Верховна Рада України 8 лютого 2007 проголосувала за призначення на посаду Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової. Що це може означати? Чергове поповнення уряду Януковича колишніми кадрами. До цього додається призначення 6-им віце-прем’єром з питань сільського господарства - пана Славути. Такий процес свідчить лише про одне – продовження консервації політичної „регіональної” структури

Ніна Карпачова за час своєї професійної діяльності запам’яталася своєю подвійною стандартизацією. То вона підтримує Ю.Тимошенко у часи, коли лідерка опозиції сиділа у в’язниці. То вона підтримує Бориса Колесникова, члена Партії Регіонів. То вона іде під другим номером у списку тої ж самої Партії Регіонів на парламентських виборах 2006року. І це незважаючи на те, що згідно з Законом України „про Уповноваженого з прав людини” омбудсмен „не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади... Він не може бути членом будь-якої політичної партії”. До речі, Ніна Карпачова була присутня у чорному списку Пори, разом із С.Піскуном, М.Потебеньком, С. Ківаловим та Л. Кучмою.

Стан дотримання та захисту прав людини показує, що в Україні існує безліч проблем у цій галузі. За 16 років незалежності не можна сказати, що громадяни почувають себе більш захищеними. Права усіх без винятку верств населення ущемляються. Держава не здатна попри існуючу Конституцію та безліч законів захистити навіть природні – фундаментальні права громадян. Крім того існують вражаючі проблеми з дотриманням прав ув’язнених, прав матерів та дітей, інвалідів та ін. Що там казати, правова система України бажає бути набагато кращою. Навіть Конституційні права прямої дії не можуть бути дотриманими в державі.

І чи було доцільним знову призначити Ніну Карпачову на цю посаду? Коли інститут Уповноваженого вже показав, що не здатний вирішити поставлені перед ним проблеми

Логічна доцільність тут ні причому. Призначили того, хто є зручним для влади. Правозахисник не повинен бути ані у владі, ані в опозиції (як про це заявила пані Карпачова після призначення). Справжній Уповноважений з прав людини має стояти поза системою влади та політики. Його має цікавити виключно правова сфера, захист прав, в першу чергу, простих громадян.

Систему правового захисту потрібно докорінно змінювати. Чи можливо це зробити зі старими ресурсами? Не думаю. На цій посаді потрібна була нова фігура, не заангажована політичними процесами та виборами. Особистість з новими поглядами та великим потенціалом. Мав би бути професіонал, якого визнають цивілізовані країни, які значно пішли далі у юриспруденції, ніж Україна.

Призначення Ніни Карпачової – ще один знак Європі, що ситуація в нашій державі поступово повертається до „кумівських” часів. І це при тому, що Карпачова має зовсім не позитивні відгуки на Заході.

А Президенту під міжнародних візитів лишається робити заяви, що відносини в політичній системі України є конструктивними і що ми наближаємось до європейських стандартів. На жаль, словом єдиним розумних людей не переконаєш. І якими б гарними не були звіти високопосадовців про ту чи іншу сферу життєдіяльності, в реальності кожен бачить, що відбувається насправді.