Усім Драчам, Мовчанам, Яворівським та іншим імпотентам у захисті української мови за бюджетні кошти ця стаття. Хто я такий? - "Галенко з вулиці" сказав колись на Центральному проводі Руху покійний Вяч. Чорновіл. .... Але сьогодні телеканали показують, як інспектори Держспоживстандарту перевіряють дотримання торгашами Закону України "Про мови в Українській РСР". Бо мова – категорія економічна і мені це вдалося вперше довести нашій владі. Звичайно, криза цьому сприяла. Бо мова – це один з бар'єрів для наглої контрабанди і безсовісного фальсифікату. Бо мова – це нові робочі місця, це імідж країни і позиція в переговорних процесах. Сьогодні інспектори щемлять київських базарників з крамом для дітей"невідомого" походження. Навіщо базарникам проблеми? Вони почнуть щемити постачальників – що ви нам підсовуєте на реалізацію? Постачальники або самі зроблять нормальну документацію, або примусять виробника... І стане запотребований той, хто добре знає рідну мову, бо неякісний текст – ознака фальсифікату чи контрабанди. А навіщо реалізаторам проблеми? Та почнемо з початку...

Пам'ятаєте публікацію на ХайВей "Михайлу Слабошпицькому: "Українська мова - скільки вона коштує?"?, присвяченій статті  професора К. Трікуса 1995 року. А що з того часу змінилося на краще, чи стала мова економічною категорію в свідомості наших політиків, держслужбоців, громадян? Політичною – так. Дипломатичною – сумнівне так. Категорією шоу-бізнесу на мові та її паплюженні – так. А економічною – однозначно ні. Тепер, завдяки дикунству менеджменту "Hewlett-Paccard Development Company, L.P." з брендом "hp" китайського виробництва, тисячі українських базарників, а разом з ними десятки тисяч споживачів дізнаються, що українська мова – категорія економічна.

23 липня 2009 року в магазині ТОВ "Мегадар" за адресою Сурікова, 3, який працює під брендом мережі супрмаркетів "Мега Макс", придбав багатофункціональний пристрій відомого бренду HP DeskjetF2280. Проте, маючи вчений ступінь кандидата технічних наук і будучи в минулому керівником військової науково-дослідної лабораторії, головним напрямом діяльності якої були інформаційні технології, не зміг роздрукувати якісні фотографії з першої спроби внаслідок відсутності в інструкціях необхідної вичерпної інформації доступною й зрозумілою мовою. Фотографія друкувалася на сантиметр коротшою, ніж стандартна довжина паперу, хоча на екрані перед друком відображалася в розмір. З е-нтої спроби знайшов телефон сервісного центру, бо експериментувати з налаштуваннями принтера займає багато часу та витрачаються скажено недешеві кольорові чорнила на брак. Та в сервісному центрі зі мною відмовилися розмовляти українською мовою, вимагаючи щоб я перейшов на "загальнодоступний (як я розумію, командирсько-матерний) язик", що було ситуаційно неприпустимим з етичних міркувань, так як на другому кінці дроту, судячи з голосу, була людиноподібна істота жіночої статі. Та й ситуація якась збочена – я заплатив в свої країні свої гроші за їхній товар а вони ще мене нагинають до плінтуса, щоб я їхнім китайським брендовим ... гм..., як би мовити, товаром міг скористатися. Хоча на меті у мене було лише роздрукувати з пару сотень власних фото, неякісна побутова оргтехніка та дикунський сервіс змусили мене провести дослідження приватної проблеми в аспекті захисту моїх прав як споживача і громадянина.

Після консультацій у заступника прокурора одного з районів міста Києва, заступника керівника відділу Головного управління захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації, керівництва ДП "Укртестметрстандарт" та Держспоживстандарту України було встановлено, що один пересічний побутовий випадок містить в собі три проблеми:

1.                       Відсутність ДОСТУПНОЮ мені мовою інструкції (керівництва користувача) та інтерфейсу до приладу, що унеможливлює визначення повноти інформації для належної експлуатації приладу (В інструкції купа мов, язиків та ієрогліфів. Українська в переліку відсутня).

2.                       Приниження честі і гідності мене як громадянина України шляхом відмови надання доступною мені мовою (українською в Україні) консультацій щодо налагодження роботи приладу.

3.                       Завдання мені моральної та матеріальної шкоди тим, що у потрібний мені час я не зміг роздрукувати потрібні мені фотоматеріали.

Слід зазначити, що підлягає розслідуванню на предмет шахрайства, на нашу думку, ще відсутність вичерпної інформації щодо маркетингової політики виробника. Адже виробник/постачальник не надає кінцеву орієнтовно вартість кожного кольорового відбитку форматом 10х15 см. Це актуально, так як вартість одного катріджа для принтера складає третину вартості  цього принтеру і кількість відбитків обмежена. Тому в магазині не провели повної демонстраційної перевірки, логічно мотивуючи заощадженням коштів покупця: на тестові відбитки і налаштування може бути витрачено близько 10% ресурсу катріджу й тим самим завдано збитків споживачу.

Також можна припустити, що розслідування конкретного випадку виявить штучне нав'язування споживачу додаткових незаявлених при придбанні послуг з налаштування пристрою.

Проте не все це є головним. Консультації щодо конкретної ситуації з експертом вищого державного рівня (екс-керівником столичної області) дозволили виявити ще два цікавих аспекти порушеної проблеми.  

Перший аспект полягає в тому, що однією з ознак контрабандного чи контрафактного походження імпортної побутової та оргтехніки є відсутність інтерфейсу та повного комплекту супроводжувальних документів (інструкцій та керівництв користувача, паспорта та технічного опису) та програмного забезпечення до техніки українською мовою. Причому, виробники мобільних телефонів супроводжують свої вироби на національній мові незалежно від майбутніх каналів збуту. А от багато інших виробників, користуючись нагодою за будь-яких умов збути товар, нехтують авторитетністю світових брендів. 

Другий аспект полягає в тому, що окрім того, що це є грубим порушенням конституційних прав громадян України – українців, це завдає величезної шкоди економіці країни в умовах кризи. Ще в 1995 році професор К.Трімус на прикладі фармацевтичного споживчого ринку Чехії довів, що наявність супроводжувальних документів національною мовою спонукає іноземців до масштабних багатомільйонних інвестицій в економіку країни та створення додаткових робочих місць саме в цій країні.

Таким чином, конкретний випадок показав, що мають місце грубе порушення принаймні  двох Законів України: "Про захист прав споживачів" та "Про мови в Українській РСР". З попередніх комунікацій в листопаді минулого року нам відомо, що якщо під час нелегального переміщення товару через митний кордон України не відбулося фіксації такого переміщення Державною митною службою України, то контрабанди не було і будь-який контрабандний товар не є контрабандою, бо її, родимої, не було. Водночас, згідно офіційного роз'яснення Державної податкової адміністрації України, ДПА, на відміну від сусідньої Польщі чи трохи далі сусіднішого такого бажаного Європейського Союзу, не займається донарахуванням обов'язкових податкових та митних платежів на нелегально переміщений та реалізований з надприбутками чи за демпінгом товар... А спрощена система оподаткування у нинішньому офшоризованому вигляді унеможливлює будь-які ефективні  дії вказаних відомств у зазначеному напрямку. Тому споживачам – лайно, а бюджету – дірка від цього лайна.

Залишається діяти виключно на основі "вторинних ознак" контрабасу та фальсифікату. Тож на першому етапі, на наш погляд, усунення згаданих вище проблем вимагає злагодженої дії наступних міністерств і відомств.

По-перше, Міністерство економіки спільно з Держспоживстандартом мають провести комплексну перевірку постачальників на предмет наявності супроводжувальних документів до товару (інструкцій та керівництв користування, паспортів) та інтерфейсів (на панелях управління чи комп'ютерних програм) українською мовою. Після перевірки узагальнену інформацію Мінекономіки повинне передати Мінфіну, ДПА, СБУ, ДМСУ, МВС для локалізації зусиль по боротьбі з контрабандою і фальсифікованою продукцією з метою мінімізації втрат бюджету на імпортному ПДВ та стимулювання створення робочих місць з крупновузлового збирання побутової техніки (наприклад, половину ваги пральної машини "Ардо", зібраної в Росії, складає бетонна плита, яка, можливо, відлита українськими гастарбайтерами з українського цементу на території Росії).

Слід зазначити, що активність в цьому напрямку завдяки ініціативі керівництва Держспоживстандарту вже почалася. Як висвітлює телебачення в новинах, інспектори  Головного управління захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації почали перевірку базарів та магазинів, де торгують одягом і взуттям для школярів. Водночас, ДП "Укртестметрстандарт" при сертифікації та випробуваннях побутової техніки має звертати увагу на наявність документації українською мовою, бо російська вже не така й "доступна" для такий як автор. Звичайно, в статті не йде мова про непримиримих конформістах – драчах, яворівських, слабошпицьких, мовчанах й т.п., які в побуті непримиримо миряться з "москалеязичною" китайською документацією на круту європейську побутову техніку, проливаючи публічні сльози за українською мовою. Добре, коли язик без кісток, а в руки нічого не брали, окрім... 

По-друге, Держспоживстандарт спільно з громадськими організаціями за активної участі Держтелерадіо повинні скласти й запровадити методику публічної кваліфікаційної оцінки сервісних центрів з обслуговування побутової та оргтехніки на предмет дотримання Конституції та Законодавства України і оцінки якості надання послуг з метою, у тому числі, профілактики расизму і розпалювання міжнаціональної ворожнечі на побутовому рівні. Це, припускаю, мабуть є порушенням ще одного закону типу "боротьби з расизмом, сіонізмом і антисемітизмом та розпалюванням расово-класової газоксенонної фобійної нетерпимості до олігархів – власників мегамаркетів, мегабазарів, корабілв та пароплавів з контрабандою", якщо такий прийняла наша бізнес-рада на Грушевського, 5 при Сьомому кілометрі. А що, якщо наді мною, українцем, можна познущатися, то чому б при нагоді, люб'язно не спитати у китайця на ймення Ра Бі Хо Віч або його друга Су Кі Са: "і як Вам, наш дорогий, цьорічне  святкування Коліївщини?...". І більшого на, українцям в Україні, до Дня Незалежності й не треба. Бо серед нас нема екстремістів, які закликали "вражою злою кров'ю волю окропіте". Адже стаття №161 Кримінального Кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за порушення рівноправ'я громадян у залежності від їхньої національної приналежності. Та чи має право українець вимагати карного переслідування за расову дискримінацію його - питання сумнівне, не "нацмен" же і не "угнєтьонний народ".  А от можна гідру контрабанди спробувати задушити силою закону задля свого робочого місця.

По-третя, враховуючи "новизну" порушеної проблеми та неможливість її зняття згідно законодавчо виписаних алгоритмів, вважаю що необхідно ініціювати окреме урядове доручення та громадський контроль з боку Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України.

Останнє, на наш погляд, стало ще актуальніше. Після переговорів з Оксаною Продан, головою Ради, домовилися, що разом з оприлюдненою на сайті Ради Підприємців 20 серпня 2009 року "Скаргою" буде розміщена пропозиція до членів аналітичної групи по боротьбі з контрабандою при Раді провести засідання й обговорити порушену автором проблему. Особисто мені прикро, що в результаті глобальних перевірок контролюючими органами сезонних шкільних базарів якби постраждають базарники, яким відводиться тридцять діб "на усунення "недоліків" в той час, як вже за тиждень маркетингова тема "першого вересня"  перестане бути актуальною. І все залишиться без змін.

Іван Галенко, к.т.н. 

Відгуки Рдаи підприємців: http://www.radakmu.org.ua/uk/rizne_rg/1472.html 

В цілому відгуки позитивні, хоча не без "інтересу" імпортерів й тхне "духом крові": "Вчимося захищати мову і гідність на практиці"