О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Биография  11 мая 2009 10:28:23

Автор: Бах

Борис Табаровський: Інтелігент, Актор, Харків’янин

29 вересня 2004 року згасла свіча життя улюбленого актора харків'ян Бориса Мойсейовича Табаровського. Та кожного року я згадую його саме у Свято Перемоги.

Борис Табаровський: Інтелігент, Актор, Харків’янин

Борис Мойсейович був живою легендою Харкова, одним з тих людей, що творили мистецтво шістдесятництва. Пам'ять про спектаклі, в яких він грав, живе й сьогодні: «Поминальна молитва», «Кар'єра Артуро Уї», «Валізка з наклейками»… Ту валізку я побачила в день нашого першого знайомства: в музично-театральній бібліотеці влаштовували ювілейну виставку, присвячену Табаровському і я прийшла до Бориса Мойсейовича за фотографіями. Ми вдвох розкрили шкіряну валізку, в якій зберігалися фото, передивлялися їх, відбирали найулюбленіші… Досі жалію, що не записала з пам'яті тих розмов, так багато було в них цікавого про спектаклі, Театр російської драми ім. О.С. Пушкіна, де він працював, про людей, яких обожнював.

Пізніше Борис Мойсейович приходив до бібліотеки на вечори свого близького друга - композитора Марка Веніаміновича Кармінського. Навіть тоді, коли Кармінського вже не стало. Сидів разом з Іриною Матвійовною, дружиною композитора, слухав, як грають діти Маркову музику… Часто я бачила його, високого, сивого, з обличчям пророка, вдягнутого завжди в чорний берет і плащ. Прямий, незламний, він йшов на роботу в Театр повз вікна бібліотеки. Цей шлях  був для нього кожного разу подоланням -- хвороб, тягаря років.  

Одного разу Табаровський привів до бібліотеки юнака. «Я поручаюся за нього, - сказав він. - Він вступатиме до театрального факультету, то ж йому потрібна учбова література. Це дуже здібний хлопець, він багато зробить в театрі…» Протеже Бориса Мойсейовича був знаний сьогодні лідер молодіжного театрального руху Ігор Ладенко. Завдяки йому в Харкові є  дуже цікавий, знаний в багатьох містах України і Росії «Театр 19». Хрещеним батьком цього молодого театру став актор Борис Табаровський.

Згадую останній спектакль "Поминальна молитва". У ньому у ролі Лейзера Вольфа він вийшов в останній раз на сцену рідного театру. За змістом Лейзер збирає валізи і їде у далеку Америку. От вже ці валізки! Наше знайомство почалося із валізок -- і ось ними і закінчувалося. Сумний епізод і раніше викликав сльози жалю, але тоді сам Борис Мойсейович мав їхати саме туди, у далеку Америку, до дочки. Театр перетворився на життя, і це було боляче. Харків прощався із улюбленим актором ніби назавжди. З багатьма харків'янами так і було -- та не з Табаровським. Він повернувся дуже скоро. Провівши у США кілька місяців, він приїхав до Харкова із словами: "Обридли мені їхні суниці! Все в них є, тільки поговорити ні з ким..."

...Останній його вихід на сцену все ж таки відбувся -- і теж в бібліотеці. Не змігши більше працювати в театрі, Борис Мойсейович дуже сумував за роботою - це ж було його життя. З того суму народился його короткі оповідання - спогади про театр. В них, написаних з тонким гумором та веселими дотепами про різноманітні театральні випадки, його серйозний погляд у минуле свого театру. Все це Табаровський багато розповідав в усній формі, тепер же спогади стали літературною подією. Презентація книги відбулася в музично-театральній бібліотеці ім. К. Станіславського з нагоди  ювілею автора.

Згодом з'явилася ще одна невелика книжка - «Негероїчні спогади про війну». Будучи людиною дуже скромною і інтелігентною, Борис Мойсейович не наважувався писати на дуже дорогу для нього тему. «Про війну все давно написано, - говорив він, - то ж навіщо писати те, що знають всі?» Книжка вийшла зовсім не схожою на інші: особистий погляд і досвід людського життя в нелюдських обставинах.  Ми всі чекали нової зустрічі в бібліотеці, але їй вже не судилося відбутися.

Смерть завжди раптова, навіть тоді, коли вже знаєш, що час вичерпаний. І дуже болісно прощатися з дорогою людиною, яку вважаєш за взірець Інтелігента, Актора, Харків'янина. Борис Мойсейович Табаровський належить до тих яскравих особистостей, які завжди височитимуть над своїм часом.

Свою коротеньку книжку про театр Борис Мойсейович закінчив фразою: "Я навмсине не писав нічого про себе -- мав надію, що це зробить коли-небудь хто-небудь..."

Дуже хочеться, щоб така книжка про Бориса Мойсейовича відбулася, і щоб у ній були і його рядки -- про театр і про війну.

Нижче я хочу представити читачам ХВ невеликий уривок з "Негероїчних спогадів про війну" Бориса Табаровського. Провойувавши усю війну у розвідці, він на усі прохання розповісти про перебування на фронті відповідав анекдотом: "Приїхав додому з війни батько. Розповів про свої подвиги. Синочок його слухав, слухав, та й запитав: "Тату! А що усі інші солдати робили?... " Я ніколи цього не робив, бо боявся, що це виглядатиме на зразок мисливських  оповідок...". Та коли все ж таки написав книжку, то назвав її "Негероїчними оповіданнями" -- розповідь про смішні і серйозні випадки на фронті.

"...К нам в клуб прислали молодого паренька. Он лечился в нашем госпитале, а потом в качестве вольнонаемного был оставлен в госпитале, и прислали его помощником к нам в клуб. Не очень было понятно, чем он должен был заниматься, но легкий общительный нрав, обаятельная внешность способствовали тому, что мы с ним быстро сошлись. Выяснилось, что у этого человека потрясающая биография.

Сам он из западной Белоруссии, из города Гродно. Как известно, западные области Украины и Белоруссии в 1939 году вошли в состав СССР. До этого он учился в еврейской школе, знал иврит, идиш, польский и русский языки. Менее двух лет они прожили при советской власти, а потом война, немецкая оккупация, гетто. В конце концов, попал он в знаменитый немецкий концлагерь в Освенциме.

Вот тут и начались чудеса. Три ночи мы с ним сидели, и он рассказывал мне свою историю. Показал руку, на которой был вытатуирован шестизначный номер. Вкратце история такова: однажды, работая на тяжелой работе по перетаскиванию грузов, он заметил немецкого офицера, эсесовца, который внимательно наблюдал за ним. Так продолжалось много дней. Наконец, в один прекрасный день немец обратился к нему на чистейшем древнееврейском (иврите) языке. Спросил, кто он, откуда. На другой день он принес ему пакет с едой. Так продолжалось довольно долго, иногда они обменивались двумя-тремя фразами, иногда немец приносил еду.

Когда пришла очередь Кивы отправиться в газовую камеру, немец за день до этого перевел его в другую команду. Так продолжалось до того времени, когда наши войска стали подходить к Освенциму, и немцы, не успевая уничтожить всех узников, стали переводить их куда-то на запад. Во время перехода появилась возможность бежать, и Кива в числе двенадцати человек удачно осуществили побег. Долго мыкались по лесам и, наконец, вышли в расположение наших войск. После длительных проверок его направили в госпиталь для лечения и поправки.

Вот так пересеклись наши пути-дороги. Кто же был этот немец? Это осталось тайной, можно только было строить всякие догадки. Рассказывал Кива обо всем этом очень просто, даже с какой-то долей иронии, а это производило сильнейшее впечатление. Много пришлось пережить парню в свои семнадцать лет. Так я впервые столкнулся с темой немецких лагерей смерти. А позже мне пришлось увидеть весь этот ужас своими глазами, посетив в Польше аналогичный лагерь в Треблинке.

Повезли нас туда на экскурсию. Не буду описывать все увиденное там, это достаточно хорошо известно теперь по документальным фильмам и литературе. Скажу только, что меня все время не покидала мысль, что такого в двадцатом веке не может быть. Как могли люди опуститься до такого состояния, как могли изобрести и осуществить эту машину уничтожения?

С тех пор я больше никогда не ездил ни на какие экскурсии, связанные с лагерями, ни в Белоруссии, ни в Прибалтике.

До сих пор не могу слышать немецкую речь, хотя на этом языке писали Гейне и Гете, Ремарк и даже сам Карл Маркс.

Вспоминаю время, когда в Харькове в военной академии обучались офицеры из стран народной демократии, в том числе и из ГДР. Часто по главной улице Харькова - Сумской - проезжали на мотороллерах немецкие офицеры в той же зеленой форме, только без свастики и надписи на пряжках ремней «Гот мит унц» (Бог с нами). Честное слово, хотелось стрелять.

Не могу не относиться, мягко говоря, с неодобрением к людям, поехавшим в Германию на жительство. Да и как можно уважать людей, которые получают подачки из рук тех, чьи отцы и деды творили свои черные дела. Их не преследуют образы чечевичной похлебки и тридцати сребреников. Они спокойно жрут, спят и ездят по Европам. Стыд и срам!..."

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 2375
Отредактировано: 12-05-2009 [23:42]
delete
Бах
Бах, Винница, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +3
Всего комментариев: 6, Всего рецензий: 4
Читайте также

Климкин призвал объединить усилия в борьбе с гибридной войной РФКлимкин призвал объединить усилия в борьбе с гибридной войной РФ

Глава МИД Украины призвал партнеров объединить усилия по противодействию гибридной войне с РФ ...

Украина запустит свой первый спутник во второй половине 2018 годаУкраина запустит свой первый спутник во второй половине 2018 года

Изначально запуск первого украинского телекоммуникационного спутника "Либідь" планировали осуществить еще в 2012 году, но по различным причинам запус ...

Глава DARPA: «Ми застрягли в минулому, нас врятує тільки приватний сектор»Глава DARPA: «Ми застрягли в минулому, нас врятує тільки приватний сектор»

Військово-космічна галузь застрягла в минулому і упускає можливості оновленого комерційного сектора, вважає Фред Кеннеді, колишній радник Білого Дому ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

10:40 11/05/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Бах Винница
Дякую!
10:44 11/05/09
11:46 11/05/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Бах Винница
Спасибо!
18:20 12/05/09
12:58 11/05/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Sveta Rybalko Харьков
Хорошо - о замечательном ччеловеке и не только...
Бах Винница
Он и правда замечательный был.
18:20 12/05/09
17:25 11/05/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Anton GonG Харьков
Заголовок - 100 процентно верен!
Бах Винница
Спасибо, Антон!
18:21 12/05/09

Комментарии

Рекомендує цей матеріал
10:41 11/05/09
Рекомендует этот материал
10:48 11/05/09
Рекомендует этот материал
Почему? Рекомендую!
11:46 11/05/09
Бах Винница
Дякую!
10:44 11/05/09
Бах Винница
Дяка Вам!
18:19 12/05/09
Бах Винница
Спасибо, Елена!
18:20 12/05/09

Live

42 мин. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 10

44 мин. назад

Геннадий Москаль пишет рецензию на публикацию ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 10

2 час. назад

sheriff публикует статью О патриотизме, продажности и лицемерии

3 час. назад

antov комментирует материал Еліта...хто це?

3 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал "Цинік, донощик та ідеологічний шахрай: ким насправді був Карл Маркс" - недавня публікація у газеті "Україна молода"

3 час. назад

antov комментирует материал ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 10

3 час. назад

antov комментирует материал ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 10

3 час. назад

antov комментирует материал ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 9

3 час. назад

antov комментирует материал ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 9

3 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Еліта...хто це?

4 час. назад

Андрей Андре комментирует материал Еліта...хто це?

4 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Еліта...хто це?

4 час. назад

Андрей Андре комментирует материал Еліта...хто це?

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Еліта...хто це?

4 час. назад

ivp_paster пишет рецензию на публикацию ТЕРОР! ЧИ ВЖЕ ЗАБУЛИ ПРО ШАТУНА? Частка 9

4 час. назад

Khomiaklit публикует статью Хто навчить нас друг-і-братству
?

4 час. назад

Ltna Prikolova комментирует материал Як заробляють нардепи на свій хліб насущний

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью Евромайдан с пользой для "жирных котов" Кучмы

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью Евромайдан с пользой для "жирных котов" Кучмы

5 час. назад

Kanareyka публикует статью П’ять проблем децентралізації
, або Як стати господарем у своєму місті

5 час. назад

Клименко Татьяна публикует статью Эффективность государства: процессы или результат

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью Прощай, Рождество Московское?

5 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич публикует статью Ялта моя, всё ж от Рима - ничья