Матрос Железняк

И божья благодать сошла
На Грузию! Она цвела
С тех пор в тени своих садов,
Не опасаяся врагов,
За гранью дружеских штыков.

М. Ю. Лермонтов, Мцыри.

Якщо бути чесним до кінця, то основне дійство вже сталося. Доленосне рішення парламенту відбулось! Справа за малим – за його впровадженням у життя! Але спочатку все по порядку.

Вибачайте мені, мої дорогесенькі читачі! Почуття мене переповнюють. Сльози радості рясно ллються на клавіатуру. Мабуть, тому й опус мій буде Вам здаватися таким сумбурним. Стільки переживань, стільки сподівань! А скільки їх було за майже 19 років незалежності? Стреси не тільки мене потрясали, а й усе наше суспільство. І сьогодні багато чого пригадується із тих часів, навіяне сьогоденням, найсвіжішими доленосними рішеннями.

Ось, наприклад, рішучі дії нашого першого Президента Леоніда Макаровича Кравчука у перші роки незалежності. Це зараз він постарішав, став сльозливим якимсь, сентиментальним. Чомусь почав забувати свою рішучість у розбудові молодої держави, декого докоряти буцімто за помилки. А насправді ці докори зовсім несправедливі, бо критикуються дії нинішніх можновладців, направлені якраз на захист тих же саме цінностей, які він так рішуче захистив. Пам’ятаєте, які могутні сили тодішній Президент задіяв на захист молодої буржуазії, що народжувалась, її капіталів, сколочених плідною непосильною працею. Вся країна була майже за Оруелом. Іще далеко було до «першої чеченської війни», як її називають. Це у нас вперше з’явились такі популярні у телесеріалах блокпости, які були згодом задіяні у Чечні-Ічкерії. У кожному місті, містечку, селі та селищі всі без виключення в’їзди та виїзди були оснащені вказаним дійсно доленосним винаходом. Шахтарі тоді вже більше за інерцією грюкали касками об асфальт Хрещатику та Майдану Незалежності. Вони не розуміли, що їх дії майже нікого не лякають. І якщо хтось вважає, що Кравчук достроково пішов у відставку, зголосившись на дострокові вибори у 1994 році, завдячуючи цьому грюканню, то він помиляється. Просто наш Перший Президент короткочасно припустився душевної слабкості, побоявся історичної відповідальності за кепську економічну ситуацію. Трохи згодом він отямився, але наші буржуї такої слабкості не прощають. Сталося так, як то кажуть у прислів’ї: «Потяг пішов». Довелося Леоніду Макаровичу погоджуватися на дострокові вибори. Хоча Ви добре розумієте, що за умови поділу всієї країни на зони, огороджені колючим дротом та блокпостами із відділеннями, взводами а то й ротами міліції чи внутрішніх військ, озброєних автоматичною зброєю на кожному, ні про які протести і мови навіть не могло бути. Це у ті роки Президент геніальним рішенням скасував зенітно-ракетні військові частини, яки стояли на захисті (який захист? Від кого? Ми ж капіталістична країна, буржуазне суспільство! Хіба що із божевільним керівництвом якась інша капіталістична держава могла надумати на нас нападати!) стратегічних об’єктів. І замість їх, чи на їх базі дав команду розгорнути внутрішні війська. Тобто, прабатьків тієї самої Національної Гвардії чи, точніше, жандармерії.

Для успішної перемоги буржуазної революції у той час історичну роль зіграла відома компартійно-соціалістична «група 239» на чолі із лідером соціалістів (Компартія тоді іще була заборонена) Олександром Олександровичем Морозом. Затамувавши подих, багато хто (і я у тому числі) слідкували за діяльністю цієї більшості у Верховній Раді. І хоча дії її не завжди були послідовними, у цілому вона дозволяла нам, справжнім патріотам, а не якимось рухівцям (хоча й вони, як то кажуть, доклали зусиль, чи «приклали руку») інколи із задоволенням переводити подих та казати: «Нарешті!». Ось так іще у майже перші дні незалежності ВІДБУВСЯ ДЕРЖАВНИЙ ПЕРЕВОРОТ У ВИГЛЯДІ ЗМІНИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ У ДЕРЖАВІ, КОТРИЙ (тільки замисліться над генієм Кравчука-Мороза!) МАЙЖЕ НІХТО НЕ ПОМІТИВ І НЕ ЗАБИВ ТРИВОГУ. І НЕ ЗАГРЮКАЛИ КАСКАМИ ШАХТАРІ, НІХТО НЕ ОГОЛОСИВ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО СТРАЙКУ! Мається на увазі прийняття дійсно доленосного Закону про власність, яким нарешті була визначена законною приватна власність, яка миттєво замінила собою таких собі нежиттєздатних соціалістичних загальнодержавну власність, індивідуальну власність, колгоспно-кооперативну власність та вигадану компартійцями політекономічну каліку - «трудову приватну власність». От коли ми вперше радісно перевели подих!

Хоча інколи ми, інтелектуали, і були не задоволені діями Леоніда Даниловича Кучми, Другого нашого Президента, та все ж він твердою рукою перехопив штурвал чи кермо державної влади у Кравчука. І подовжив його рішучі реформи.

У той же час була спроба задіяти у державі дуже багато корисних починів. Наприклад, вперше було оголошено про створення Національного Бюро Розслідування. Уявіть собі, яка б це могла народитися найпотужніша спецслужба, не підпорядкована і не підконтрольна нікому, крім Президента. Що там таємна поліція тонтон-макутів у Гаїті! Вона б і у підбори не годились нашому НБР! На превеликий жаль, не судилося здійснити цей почин.

А створення Національної Гвардії хіба не доленосний крок? Сто років тому «моряк у сідлі» Джек Лондон, симпатизуючи соціалістичним ідеям, написав свій фантастичний роман «Залізна п’ята». Він повністю побудований на реальній системі збереження капіталізму та буржуазного суспільства у Сполучених Штатах Америки. Мається на увазі побудова та функції американської Національної Гвардії. Передбачення цього талановитого письменника цілком та повністю справдилися у революційних подіях 1968 року, які реально були одним із етапів буржуазно-демократичної революції, без якої обрання афроамериканця Барака Хусейновича Обами Президентом США ніколи б не відбулося! Всі соціальні заворушення у негритянських кварталах майже миттєво подавлялися здебільш неграми Національної Гвардії! От яка могутня сила військового формування, задіяного проти власного народу!

І у нас був відповідний Указ про створення військового формування –Національної Гвардії для пригнічення любих повстань чи інших масових заворушень. Тобто, для війни проти власного народу, котрий інколи не розуміє власної вигоди у революційних соціальних перетвореннях. Відповідними нормативними документами до складу Національної Гвардії (для рішучої і жорсткої протидії повстанням чи заворушенням) із військових частин та армійських складів Української армії передавалась найпотужніша військова техніка, включаючи бомбардувальники, бойові вертольоти, установки залпового вогню «Град» та інша досить ефективна військова техніка і озброєння. І все це для масового знищення противника! Тобто, Вас, жалюгідні «совки», яких я по науковому називаю Реліктом Радянського народу і які тут ллють сльози за «Советским Союзом, который они сами разрушили».

Але згодом Президент Кучма почав згортати діяльність по створенню Національного Бюро Розслідування, Національної Гвардії. Цим він завдав великих страждань та переживань, нам, справжнім інтелектуалам, основі нового громадянського суспільства, що тільки  народжувалося. Тобто, ідейним натхненникам буржуазно-демократичного суспільства (не капіталістам, не буржуям). Спочатку ми вважали, що його дії викликані економічним колапсом у країні, примусовою, рабською, прямо забороненою Конституцією працею мільйонів співвітчизників без оплати її роками, або оплати по бартеру натурою (гречкою, черевиками, каструлями та інш.). Нам, інтелектуалам, цвіту суспільства здавалося, що Президент заради цих жалюгідних грошей, які були потрібні на утримання Національного Бюро Розслідування та Національної Гвардії, вирішив звернути всі роботи, звести нанівець багаторічні зусилля по їх створенню. Але, як виявилося, він був правий! Тут був банальний розрахунок, зроблений чи то на основі оперативних даних спецслужб, чи то на його геніальній інтуїції. Як виявилось, у нашому суспільстві, крім жалюгідного відсотка фанатиків від реального соціалізму, ніхто і не збирався протестувати проти буржуазного суспільства та багатомільярдних надбань стрижня нашої держави, тобто, наших олігархів.

І от нарешті квінтесенція багаторічної нашої боротьби за світле майбутнє. Але хочу попередити читачів про те, що має місце поширення іншої інформації, дуже схожої на моє повідомлення, яка напряму (можливо опосередковано) не стосується тієї доленосної події, про як із радістю хочу повідомити Вас. Наприклад ось це може ввести в оману: «

Литвин хоче таємне сигнальне голосування за прем’єра», Субота, 06 березня 2010, 18:47

Спікер Володимир Литвин пропонує провести закрите сигнальне голосування за кандидатів на посаду прем’єра…

…"Давайте ми у Верховній Раді України проведемо в закритий спосіб сигнальне голосування, визначимо перелік кандидатур про які говорять політики і яких пропонують різного роду політичні силі и проведемо голосування", - сказав Литвин…

…"Чому закрите? Тому що ви розумієте, що якщо буде відкрите голосування, то кожна фракція буде голосувати за свого", - додав спікер».

Чомусь згадалося щось дитяче, шкільне, коли казали: «По секрету – всему свету». Яке ж то таємне голосування, якщо вже давно всім відомі прізвища тих народних депутатів, хто голосував про розпад старої коаліції та недовіру Уряду, створену тією коаліцією?

Тут кожен думаючий читач може поставити цілком слушне запитання. І що собі думає пан Литвин? Він відкрито, через інформаційне агентство пропонує здійснити те саме антиконституційне голосування «тушками» (хто не зрозумів, читайте відповідний анекдот про папугу), а не фракціями, які підписали коаліційну угоду. Це ж реально державний переворот, здійснений у формі забороненої Конституцією України узурпації державної влади! А чи не боїться він долі сумнозвісного Ніколає Чаушеску?

Але хочу заспокоїти читачів. Це просто такий собі відволікаючий хід нашого видатного спікера, котрого «злі язики» (пам’ятаєте, «Вбити дракона»?) вже називають зрадником, Морозом-2. Насправді доленосне, таємне, секретне голосування у Верховній Раді вже відбулося. Та що там таємне! Найтаємніше, найсекретніше! Звичайно, це до визначеної доби, визначеного часу. Хоча я тут не розумію цієї втаємничості. Хто може завадити впровадженню в життя цього дійсно доленосного Закону? Це ж Вам не якийсь підзаконний нормативний акт. А Закон!

Я добре розумію і свою долю після оприлюднення ось цього доленосного Закону. Хтось згадає історію. Можуть мене порівняти із відомими більшовиками Зинов’євим та Каменєвим. Згадайте 92-річної давнини історію більшовицького державного перевороту у Росії. Тоді напередодні перевороту згідно із планами більшовиків на чолі із Ульяновим-Леніним, котрий повинен був розпочатися умовним залпом гармат крейсеру «Аврора», вказані більшовики розсекретили ці плани, опублікувавши у буржуазній ліберальній газетці всі плани більшовиків щодо підготовки перевороту, штурму цитаделі Тимчасово Уряду Зимового Палацу і т. інш. І що? Хіба це завадило перевороту? Нагадаю, що до 1927 року він у більшовицьких ЗМІ так і називався. І тільки до 10-річчя його була придумана назва цієї події як Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Тому і я не буду звертати увагу на всілякого роду критиканів.

Відчуваю, що Ви вже не в силах дочекатися мого найважливішого повідомлення. Що тут поробиш. Довелося ґрунтовно доводити багатьом із Вас свою позицію і, мабуть, позицію народних обранців. Бо дехто може заволати, що цього не може бути, тому, що не може бути ніколи. Нагадаю, що саме такі твердження були предтечами найвидатніших відкриттів у історії людства. Як, наприклад, релятивістська теорія, теорія відносності тощо.

УРОЧИСТО ІНФОРМУЮ ВАС, ЩО НАЙНОВІШИМ, НАЙСЕКРЕТНІШИМ, НАЙТАЄМНІШИМ ЗАКОНОМ НАШОЇ ДЕРЖАВИ, ПРИЙНЯТИМ НАЙПАТРІОТИЧНІШОЮ БІЛЬШІСТЮ НАРОДНИХ ОБРАНЦІВ У ПАРЛАМЕНТІ, ПЕРЕДБАЧЕНО У НАЙБЛИЖЧІ ДНІ РОЗМІЩЕННЯ В УКРАЇНІ НАЗАВЖДИ ПІВМІЛЬЙОННОГО КОНТИНГЕНТУ МИРОТВОРЦІВ ІЗ ДРУЖНЬОЇ, МАЙЖЕ БРАТСЬКОЇ НАМ ДЕРЖАВИ!!!

Ось тепер спробуйте зачепити, панове національно свідомі, нашого улюбленого Литвина! А зась! Недарма він ішов на вибори під гаслом: «Україні потрібен Литвин!». І він дійсно виявився потрібним, щоб організувати та здійснити цей історичний, доленосний крок. ТЕПЕР МИ НАЗАВЖДИ «ЗА ГРАНЬЮ ДРУЖЕСКИХ ШТЫКОВ»!!!

Зовсім не виключаю, що знайдуться горлопани, котрі будуть підбурювати суспільство закликами про, буцімто, неконституційність цього кроку, чи то пряме порушення Конституції. А я Вам кажу: «Зупиніться, панове! Спочатку прочитайте Конституцію, вивчіть як треба українську мову! Нічого подібного про якусь там заборону запрошення миротворчих контингентів до нашої держави у нашій Конституції не йдеться!». Ось що каже наша Конституція:

«Стаття 17. Захист суверенітету  і  територіальної  цілісності України, забезпечення її економічної та  інформаційної  безпеки  є найважливішими  функціями  держави,  справою  всього  Українського народу…

…На території України забороняється створення і функціонування будь-яких  збройних  формувань,  не  передбачених   законом.

НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ  РОЗТАШУВАННЯ  ІНОЗЕМНИХ ВІЙСЬКОВИХ БАЗ».

У Конституції йде мова про іноземні військові бази! Іще раз уважніше прочитайте статтю 17 Конституції. По-перше, зверніть увагу на лінгвістику. Мова йде про бази у множинному числі!!! Тобто, згідно із азами математики для першого та другого класу – це означає заборону 2-х і більше іноземних військових баз!!! А якщо вона одна? НА РОЗТАШУВАННЯ ОДНІЄЇ ІНОЗЕМНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ БАЗИ НІЯКОЇ ЗАБОРОНИ У КОНСТИТУЦІЇ ВИ НЕ ЗНАЙДЕТЕ!!! І не сумніваюся у тому, що аналогічний цьому моєму висновку, майже слово у слово, буде відповідний висновок нашого наймудрішого Конституційного Суду.

По-друге, ознайомтеся із визначенням терміну військова база. Хоча він взятий із Вікіпедії, але запевняю Вас, що його «передрали» із солідного енциклопедичного словаря-довідника.

«Бази військові  — спеціально обладнані території, важливі в стратегічному відношенні, з усіма воєнними спорудами і тиловими установами, призначені для забезпечення бойових дійвійська. На території військових баз зосереджуються контингенти збройних сил, матеріально-технічні засоби, боєприпаси, майстерні, шпиталі тощо. Бази військові забезпечуються також різними видами транспорту, засобами зв'язку, аеродромами. За своїм обладнанням та призначенням військові бази поділяються на сухопутні, військово-повітряні, військово-морські та змішані (для всіх

родів військ)».

Зверніть увагу на словосполучення у дефініції терміну «важливі в стратегічному відношенні». Ну скажіть мені на милість, які ж то «важливі в стратегічному відношенні» можуть бути миротворці? А які «бойові дії» вони будуть вести, та й проти кого??? Чи хтось вірить, що у нас знов виникнуть загони Української Повстанської армії? То-то й воно! Якщо ці два словосполучення не мають ніякого значення стосовно наших дорогих миротворців у визначанні військових баз, то і місця дислокації їх в Україні ні у однієї мислячої людини не повернеться язик назвати військовими базами!

Декілька слів про відповідальність наших народних обранців. Якщо хтось думає, що їх якимось чином можна притягнути до кримінальної чи іншої відповідальності за прийняття цього доленосного для нашої держави рішення, то він глибоко помиляється. От що із цього приводу сказано у Конституції:

«80.  Народним    депутатам    України    гарантується депутатська недоторканність.

     НАРОДНІ ДЕПУТАТИ УКРАЇНИ НЕ НЕСУТЬ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА РЕЗУЛЬТАТИ ГОЛОСУВАННЯ АБО ВИСЛОВЛЮВАННЯ У ПАРЛАМЕНТІ  ТА  ЙОГО ОРГАНАХ, ЗА ВИНЯТКОМ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ОБРАЗУ ЧИ НАКЛЕП».

Якихось там винятків із цієї статті не передбачено. Та й хто їх, наших улюблених народних обранців, може у чомусь звинуватити? Конституційний Суд? Нізащо!!! Ось ознайомтеся (якщо хтось іще не знайомий) із аналогічними за складністю рішеннями нашого Конституційного Суду, які, по суті, є науковими відкриттями світового масштабу у теорії конституціоналізму, та її практичному застосуванні.

«Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 53 і 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України (справа щодо строків перебування на посту Президента України), м. Київ Справа N 1-46/2003 25 грудня 2003 року N 22-рп/2003.

…На підставі  викладеного  та  керуючись  статтями  147,   150 Конституції України ( 254к/96-ВР ),  статтями 51,  61,  63, 65, 93 Закону України "Про Конституційний Суд  України"  (  422/96-ВР  ), параграфом 30 Регламенту Конституційного Суду    України (

v001z710-97 ), Конституційний Суд України

вирішив:

     1. В аспекті конституційних подань положення частини  третьої статті  103 Конституції України (

254к/96-ВР ),  за яким ОДНА Й ТА САМА ОСОБА НЕ МОЖЕ БУТИ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ БІЛЬШЕ НІЖ ДВА  СТРОКИ ПІДРЯД,  треба  розуміти так,  що це положення поширюється лише на осіб,  яких обирають на  пост  Президента  України  після  набуття чинності  Конституцією України 1996 року. 

ОСОБА,  ЯКУ ВПЕРШЕ БУЛО ОБРАНО ПРЕЗИДЕНТОМ  УКРАЇНИ  ЗА  ЧИННОЮ  КОНСТИТУЦІЄЮ  УКРАЇНИ   В 1999 РОЦІ  ( 

254К/96-ВР  ),  МАЄ  ПРАВО  БАЛОТУВАТИСЯ НА ЧЕРГОВИХ ВИБОРАХ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ У 2004 РОЦІ.

     2. Рішення Конституційного Суду  України  є  обов'язковим  до виконання   на  території  України,  остаточним  і  не  може  бути оскаржене.

     Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику  Конституційного  Суду  України"  та  в  інших  офіційних виданнях України».

Тобто, ВИСОКИЙ СУД ДОКАЗАВ, ЩО ДО 1999 РОКУ ОСОБОЮ, ЯКА БУЛА ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ, НЕ БУВ ГРОМАДЯНИН Л. Д. КУЧМА!!! І тільки 3-є суддів Конституційного суду із цим не погодилися. У якихось хмарах ці люди витали. Справедливості заради їх окремі думки викладені нижче, за виключенням окремої думки судді ШаповалаВ.М. (нинішнього Голови ЦВК), яку я, вибачте, не зрозумів, чи не помітив (так він її замаскував).

«ОКРЕМА ДУМКА судді Конституційного Суду України Савенка М.Д.

Конституція України   1996   року  (  254к/96-ВР  )  зберегла правонаступництво інституту президентства України, закріпивши його відповідними нормами,  і ВІДТВОРИЛА ТАКОЖ ПОЛОЖЕННЯ,  ЩО ОДНА Й ТА САМА ОСОБА НЕ МОЖЕ БУТИ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ БІЛЬШЕ НІЖ ДВА  СТРОКИ ПІДРЯД  (частина  третя  статті  103).  З  набранням чинності цією Конституцією України ( 254к/96-ВР ) Конституція  (Основний  Закон) України 1978  року  (  888-09 ) втратила чинність,  а з прийняттям Закону України "Про  вибори  Президента  України"  від  5  березня 1999 року  (  474-14  ) втратив чинність Закон України "Про вибори Президента України" від 5 липня 1991 року (

1297-12 )  із  змінами та доповненнями.

І ОКРЕМА ДУМКА судді Конституційного Суду України Ткачука П.М.  стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 53 і 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України (

254к/96-ВР ) (справа щодо строків перебування на посту  Президента України)…

…ТАКИМ ЧИНОМ, Є ДОСТАТНЬО ПІДСТАВ ДЛЯ ВИСНОВКУ, ЩО НИНІ ДІЮЧИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПЕРЕБУВАЄ НА ЦІЙ ПОСАДІ ДРУГИЙ СТРОК ПІДРЯД».

Ще більш видатним було відкриття нашим Конституційним Судом (КС) явища масової втрати пам’яті (амнезії) всім населенням (більш ніж 50 млн. чол. на той час) нашої держави до 1996 року, тобто до часу прийняття нової Конституції. Це було вперше зафіксовано у рішенні КС у 1997 році та повторювалось у 2003 та 2008 роках. Останнє повторення цього визначного відкриття у мене якраз знайшлося під рукою.

«РІШЕННЯ  КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ N6-рп/2008

…УСТАНОВЧА ВЛАДА Є ВИКЛЮЧНИМ ПРАВОМ НАРОДУ. Порядок здійснення установчої влади народом визначається Конституцією ( 254к/96-ВР  )  законами  України.  Відповідно  до статті 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ) народ має  виключне  право  визначати  і  змінювати конституційний  лад  в  Україні.  "На  думку  Конституційного Суду України,  положення частини третьої статті 5  Конституції  України ( 254к/96-ВР  ) треба розуміти так,  що народ...  може реалізувати своє право визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України   на   всеукраїнському   референдумі"   (абзац четвертий підпункту 4.1 пункту  4  мотивувальної  частини  Рішення Конституційного  Суду України від 5 жовтня 2005 року  N  6-рп/2005 (

v006p710-05 ) (справа про здійснення влади народом).

     "ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ  УКРАЇНИ  БУЛО БЕЗПОСЕРЕДНІМ  АКТОМ  РЕАЛІЗАЦІЇ СУВЕРЕНІТЕТУ НАРОДУ,  ЯКИЙ ТІЛЬКИ ОДНОРАЗОВО УПОВНОВАЖИВ ВЕРХОВНУ РАДУ УКРАЇНИ НА ЇЇ  ПРИЙНЯТТЯ.  ЦЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ ПУНКТОМ    1   СТАТТІ   85   КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ( 254К/96-ВР ),  ЯКА НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ПРАВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ НА ПРИЙНЯТТЯ  КОНСТИТУЦІЇ  УКРАЇНИ,  А  ТАКОЖ СТАТТЕЮ 156 КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ( 254К/96-ВР ),  ЗГІДНО З ЯКОЮ ЗАКОНОПРОЕКТ  ПРО  ВНЕСЕННЯ ЗМІН  ДО РОЗДІЛІВ,  ЯКІ ВСТАНОВЛЮЮТЬ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ В УКРАЇНІ,  ПІСЛЯ  ЙОГО  ПРИЙНЯТТЯ  У  ВЕРХОВНІЙ  РАДІ  УКРАЇНИ  МАЄ ЗАТВЕРДЖУВАТИСЬ  ВСЕУКРАЇНСЬКИМ РЕФЕРЕНДУМОМ" (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду  України  від 11   липня   1997  року  N  3-зп  (  v003p710-97  )  (справа  щодо конституційності тлумачення  Верховною  Радою  України  статті  98 Конституції України) (

254к/96-ВР )…

     Згідно з    правовою    позицією,    викладеною   в   Рішенні Конституційного Суду  України  від  3  жовтня  1997  року  N  4-зп ( v004p710-97  ),  "УСТАНОВЧА  ВЛАДА  ПО  ВІДНОШЕННЮ ДО ТАК ЗВАНИХ ВСТАНОВЛЕНИХ ВЛАД  Є  ПЕРВИННОЮ: саме   в   Конституції   України ( 254к/96-ВР   )   визнано   принцип  поділу  державної  влади  на законодавчу, виконавчу  і  судову   (частина   перша   статті   6) ( 254к/96-ВР  ) та визначено засади організації встановлених влад, включно законодавчої.  Прийняття  Конституції  України   Верховною Радою  України означало,  що у даному випадку установча влада була здійснена  парламентом"  (абзац  другий  пункту  2   мотивувальної частини) (

v004p710-97)».

Тут доречним буде пояснення щодо суті справи. Ще у далекому 1917 році після повалення царизму добре знали, що конституцію республіки треба приймати на Установчих Зборах (Учредительном Собрании на русском языке) із можливим затвердженням на референдумі, або без такого. Бо прийняття її однією названих вище КС гілок влади може призвести до узурпації її цією гілкою. Але тоді більшовики захопили владу у жовтні 1917 року, а на початку 1918-го розігнали Установчі Збори, де у них була меншість делегатів. Прославився тоді своїм категоричним висловом, який згодом став афоризмом, матрос Желєзняк. Пам’ятаєте, його знамените: «Караул устал!». У нас же Конституція була прийнята Верховною Радою. І, як це геніально довів Конституційний Суд (див. вище згадане рішення), приймав він цю Конституцію за нашим із Вами дорученням! Це внаслідок амнезії ми із Вами ніяк не зможемо пригадати, коли, як і на якому референдумі чи плебісциті доручали цю доленосну місію виконати парламенту. Тому і хочу нагадати про цю підступну хворобу.

Амнезія — хворобливе явище, що полягає в ослабленні або втраті пам'яті на ґрунті різних уражень головного мозку. Може бути викликана захворюванням, травмою

мозку АБО ВИНИКНУТИ ПІСЛЯ ШОКУ; у деяких випадках є симптомом психічної хвороби.

Типологія

·         При частковій амнезії з пам'яті випадають лише певні види знань та

уявлень.

·         При т. з. ретроградній амнезії з пам'яті випадають події певного відрізку часу (години, дні,

місяці), що передував захворюванню.

·         При антероградній амнезіїка втрачається здатність згадувати події, що відбувалися під час гострого розладу свідомості.

·         При прогресуючій амнезії настає поступове спустошення пам'яті; недавно засвоєні знання втрачаються в першу чергу.

Ви правильно зрозуміли, що від шоку внаслідок тих голодних часів ми всі тимчасово втратили пам’ять про те, коли ми, український народ «ТІЛЬКИ ОДНОРАЗОВО УПОВНОВАЖИВ ВЕРХОВНУ РАДУ УКРАЇНИ НА ЇЇ (Конституції – автор) ПРИЙНЯТТЯ». Ось тільки я не зміг розібратися у тому, якого типу була у нас амнезія.

Отже висновок із наведеного може бути тільки один. Із нашим отаманом, вибачте за обмовку, із нашим Конституційним Судом ніяких проблем по визнанню конституційним доленосного рішення Верховної Ради щодо введення півмільйонного миротворчого контингенту в Україну із дружньої, майже братської нам держави, не буде!

А ще до уваги візьміть і таку інформацію. На превеликий жаль, вже не таємну і не секретну.

«Рефат ЧУБАРОВ, народний депутат України IV—V скликань, президент Всесвітнього конгресу кримських татар:

…Отже, на мій погляд, найкращим варіантом для України можуть стати дострокові вибори парламенту. Вони повинні принести якісне оновлення парламенту країни. ПО-ПЕРШЕ, ПОТРІБНО ЛІКВІДОВУВАТИ ТАКЕ ЯВИЩЕ ЯК ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО ДЕПУТАТІВ (НАГАДАЮ, ЗА ДАНИМИ ЖУРНАЛУ «ВЛАСТЬ ДЕНЕГ», У ПАРЛАМЕНТІ КРАЇНИ 70—80% ДЕПУТАТІВ МАЮТЬ ІНОЗЕМНЕ ГРОМАДЯНСТВО). ВИХОДИТЬ, НАМИ КЕРУЮТЬ НЕ ЛИШЕ НЕ ПАТРІОТИ, АЛЕ НАВІТЬ НЕ ГРОМАДЯНИ НАШОЇ КРАЇНИ!».

«Мороз-2»,   Олена ЯХНО, «День».

Ви можете запитати: «А як же Ви, справжні патріоти, інтелектуали, відноситесь до цього ганебного (з позиції «пересічного», недалекоглядного, недолугого українця) явища захоплення однієї із найвищих гілок влади іноземцями»? Це, взагалі то, «тягне» на окрему велику дослідницько-аналітичну статтю. Якщо у двох словах, то це саме наші, патріотів-інтелектуалів, предки більше 1000 років тому запросили на княжіння у Київську Русь вікінгів-норманів із тих самих «варягів». І не помилилися!

Насамкінець не можу утриматися від відзначення ролі Володимира Михайловича Литвина у тій доленосній події, якій був присвячений цей опус. Якраз спираючись у своєму геніальному передбачені на оприлюднену Р. Чубаровим (чи, точніше, «Властью денег») інформацію, він так своєчасно взяв на себе відповідальність і зробив цей доленосний крок по запрошенню назавжди миротворців у цілком конституційний, легітимний спосіб у вигляді відповідного З кону. Із чим нас всіх і поздоровляю!

P.S. Вельмишановні читачі! Ви прочитали першу частину мого досить ємного матеріалу. Якщо Ви не змогли із якихось причин прочитати його другу частину, то вважайте цю неіснуючою!