Рус
Укр
Eng
Проза 4 декабря 2010 19:45:32
Автор: Василь Калита
Веселі півні
 |
Вихідні дні о великого Гуру відбувалися по однаковому сценарію. Зранку Макс зривався ні світ, ні зоря, бігав по квартирі, заварював собі чай із трав незрозумілого походження і невідомого призначення, а потім вирушав у місто. Їхав він у центр майже завжди з однією метою – посидіти в Інтернеті, звісно, якщо це так можна було назвати. Навіть завдання перед собою заздалегідь ставив, що йому від Всесвітньої мережі потрібно, але ніколи до цих завдань не доходив. Починалося все з того, що Гуру перевіряв свою електронну пошту, а далі згадував минуле, коли він реєструвався на усіх підряд сайтах знайомств. Відкриє, бувало, сторінки зі скупою інформацією про себе і пустуючим місцем для фото, похитає головою, чому до нього, такого неповторного і незрівнянного, ніхто не пише, і вже завершувати пора, бо час в комп’ютерному клубі, як і у всьому сучасному світі, це – гроші, а з тим у Гуру не складалося. Про поставлені задачі Макс згадував, коли опинявся за дверима клубу. «Ай, я недобре вийшло, - думав він. – Хотілося якусь кращу роботу для себе підшукати, і не встиг. Чомусь не щастить мені сьогодні…»
 |
Так відбувалося, поки у Гуру на сторінці не було фото. Коли ж його друзі з Братства Української Ідеї під час однієї із поїздок в Карпати зняли Макса на цифровик і знімок помістили на його сторінку, дівчата перестали писати взагалі. Адже із сутінків гір на них дивився диким голодним поглядом зодягнений у лахміття бомжа монстр, та ще й руки схрестив на грудях, демонструючи мабуть усім свою «раму».
Взагалі з «Контактом» у о великого не складалося. Соціальна мережа, якою ідеально володіє будь-який школяр, для Гуру ставала чимось на зразок програмування чи системного адміністрування. Одне вивчення логіну й паролю до власної сторінки скільки часу зайняло. А далі почались нюанси: написання і перегляд повідомлень, поміщення фотографій, приєднання груп та додатків і нарешті додавання друзів. Додавав Гуру лише тих, з ким особисто домовився про це заздалегідь, а зав’язати дружбу з кимось із колишніх однокурсників чи однокласників він просто соромився. Дуже дивувався, коли людина, з якою не спілкувався багато років і, яку узагалі пам’ятав розмито, надсилала йому запрошення дружби. Гуру це запрошення обережно приймав, напевне, це єдине, що він добре навчився робити в «Контакті», але зразу з острахом думав, що такого особливого знайомим потрібно від нього, раз додають у друзі.
 |
Не зважаючи на те, що у Гуру в Інтернеті було стільки справ, час перебування за комп’ютером він собі строго регламентував. Роботу завершував швидко і опинявся перед вибором, чим займатись далі. Можна подзвонити до Віки, але у неї заняття, тому доведеться дочекатися вечора. І тоді невичерпна фантазія диктувала Гуру одне: їхати додому й кілька годин поспати.
Дорогою до тролейбусної зупинки Гуру проходив повз знайому йому будівлю, де орендувало приміщення для своєї організації Братство Української Ідеї. Червоно-чорна вивіска перед входом до будинку так і манила о великого зайти всередину. Тому кожного разу він навідував братчиків. В лави Братства Макс не спішився вступати точно так, як і сама організація не спішилася його приймати. Він їй був вигідним лише тим, що без особливих заперечень безплатно згоджувався виконувати різні доручення, які побратими охоче перекладали зі своїх спин на його. Тут не особливо впиратимешся, коли йдеться про ідею. Як і раніше, ці казки діяли на Гуру, немов гіпноз. То цілий свій вихідний лагодить у Карпатах сцену під черговий фестиваль чи концерт, то ходить по підприємствах і клянчить у багатих дядечків спонсорську допомогу для Братства. Якщо в результаті виконання першого завдання було добре, коли сцена, споруджена Максом, не розвалилась, то результати другого виду доручень були відсутніми взагалі. Навіть жалюгідний вигляд Гуру і слізні розповіді про те, як добре заживуть українці, коли переможе ідея, не спонукали бізнесменів розкривати гаманець.
Але то все було пусте. Побратими хвалили, який Макс свідомий та сповнений ідеї, а йому й більшого не треба. Сам до них бігав і навіть запитував, чи не може він ще чимось бути корисним Братству. Тепер двері контори для Гуру були завжди відкритими.
Одного прекрасного вихідного дня Макс вкотре не зміг встояти перед спокусою відвідати організацію. Пройшовши напівтемну підворітню і піднявшись на другий поверх, він постукав у дерев’яні двері, які нічим не відрізнялися від сотень тих, що ведуть до квартир. Вивіски тут вже не було ніякої. Чи то Братство дотримувалось такої конспірації, чи не вистачило спонсорських коштів, невідомо, проте Гуру сюди попадав із закритими очима.
 |
- Слава Україні! – заломив руку о великий, зайшовши до середини.
- Героям слава! – в один голос відповіли побратими.
- Слава нації! – це вже звучало не як привітання, а як секретний пароль.
- Смерть ворогам! – аж після всієї цієї процедури хлопці запропонували гостеві присісти.
«Офіс», в якому засідало Братство, був переобладнаний зі звичайної квартири. Приміщення займало значну площу, проте його запущений стан вимагав робочих рук. Ремонтом тут і не пахло. Всі недоліки на стінах братчики акуратно приховували під портретами провідників національно-визвольного руху і різноманітною символікою. На це вони дійсно не поскупилися. Інтер’єр був однотонний, переважали кольори пекла, а постійно зашторені вікна несли атмосферу загрози й містики. Із CD-магнітоли на столі в кінці кімнати безперестанку линули пісні Майкла Джексона.
 |
- У нас тут скоро квест відбуватиметься. Ми могли б тебе залучити до його організації.
Гуру, коли чув невідоме розумне слово, переважно ствердно кивав головою, але зараз не посоромився запитати:
- Що це таке?
- Ми збираємо людей, вони діляться на команди, і кожна з них отримує веселе завдання, яке слід виконати в заздалегідь визначеному районі міста.
- Наприклад?
- Перецілувати з десяток дівчат на вулиці, зображати перед прохожими різних тварин, продати людині пару шкарпеток за одну копійку. Взагалі, завдання можуть бути найрізноманітнішими, основне, щоб вони піднімали настрій оточуючим. А вже про деталі поговоримо в день проведення квесту.
- Добре. Справді цікаво, - з серйозним виразом лиця підсумував Гуру. – А якою буде моя роль в дійстві.
- У нас по місту є сім точок, куди буде поставлено по організатору. Кожен із них отримає по відзнаці: або кепку, що кидається у вічі, або яскраву футболку чи плакат. Команди-учасники повинні спочатку за вказаною деталлю відшукати організатора, і чим швидше з цим упораються, тим краще. Далі наша людина роздає їм оці самі веселі завдання, направляє в певний район і чекає, коли учасники повернуться, щоб відзвітувати.
- Тобто одним з організаторів виступатиму я? – задумано промовив Гуру.
- Авжеж! Я думаю, тобі це під силу, - сказав Стас, та, побачивши напружений вигляд Макса, запитав. – Чи тобі нецікаво?
- Та ні, цікаво… Я непроти допомогти. Але можна мені самому взяти участь у квесті в складі якоїсь команди?
Перфольський загадково усміхнувся:
- Ну, якщо так бажаєш, воля твоя. Взагалі-то команди вже укомплектовані, хіба хтось із капітанів згодиться тебе взяти під свою опіку. От, у тебе, Севас, - звернувся він до іншого побратима за сусіднім столом, - є команда. Ти не заперечуєш, щоб Макс з вами взяв участь у грі?
- Які питання?! – весело відповів Севас і мовив до Гуру. – Тобі нічого особливого в такому разі робити не доведеться. Основне з’явитись конкретного дня в назначений час. Тебе з роботи відпустять, коли треба?
- Так, я домовлюся.
- Ну тоді все гаразд. Я зателефоную.
 |
Пояснивши всі нюанси даної ситуації, організатор віддалився. «Веселі півні» стали радитись. В основному членами команди були студенти молодших курсів та учні-старшокласники, і Гуру з цієї компанії повністю виділявся, хоч йому того не хотілося. Він старався наслідувати своїх побратимів у їхніх різких невиважених рухах, вигуках, але виходило у нього це вкрай незграбно. Вирушаючи на захід о великий ще й нарядився, як йому здавалося, з гумором, тобто надягнув найстаріше і найпотертіше лахміття, в якому навіть за картоплею до підвалу ходити не наважувався. Але й тут вийшов промах, усі представники команди не ставили собі за мету якось смішно одягатися, тому він єдиний був схожим на бомжа і міг зійти для фотографії на фоні смітника.
«Хто ми?!» - заводив свою команду Севас. «Півні!» - голосно відповідали його підопічні. Усі вони були зовсім непроти так себе величати. Капітан назвав, а ті й не заперечували. Можливо, гадали, що це щось круте, типу «тигри», «леви» чи «дикі мустанги», але, скоріш за все, не думали взагалі, а хотіли лиш з розмахом подуріти. У віці сімнадцяти-вісімнадцяти років це природно, а от, коли цим, та ще й із повною віддачею і серйозним підходом, займається людина, яка давно закінчила універ, виникає привід задуматись. В першу чергу їй самій.
Та зараз Гуру було байдуже, що він надзвичайно дико дивиться в цій компанії майже підлітків. Його повністю захопило завдання знайти смітник, і о великий з усіх сил старався виконати цю місію. Виявилась вона не із простих. Адже діяли хлопці не в звичайному спальному районі, а у центрі Львова, який є візитною карткою міста і особливо ретельно доглядається владою. Відшукати пристойний смітник, та ще й з бомжами, тут дуже складно. Севас запропонував пройтися по кількох точках неподалік, але жодного волоцюги там не виявилось. Як на зло, і з парку Франка бомжі, що зазвичай розживаються там порожніми пляшками, зникли. Хоч справді, став Гуру в його «прикиді» і знімайся з ним, скільки хочеш.
 |
Хлопці із команди не зважали, що завдання знаходиться на межі провалу. Вони до цього всього ставились надзвичайно легко і невимушено, сміялись, кричали, штовхали один одного, кликали бездомних по вулицях міста. Гуру ж вболівав за виконання поставленої задачі й поводив себе зовсім по-іншому. «Севастіане, - звертався він до капітана, - що відбувається? Нам вчасно треба встигнути зробити знімки, а твої хлопці не квапляться. Як же командний дух?! Від цього потерпають інтереси команди.» Хотів Севас щось пояснити, але зрозумів, що у випадку Гуру, це – марна трата часу й зусиль. Він і сам розумів, що «Веселі півні» не корову програють, тому такі поривання є лишніми. Його підопічні поводяться так, як і передбачають неписані закони квесту, веселяться самі і веселять прохожих. А перемога тут – другорядне.
Від того, що Гуру заглядав в усі двори і під кожний кущ, бомжів у центрі не побільшало, але цей ентузіазм добряче втомив капітана, який протягом всієї гри йшов поряд. Якщо не вийде зробити кумедне фото на смітнику, думав той, то хоч приколеться зараз по повній із «найстараннішого» учасника. «Слухай, - сказав Севас до Гуру, - нам поставили завдання сфотографуватися біля смітника разом із його мешканцями. Правильно? А що, як проявити кмітливість? Он, бачиш, стоїть міліцейська машина і двоє правоохоронців поруч. Підійди, ввічливо попроси попозувати. Вони не відмовлять. Можливо, й програє наша команда, зате фото вийде оригінальне і з прихованим змістом. З нашого гумористичного задуму все Братство випадатиме.»
 |
Коли він прибув до пункту підбиття підсумків змагань, «Веселі півні» якраз отримували своє почесне перше місце з кінця, проте зовсім не були засмучені цим фактом. «Ура! – раділи вони. – За це треба випити!» На тому й порішили. Гуру, щоб не іти з ними, мав тепер вагому причину, яку довго пояснювати не довелось, бо Севас і сам не був прихильником того, щоб брати Макса в їхню компанію. Розпрощались дуже швидко. Гуру став ще щось говорити про підставу з боку Севаса, але той віджартувався, розповів, що й сам колись мав справу з ментами, і нічого смертельного в тому немає. «Ай, Севастіане,» - махнув рукою Гуру й побрів пішки на Левандівку. Іншого вибору у нього тепер просто не було.
 |
Публикацию прочитали
|
||||
|
Василь Калита, Львов, свободный журналист "ХайВей"
|
||||
Теги |
||||
|
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей |
||||
|
||||
Всего комментариев: 29, Всего рецензий: 7
Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.
Рецензии
Дремлюга Надежда Киев
Журналистское мастерство Язык и стиль Форма подачи Общее впечатление
Цікаве продовження)
00:37 05/12/10
Larisa Potapova Днепропетровск
Журналистское мастерство Язык и стиль Форма подачи Общее впечатление
. Стражі порядку ключі повернули зразу, а от гроші вилучили. «Для проведення експертизи, - пояснили Гуру, - чи, бува, не фальшиві. А ти поки що можеш бути вільним.»
18:10 05/12/10
ivp_paster Тернополь
Журналистское мастерство Язык и стиль Форма подачи Общее впечатление
20:27 05/12/10
Василь Калита Львов
+0 | -0
Щиро дякую за високі оцінки й рекомендацію! 
А найбільше за постійну увагу!!! 
А найбільше за постійну увагу!!!
Согласен?
20:36 05/12/10
Журналистское мастерство Язык и стиль Форма подачи Общее впечатление
Слава Україні!
20:55 10/12/10
Елена Пархомчук Киев
Журналистское мастерство Язык и стиль Форма подачи Общее впечатление
15:11 13/12/10
Елена Пархомчук Киев
+0 | -0
Васенька, я всегда с удовольствием читаю Ваши материалы!
Согласен?
15:19 13/12/10
_Надежда_ Кировоград
Журналистское мастерство Язык и стиль Форма подачи Общее впечатление
Гарно написано! Прочитала із задоволенням!!
21:09 04/01/11
yarina Киев
Журналистское мастерство Язык и стиль Форма подачи Общее впечатление
Гуру злякався, став проситися і відмовлятися від свого задуму. Оглянувся за «Веселими півнями», але їх і слід простив. «Кишені на огляд!» - скомандували менти. Гуру безвідмовно виконав їхнє прохання, дістав звідти ключі від квартири, декілька дрібних купюр і п’ятдесятку зверху. Стражі порядку ключі повернули зразу, а от гроші вилучили. «Для проведення експертизи, - пояснили Гуру, - чи, бува, не фальшиві. А ти поки що можеш бути вільним.» О великий щиро повірив їхнім словам. Треба, значить треба. П’ятами кивав із місця затимання, що було сили.
04:55 07/02/11
Комментарии
+1 | -0
Рекомендует этот материал. Почему? Стражі порядку ключі повернули зразу, а от гроші вилучили. «Для проведення експертизи, - пояснили Гуру, - чи, бува, не фальшиві. А ти поки що можеш бути вільним.»
Согласен?
20:57 10/12/10
yarina Киев
+1 | -0
Рекомендує цей матеріал. Чому? Позитивно.Цікаво.Читайте.
Согласен?
04:56 07/02/11
yarina Киев
+1 | -0
Біля ваших оповідань про Гуру неможливо пройти. Позитивно і усмішка обов"язкова!!!
Пишіть.Дякую.
Пишіть.Дякую.
Согласен?
02:58 08/02/11
Василь Калита Львов
+0 | -0
Красивая иконка!!! И вас, Елена, с праздником! Пусть святой Николай повсюду вас охраняет и во всем помогает!
И вас, Елена, с праздником! Пусть святой Николай повсюду вас охраняет и во всем помогает!
Согласен?
21:30 21/12/10
Василь Калита Львов
+1 | -0
И вас, Елена, искренне поздравляю с этим светлым праздником!
Согласен?
20:35 06/01/11
Live
2 мин. назад
Джемма комментирует рецензию на публикацию МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
4 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Дом сумасшедших. (Утром этот материал был в ТОПе! Караул! Опять грабят!)
6 мин. назад
Иришенька Лазур комментирует материал Дом сумасшедших. (Утром этот материал был в ТОПе! Караул! Опять грабят!)
7 мин. назад
Иришенька Лазур рекомендует материал Дом сумасшедших. (Утром этот материал был в ТОПе! Караул! Опять грабят!)
8 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Русский язык - спасение для мови.
10 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал В.В.Щербицкий и Чернобыль
10 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Ищи, кому выгодно, или Виражи и повороты дела Щербаня
10 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал "МЫ БЫЛИ СЫТЫ И ОДЕТЫ" ИЛИ БЫЛА ЛИ В СССР ГОВЯДИНА.
10 мин. назад
Алиса попадолуполос
комментирует материал Таємниця президентського
кладовища (жахи)
11 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Військовий переворот чи російська провокація в мережі Інтернет
11 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Terra incognito – Русь :::: 15. Об Арбате, воеводе Москвы
11 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Подорож в страшну казку
12 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Мирович и "Железная маска"
13 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал "Лікуватися ми тепер будемо у торгівельних центрах"
13 мин. назад
Алиса попадолуполос комментирует материал Бесконечность Вселенной, любовь, небо и серый асфальт.
16 мин. назад
Олекса Косар комментирует рецензию на публикацию МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
22 мин. назад
Джемма комментирует рецензию на публикацию МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
24 мин. назад
Джемма комментирует материал МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
25 мин. назад
Джемма комментирует материал МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
25 мин. назад
Олекса Косар рекомендует материал МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
25 мин. назад
Олекса Косар пишет рецензию на публикацию МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
26 мин. назад
Джемма комментирует материал МЕРТВІ МЕТЕЛИКИ
27 мин. назад