відповідальність Кабінету Міністрів перед главою держави. Основний закон чітко вказує на те, що уряд відповідальний не лише перед Верховною Радою, але і перед Президентом. От тільки що означає ця відповідальність Кабміну, Конституція не вказує. Якщо спиратися на звичайну логіку, відповідальність уряду мала б означати право Президента на висловлення на йому вотум недовіри, який і мав би наслідком його відставку. Дати ж відповідь на це питання може лише Конституційний Суд. А поки у Секретаріаті Президента уже встигли натякнути Януковичу на те, що гарант може спробувати домогтися потрібного йому тлумачення цієї норми.

У ситуації що склалася домогтися визнання за Президентом права на відставку уряду –найкращий спосіб поставити на місце як знахабнілого прем’єра, так і політичні сили, які підтримують очолюваний ним уряд. На перший погляд можливість відставки уряду не дасть Президенту очікуваного результату. У парламенті залишиться та ж антикризова коаліція, яка зможе знову пропонувати на прем’єрство кандидатуру Віктора Федоровича і використовуватиме усі можливі засоби тиску на гаранта. Але з іншого боку, Президент завжди матиме право висловити уряду недовіру, тому уряду при формулюванні та реалізації політичних рішень завжди доводитиметься рахуватися із позицією Президента, а парламентська більшість змушена буде враховувати думку останнього під час винесення пропозицій щодо кандидатури майбутнього голови Кабміну.

Таким чином, як бачимо, президентська команда знайшла досить непоганий спосіб не лише стримати коаліцію, але і фактично скасувати політреформу. Право Президента відправляти уряд у відставку підриває провідну ідею політреформи – розширення можливості парламентської більшості по впливу на уряд та надання більшої незалежності від глави держави прем’єр міністру. Прем’єр із впливової політичної фігури перетворюється на «адміністратора», залежного від волі Президента. А отже, маємо можливість повернутися де-факто до трохи видозміненої «президентсько-парламентської» форми правління.

Відтак, можемо зробити лише один висновок – вийти з глухого кута, до якого загнали Ющенка політичні опоненти, він може. Потрібно лише вдало скористатися тими можливостями, які він має.