На 16-му році незалежності України, на жаль, оцінки голодомору неоднозначні. Одні говорять, що це був справді голодомор, інші – ніякого голодомору не було. Можна зрозуміти неоднозначні оцінки діяльності УПА (це дуже складне питання), але тільки не голодомору.

Мені соромно за те, що в нас така Верховна Рада України. Неукраїнська за складом і антиукраїнська за суттю антикризова коаліція навіть не розглянула питання про визнання голодомору актом геноциду українського народу. Україна – країна парадоксів. Вже 10 країн визнали голодомор, а Україна, чиє населення постраждало, ніяк не може цього зробити. Ганьба та й годі! Весь світ дивується і сміється з нас. В нашому парламенті зібралися не українці, а звичайні національні маргінали і нігілісти, які не люблять Батьківщини. У світі не розуміють, як це може бути.

15 років поспіль українське керівництво не надавало достатньої уваги питанню голодомору, а якщо точніше взагалі не приділяло. Правда за Президента України Л. Кравчука у 1993 р. проводилися заходи приурочені черговій річниці голодомору. А Кучма? Що робив Кучма? А Кучмі цього не треба. Вихований як комуніст, він, з душею „Гомо Советікуса”, просто не зважав на якісь там річниці, якогось там голоду. Бо він і його родина не пережила цієї біди. Бо він не українець по духу. А таких, як він ох як багато на нашій землі! Вони плюють на все українське, вони нас зневажають і ненавидять. Вони були б раді, якби Україна зникала з лиця землі як політичне утворення. Таким ворогам не місце в Україні. Україна для українців і для всіх, хто поважає все українське. А ворогам тут не місце!

Віктор Янукович навіть не взяв участь в панахиді. Він не стояв біля Президента, не поставив свічку. Нехай це буде на його на совісті. Він має право на свою думку, але він виступає не як звичайний громадянин, а як офіційна особа і просто зобов’язаний був, хоч на камеру, вшанувати заморених комуністичним режимом. Та Януковича ми не побачили. Був там, присланий ним, Табачник. Прем’єр-міністр, таким чином, показав свою неповагу до українського народу, до всього того, що болить кожному справжньому українцю.

Як відомо, найбільшою цінністю є людське життя. Цю тезу схвалює Церква. „Не вбий” – каже одна із заповідей. А якщо людину вбили, то потрібно вшанувати її пам’ять. Проте Українська Православна Церква (Московського патріархату) проігнорувала заходи по вшануванню пам’яті своїх вірян, заморених голодом. Керівництво УПЦ (МП) показало свою неповагу до українського народу і вчинило не по-християнськи. Он який приклад воно подає своїм прихожанам! УПЦ (МП) не можна вважати українською церквою. Вона була, є і буде підніжкою Москви.

Ще одним слугою Москви є Комуністична Партія України з її лідером П. Симоненком. Для цих людей голодомору взагалі не існувало. Для комуністів голодомору справді не існувало. Їхні черева завжди були ситі. Цей голод був штучний. Коли засіки гнулися під вагою зерна в українських селах нещасні селяни пухли, вмирали, божеволіли від голоду. Страшно те, що хліб вивозили на експорт в інші країни. І як це можна назвати?.. КПУ заперечує голодомор, прагнучи вибілити своїх політичних наставників, вибілити людиноненависну комуністичну ідеологію. Комуністи називають будь-які згадки про голодомор політичними спекуляціями. Вони говорять, що від голоду вмирали ті, що нічого не робили. Яке блюзнірство! Невже в них немає ніякої совісті? Невже в них немає серця? Це підтверджує тезу, що комунізм – людиноненависницька ідеологія. Ці самі симоненки, мартинюки, саламатіни, опинившись в ті часи, самі б стали катами українського народу. Вони такі самі. Рабовласники давали своїм рабам їсти. Нацисти в концтаборах давали в’язням лушпаї з картоплі. Комуністи ж свій народ зморили.

Але все ж таки добре, що ми маємо такого Президента, який є українцем і патріотом свого народу. Саме завдяки йому проводяться такі заходи по вшануванню жертв голодомору. Жаль, що ті страшні події не викликали в багатьох жалю, а навпаки, значну частину суспільства вразили безсердечність і байдужість. Навіть в день пам’яті за загиблими на українських телеканалах не були скасовані розважальні передачі. На „1+1” були „Танці із зірками.” Що це? Танці на кістках? Що ми за народ такий? Що ми за народ такий, що шануємо своїх катів (стоять пам’ятники Леніну, Дзержинському, енкаведистам), а героїв зневажаємо?