Валерія Ноадворська: "У нас уже у під’їздах розклеюють об’яви, що якщо ви знаєте де живуть грузини то повідомте туди то і туди то".

– В останній своїй заяві ви казали, що Росія повертається на 20 років назад, в чому це проявляється?

– Наприклад, у обмеженні права на протести. В Росії було прийнято доволі цивілізоване законодавство про мітинги та народні зібрання. Однак останнім часом влада почала відмовляти у місці проведення мітингу. Переносять місце зібрання бозна-куди, на край міста, причому із зовсім дивними відмовками. Коли опозиційний діяч Лев Пономарьов хотів провести у столиці мітинг, присвячений Бесланській трагедії, він отримав відмову. Префектура Москви сказала, що не зможе забезпечити безпеку зібрання. Уявіть собі, влада не може забезпечити безпеку мітингу, який мав проводитися на Луб’янській площі, де навколо стоять адміністративні будинки ФСБ! Коли ж Пономарьов все-таки намагався провести мітинг – його заарештували на три дні.

Таким своїм ставленням до конституційного права громадян керівництво Москви просто забігає наперед, передбачаючи бажання уже кремлівської влади. А бажання у Путінського режиму одне: прибрати своїх політичних опонентів з вулиць. І замінити їх на інших, маргінальних. Бо коли акції у центрі Москви проводять фашистські угрупування на зразок руху "Наші", влада їм жодних перешкод не чинить.

– Чи можна вважати вбивство Політковської прямим наступом на свободу слова?

– Щодо Ані Політковської, то Путін зі своїми словами, що її статті були шкідливі і не впливові, повівся як хам. І таким чином фактично дав моральний дозвіл на переслідування інших неугодних владі журналістів. У нас свободи практично вже не лишилося. Є лише радіостанція "Ехо Москви", "Новая Газета", Інтернет-видання, і "Новое время". "Комерсант" уже опинився в руках Газпрому. На відміну від України у нас ефір масового телебачення чи радіо взагалі не доступний для іншої точки зору на політику влади. На прикладі трагічної загибелі Політковської стає зрозуміло, що від ліквідації свободи слова путінський режим поступово переходить до ліквідації інакомислячих. І я на сто відсотків впевнена, що вбивство Політковської – це справа рук Кремля та Луб’янки.

– Куди ж тоді рухається сьогоднішня Росія?

– Росія іде до чорта, назад, і, де вона зупиниться, не знає ніхто. Невідомо, чи Путін піде на деякий час, чи назавжди. Путінський режим тримається на осліпленні народу, на його комплексах, неосвіченості. Якщо народ не оговтається, то наступник Путіна буде ще гіршим за нього. При таких суспільних настроях, як у нас, коли 60% населення вважають Грузію ворожою, бандитською державою, нічого доброго з наступником не буде. Він моментально перетвориться на фашиста чи жандарма. Путін же прийшов до влади на хвилі того, що у російського суспільства було замовлення на сильну руку, на реставрацію радянщини. От вони це і отримали. Наш президент – це дзеркало нашого ж хворого суспільства. А демократи, які могли б повести країну іншим шляхом, жодного впливу на населення не мають.

– Ви називаєте російсько-грузинський конфлікт холодною "Закавказькою війною". Хто ж винен у її розв’язанні?

– У першу чергу Росія. Грузини все правильно зробили. Бо і надалі терпіти втручання у внутрішні справи своєї країни вони уже не могли. Те, як Росія під час президентських виборів втручалася у справи України, – це ще квіточки. Росія намагається розділити Грузію, розвалити цю країну, спонукає відторгнення Абхазії, іде прихована видача російських паспортів. Тому грузини мали повне право схопити тих російських шпигунів, це нормальна міжнародна практика. Тим більше що грузини їх вислали. А от те, що зробила Росія у відповідь, – такого з часів Гітлера ніхто не робив.

– Що ж саме зробила Росія?

– У нас зараз розкручується антигрузинська істерія. Переслідують усіх грузинів, навіть тих, хто має російське громадянство. Податкова ні з того, ні з сього наїхала на письменника Бориса Акуніна, який теж виявився грузином. У нас уже у під’їздах розклеюють об’яви, що якщо ви знаєте, де живуть грузини, то повідомте туди то і туди то.

– Кажуть, що при Путіні корупція виросла у декілька разів…

– У держави щоразу з’являється більше контролюючих функцій. При Путіні ж склалася така вертикаль влади, що без мзди уже взагалі нічого не вирішиш. Ми перейшли до державного капіталізму, як в Латинській Америці. І, відповідно, чиновники отримали набагато більше можливостей для хабарництва. Практично увесь бізнес у нас обкладений даниною. А розмах корупції дійсно вражає, бо у ній безпосередньо замішаний президент. Розділення Ходорковського Юкоса було схожим на розкулачування, й усім зрозуміло, в якій тумбочці опинилися ті гроші.

– Чи справді Росія сьогодні втрачає свій міжнародний авторитет?

– Я сподіваюсь, що його взагалі не залишиться. Тому що тільки це може зупинити Путіна. Тільки міжнародні санкції, тільки виключення Росії із великої вісімки. Хтось думає, що авторитарна, феодальна, відстала Росія вигідна Заходу, але це не вірно. Те, що відбувається в Росії, абсолютно не вигідно міжнародній спільноті. Бо не можна мати у себе у тилу таке чудовисько з ядерною зброєю, нафтою і газом, який можна то давати Європі, то не давати. Тому Україна повинна шукати альтернативні джерела енергопостачання. Інакше нормального життя у вас не буде. Росія і надалі прагнутиме використовувати у своїй зовнішній політиці газовий кнут.

– Багато було шуму навколо путінських реформ, міжнародні експерти відзначали, що ці реформи ведуть Росію до авторитаризму.

– Справжні, демократичні реформи в Росії були зупинені ще при пізньому Єльцині, десь у 97 році. Нинішні реформи – це просто знущання над демократією, вони справді рухають Росію до авторитаризму. Візьмемо, наприклад, освіту. У нас уже відмінили виборність ректорів університетів, тепер вони будуть призначатися державою. У нас зараз президент Академії наук також буде призначатися державою. Всі єльцинські вольності поступово відміняються.

– В якому стані знаходиться російська інтелігенція?

– Наша інтелігенція дуже сильно розділена. Половина відверто обслуговує Путіна, вступають у провладні партії, заробляють гроші будь-яким способом. Частина інтелігенції радикально ліва, такі, як Лєонтьєв чи Проханов, і для них Путін ще не достатньо м’який варіант. Решта інтелігенції залишилася в опозиції. У них немає інших можливостей протистояти режиму, крім як власним прикладом. Як це робила Аня Політковська. Таких людей абсолютна меншість.

– Чому у Росії активно розвиваються фашистські рухи?

– Наша влада всіляко підтримує і ніяк не переслідує нацистські угруповання. У нас є організація, члени якої на вуличних демонстраціях відкрито вітають один одного, як це робилося при Гітлері. Всі ці рухи спрямовують свою діяльність на переслідування нелегальних мігрантів під гаслом захисту корінного російського населення.

– Що побажаєте Україні її стосунках з Росією?

– Тримайтеся від Путінської Росії подалі. З Ющенко, судячи з його останнього указу щодо ОУН-УПА, ви не пропадете. Він все робить правильно. Путін зацікавлений у найгіршій Україні, такій, якою буде керувати, наприклад, Наталія Вітренко або Петро Симоненко. Але цього уже не вийде. Україна стала іншою, і ви щасливі люди, бо у вас комуністи відмирають, отримавши свої три з лишнім відсотки на виборах. А такі, як Вітренко, взагалі не потрапили до парламенту. Дійсно, Віктор Янукович при владі – це не добре. Якщо він буде відверто працювати на Путіна, то я думаю, що Ющенко його просто вижене геть.

Версія розширена та доповнена спеціально для "ХайВей". Оригінал інтерв’ю вийшов у "Газеті по-українськи" http://www.gpu-ua.info/index.php?&id=135112&rid=02