Село Мужієво, котре розташоване на Закарпатті поблизу Берегова, вже давно знаходиться в епіцентрі екологічної небезпеки. Мешканці села ще у середині 1990-х виступали проти того, аби тут розпочав свою роботу золоторудник, бо підозрювали, що активне використання надр за сотню метрів від населеного пункту може загрожувати їхньому здоров’ю. Але вище Photot-1L керівництво заспокоїло – все буде у межах норм, а село тільки виграє від такого сусідства, бо збудують нову дорогу та водогін, відремонтують школу тощо. А через декілька років на околицю Мужієва невідомі завезли якісь підозрілі міхи. Тільки у 2005 році з’ясувалося, що це "Премікс" – хімічні відходи з Європи, що і зараз знаходяться на своєму місці. Нарешті з місяць тому саме Мужієво практично стало епіцентром достатньо потужного, як для Закарпаття, землетрусу. Добре, що обійшлося цього разу без жертв. Чомусь суцільні нещастя просто переслідують це маленьке село, в якому проживає близько 2000 мешканців. Але й їх кількість скорочується щороку...

Адже тепер маємо ще одну не менш тривожну новину. 30 листопада на сесії Берегівської районної ради головний еколог району Юрій Бандурович навів приголомшливі дані лабораторних експертиз води у криницях Мужієва. Виявляється, що питна вода просто наповнена важкими металами, що серйозно загрожує життю людей, які її споживають.

Аналізи показали, що вміст свинцю перевищує норму у 23 рази, кадмію у 8, 2, а ще на додачу надлишок марганцю, заліза, цинку тощо. Звідки така насиченість небезпечними інгредієнтами? Відповідь очевидна: у цьому винна діяльність золоторудника. Чому так впевнено? Бо були взяті й інші проби води – поблизу відвалів підприємства. У засушливу пору тільки вміст кадмію перевищував норму у більш ніж 14000 разів!

Як сказав після цієї доповіді депутат райради Тиберій Сайков – землетрус, який добряче сколихнув громадську думку просто квіточки у порівнянні з лихом, яке знаходиться постійно поруч з нами.

Контролювати нічого – треба людей рятувати

Сам Юрій Бандурович каже, що ця проблема виникла ще з 1962 року, коли поблизу Мужієва розпочалась розробка поліметалічних руд і в результаті поблизу створилися відвали гірських порід загальним об’ємом близько 150.000 тонн. Вони містили значну кількість металів. Але дослідження води, яка витікає з-під цих відвалів, розпочалися зовсім недавно – у липні 2006 року. Тоді і з’ясувалося, що кадмій тут перевищує норму у 14.000 раз, велика кількість свинцю, марганцю, міді. Це метали відносять до класу особливо небезпечних. Наприклад, кадмій викликає легеневі та онкологічні захворювання. Звісно все це намагаються не особливо афішувати.

У цій воді – повільна смерть від раку

І це проблема не тільки району. Оскільки деякі старі відвали знаходяться також на території міста, але міська рада Берегова поки що ніяк не реагує на ці факти. До того ж отруйна вода потрапляє не тільки у криниці мужіївців. Її шлях йде далі, у канал Верке, звідти – у Латорицю.

"Вихід із ситуації може бути тільки один, – каже Юрій Бандурович. – Потрібно терміново робити для Мужієва центральний водогін, аби рятувати людей. А потім вже думати що робити з самими відвалами".

До речі, експертиза також показала, що забруднена не тільки вода, а й земля. Агрохімлабораторія с. В.Бакта брала на аналізи часник, ранню цибулю місцевого виробництва. І там також виявили важкі метали.

"Днями брали проби води та землі фахівці з обласного управління екології, – каже Юрій Бандурович. – Отже, контроль ми ведемо, але зараз контролювати вже нічого – потрібно терміново рятувати людей!"

Буде новий господар на руднику – будуть гроші на водогін

При відкритті золоторудника державою було передбачено 28 млн. гривень на обладнання центрального водопостачання Мужієва, будівництва об’їзної дороги до поліметалічної фабрики та нейтралізацію відвалів породи. Нічого з перерахованого зроблено не було. Вже роками вантажівки, вщент наповнені рудою, їдуть на фабрику через село. А пилюка осідає на городах та в легенях мешканців села.

Керівник підприємства і голова ТОВ "Закарпатполіметали" Олександр Бабинін у цьому не вбачає своєї провини. Він каже, що гроші мали виділити, так було зазначено у державній програмі "Золото України", а реально профінансували тільки 4 млн., тому водогін у селі і не провели.

Але відвали гірських порід навколо рудника такі існують. Їх можна побачити і неозброєним оком – ці марсіанські пейзажі височіють над селом. З-під них донизу тече невеличкий потічок бурого кольору, де інде перетворюючись на озерцятка. Саме ця нечисть потрапляє у криниці людей...

Відвали руди біля золоторуднику у Мужієві

Олександр Бабинін твердить, що відвали утворилися більше 30 років тому, коли тривала розвідка поліметалічних руд. Зараз вони находяться на балансі підприємства, а технологічний процес не дозволяє їх переробити.

"Якби фабрика працювала по повному циклу, ми б їх обов’язково забрали, – каже директор товариства. – А зараз не в змозі це зробити".

Але погоджується, що "це не дуже добре", коли у питній воді присутній кадмій, свинець та цинк. Тому повністю підтримує ідею про проведення центрального водогону у Мужієві.

Хоча є потенційні закордонні інвестори, які не проти всі проблеми вирішити. Справа за малим – потрібно передати "Закарпатполіметали" у приватні руки. Справа в тім, що зараз тільки 6, 33% акцій ТОВ "Закарпатполіметали" належать іноземній компанії "Закарресурс", а інше – державній акціонерній компанії "Українські поліметали".

Директор підприємства каже: запаси нормальних руд закінчилися ще у березні цього року. Тож потрібно зупиняти роботу, а це рівнозначно слову “кінець”. А держава чомусь вперто не хоче віддавати найбільше золотодобувне підприємство в Україні. Мабуть тому, що вклала в нього стільки грошей?

До речі, якщо зміниться власник, то окрім золота у Мужієві будуть видобувати й інші метали. А для цього потрібно буде змінювати технологічний процес. Зараз використовується гідравлічний метод, для цього застосовується тільки вода. Але насичена золотом руда практично закінчилася. Тому не виключно, що нові господарі будуть використовувати для видобутку ціаніди. Бо тільки це метод дозволяє повністю витягнути з руди весь метал, до грама.

Утім, Олександр Бабинін каже, що не слід драматизувати ситуацію. Тим більше, все залежить від того, що скаже новий господар (якщо він таки з’явиться).

"Сучасні методи на основі ціанідів використовувати набагато дешевше і технологічніше, – каже директор підприємства. – Але повторюю – все вирішувати буде господар, який володітиме пакетом акцій. Можливо він взагалі захоче возити руду у Румунію..."

Тож без нових методів вже ніяк не обійтися. Утім мужіівцям залишається тільки чекати: що ще впаде на їх голови у найближчий час? Бо якщо тут добували тільки золото, то тепер додасться свинець та інші метали.

"Запасів свинцю тут багато, – каже Олександр Бабинін. – Мужіївське родовище – це частина великого Берегівського родовища. Нам цього вистачить років на 30, а є ще Квасівське рудне поле, інші. Тож якщо все нормально організувати, то роботи нам вистачить на багато-багато років".

Люди вмирають невідомо від чого...

Голова села Василь Фіцай каже, що особливих претензій у нього особисто до керівництва золоторудника немає. Все-таки час від часу вони селу допомагали. Десь шифер підкинули, ще щось зробили... Але пересічні мешканці Мужієва переважно дотримуються іншої думки.

Наприклад, Жолт Мейсарош, на подвір’я якого ми завітали, каже, що чув про шкідливість води. "Ніхто нам про це офіційно не повідомляв, – каже молодий чоловік. – Не казали: можна пити цю воду, чи не можна. Але люди говорять багато чого. Тому намагаємося пити краще “мінералку”. Але для приготування їжі, для прання використовуємо таки воду з криниці".

Ця вода ні для чого не годиться!

Всі мешканці користуються водою з криниць, а мінеральну воду, про яку казав Жолт, виявляється, виробляють... у Мужієві. Щоправда, має вона назву "Шаянська". Кажуть, що привозять її на завод у цистернах.

У розмові також почув, що у селі дуже багато хворих людей. "Ось тільки не знаємо чи від води це, – каже чоловік. – Вмирають люди молоді, середнього віку – від 35 до 50 років. Багатьом поставили діагноз: рак. А їм би ще жити..."

"Нам казали спочатку, що руду не будуть возити через село, – додають жінки-пенсіонерки. – Потім обіцяли, що будуть поливати дороги, аби не пилило навколо. Нічого не робиться, і пилюка у селі завжди страшна. Від неї і хвороби, так ми вважаємо. З водою тож проблема, вода зникає з криниць, вона каламутна. На посуді чорний осад, який іноді дуже важко відмити. Це ж про щось говорить? Таку воду і п’ємо, бо іншої немає..."

Кажуть, що раніше село славилося на всю область своїми ранніми фруктами, виноградом. А тепер, коли дізнаються звідки привезли товар, то часто відмовляються купувати.

Ось так і живуть люди у Мужієві. Золоторудник з одного боку села, фабрика – з іншого. "Живемо практично в еконебезпечній зоні, за це мали б доплачувати компенсацію...", – бідкаються мешканці. Слід також сказати, що неподалік села розкинулись і виноградники відомої фірми, яка рекламує свою продукцію по всій Україні, як "вино з екологічно-чистої місцевості"...

Мужієво – "лідер" по онкологічним хворобам у районі

“Можу сказати точно – найвищій показник смертності по району – саме у Мужієві, – каже головний лікар Берегівської районної лікарні Валерій Яриловець. – Це факт. В основному, це онкозахорювання, сердечно-судинні, захворювання шлунково-кишкового тракту".

Головний лікар району вже дав завдання дільничним лікарям, аби вони провели обстеження людей, які користуються питною водою з криниць у Мужієві. Вони взяли у них аналіз сечі, крові, загальні печінкові проби. Але якихось особливих відхилень не побачили.

"Повірити у те, що люди п’ють цю воду і не страдають від хвороб дуже важко, – каже Валерій Яриловець. – Тому досить дивно, що наші лікарі не бачать значних відхилень. Можливо тому, що організм здатний довгий час компенсувати вплив шкідливих речовин? Але ж важкі метали, як відомо, не виводяться з організму і з часом накопичуються... Але за онкологічні захворювання ми не можемо цього казати, бо це процес довготривалий..."

Тож влада має прискорити процес будівництва водогону. А до цього, вважає лікар, треба працювати з населенням, аби вони самостійно нейтралізували вплив шкідливих речовин у воді. Для цього є, наприклад, промислові фільтри. Тобто проблему треба вирішувати вже зараз.

Чекатимемо на висновки?...

Отже, проблема є і її потрібно вирішувати у найкоротші строки. Але добре

Хто врятує це село від повного вимирання?

А тим часом, прості люди будуть жити у своєму смертельно-небезпечному трикутнику. Пити отруєну важкими металами воду, дихати пилом невідомого змісту, їсти овочі з власного огороду із свинцем та кадмієм на додачу.

І головне, що отруєння важкими металами дуже підступне – їх практично не виявити в організмі людини за допомоги звичайних аналізів. Особливо страждають від впливу важких металів діти. І наслідки ми можемо побачити тільки через 10-15 років...

У подібних випадках в Україні, коли вода у криницях визнавалася непридатною для вживання, влада та санепідемстанція приймала рішення про заборону користування нею для мешканців. Утім, на Берегівщині піти на такі радикальні методи поки що не наважуються. Адже для цього потрібно кожного дня привозити питну воду з іншого джерела. А на це знову потрібні гроші...