Зазвичай в Московії на площах пам'ятники ставлять померлим героям та вічно живим вождям. "Човники"- базарники не двічі герої Радянського Союзу, отже тенденція монументального возвеличення більше "за упокой", ніж "во здравіє".

Напередодні чергового засідання в Ради підприємців в клубі Кабінету Міністрів України урочисто відкрили черговий пам'ятник "човникам" у далекому Єкатеринбурзі близької за проблемами Росії. Скульптура висотою три метри і масою більше двох тон виконана єкатеринбурзським скульптором Владиміром Кривушиним. Дві нав'ючені фігури наче рухаються постаментом в формі дуги тверді земної кулі, символізуючи відстані, які долали "човники" з імпортним крамом. Типові "човники", колишній інженер - чоловік з сумкою в руках і колишня вчителька з завантаженою баулами кравчучкою згідно задуму автора повинні зі здивуванням дивитися на парадний вхід торгового центру, який нещодавно побудували на території крупного речового ринку "Таганський ряд" замість яток. Місцева влада планує до 2015 року залишити в столиці Уралу лише один речовий ринок "Таганський ряд". В 2007 році там якось традиційно намагалися продати нетрадиційно велику партію героїну у 254 кг, а виручені кошти мабуть хотіли традиційно спрямувати на підтримку найкращого підводного човна Росії – атомного підводного крейсера "Єкатеринбург", бо, знову  припускаємо, не вистачало традиційних на таких ринках фальшивих купюр. Одна з героїнь усіх репортажів з цих подій – успішна підприємець-продавчиня, яка починала з турецьких кросівок. Гроші знайшла, а от чоловіка, який не зміг змінити професію інженера, загубила.

На відміну від інших пам'ятників "човникам" СНД, цей має антикризову інновацію. Зазвичай, такі базарні монументи оснащені площадками для дріб'язку, який кидають "на щастя в торгівлі" й штатні попрошайки розгрібають по своїм кишеням. Єкатиринбургські ж "човники" споряджені антивандальною копилкою "в бронзі", з якої вкинуті в прорізь монети працівники ринкової адміністрації будуть регулярно вилучати мідяки "на розвиток ринку" (Фото: Кадр "Першого каналу", РФ).

Благовєщенський інтелігентної зовнішності "човник" скульптора Валерія Розганяєва біля "Амурської ярмарки" в будівлі колишньої швейної фабрики випромінює оптимізм. Так і написали на могилці: "Труду і оптимізму амурських підприємців". Бронзовий пам'ятник відкрито напередодні Дня російського підприємця 2008 року у ту ж пору, що і в Єкатеринбурзі й символізує, як китайський ширпотреб збанкрутував цю ж амурську швейну фабрику разом з усією місцевою промисловістю. От тільки з китайського Хейхе тягати непід'ємні сумки було ближче й простіше завдяки прикордонному безвізовому режиму. Благовєщенці перетягували баули через кордон, а вже з усіх "усюд" крам тягли по всіх російських глибинках. Найбільш підприємливі "човники" стали бригадирами – "кирпичами", а решта – перейшли в розряд виконавців - "фонарів". Аж доки першим не похопився уряд Фрадкова, який обмежив і кількість кілограмів в "одні руки" з 50 до 35, і кількість безмитних ходок до Китаю до разу на місяць. Суб'єкти підприємницької діяльності з цим боролися, як могли, залучаючи до бізнесу бабусь і прабабусь, які без десятка непризначених для продажу китайських чайників жити в хаті вже не могли. Та в 2005 році за "човників" взялася спочатку прокуратура, в 2007 році її почин підхопив місцевий УБОЗ, а в 2008 р. і пам'ятник поставили чи то контрабанді, чи то корупції в особі бронзового молодика інтелігентної зовнішності, який за рік черезтри переходи Благовіщенської митниці перетягує близько 10 000 тон різних товарів "не для продажу" (фото: Георгія САМОЛЕТОВА, Амурська область, № 25 газети "Трибуна" від 10.7.2008).

 В листопаді 2007 року в Бєлгороді скульптори з Харкова Дмитро Іванченко і Тарас Костенко возвеличили підприємливих інженера і училку – "човників", образ яких свою типовість підтвердив в Єкатиринбурзі. Ще кризи не було, тому вони у "важкі часи реформ" просто тягли з харківського ринку "Барабашиха" візками "народний товар" до Центрального ринку. Тоді російські газети писали: "народній торгівлі" не залишиться місця в оновленому законі "Про захист прав споживачів". Лише памятник "човникам" буде нагадувати про неї. (Фото: ИТАР-ТАСС). Та український "Сьомий кілометр" міцніший за російські закони.

  Якщо по трасі Пекін-Москва ми знаємо два меморіали вічної пам'яті "човнику", то із західного напрямку також планували у 2003 році встановити монумент на польсько-російському переході Багратіонівськ в Калінінградській області. Хоча і образ контрабандиста, якого "шмонають" митники, був романтичний, місцеві підприємці мабуть не захотіли собі пам'ятника при житті навіть попри запровадження Польщею візового режиму.

Тому першість втілення  ідеї увічнення "човника" належить Україні. Правда, не стільки самого "човника" з міста Слов'янська Донецької області, як його каталки-"кравчучки". Скульптор Дмитро Іллюхін (м. Горлівка) втілив ідею Олександра Шуткевича у вигляді бронзової скульптури чоловіка середніх років з дипломом про вищу освіту з класничною кравчучкою. Звичайно, бронзовий "човник" зустрічає покупців біля головного входу Центрального ринку міста. Це пам'ятник цілому періоду життя країни. Тоді у 2006 році підприємцям захотілося, щоб такі кризи назавжди залишалися в минулому і щоб подібна ситуація більше не повторювалася, а люди жили з впевненістю  в завтрашньому дні.

Змінити професію і стати приватним підприємцем людей заставляли злидні і безвихідь. Працювати на таких "робочих місцях" було важко і небезпечно. Власники ринків, зазвичай "фахівці" КДБ і контролюючі організації відносилися до приватних підприємців як до бидла. "Доїли" підприємців як могли, але робота давала сьогодні шмат хліба і люди терпіли. Часи змінюються і території багатьох ринків переобладнані під торгові центри. Більшість стали "відпрацьованим матеріалом" і на їхні місця прийшли дівчатка з восьмикласною освітою, які навіть касовий апарат не можуть освоїти.

А кризи хвилями ідуть. А споживач як був "третім лишнім", так досі ним буде, доки не відмовиться від "базару" з дешевим і поганим тому дорогим. А криза знову щось міняє... (Фото "УК").

http://galenko.org.ua/node/246