«Про цього політика відомо тільки те, що він не сидів у в’язниці, але чому не сидів – невідомо» (N.N.).

Політиків, з огляду на кількість партій (а їх понад 100), у нашій державі декілька тисяч. Прізвища одних постійно на вустах, а їхня присутність на телеекранах уже давно зробила їх “телезірками”, про інших можна довідатися зі збірників “Хто є хто в Україні” або в розділі цікавинок “Є така партія”. До якого табору усі вони належать, лівого, правого чи центристського, більшості громадян цікаво лише напередодні виборів. А хто ж ці люди, які декларують наміри повести Україну тим чи іншим шляхом (залежно від партійних засад), у повсякденному житті? Не йдеться про те, які вони сім’янини чи друзі, а лише про їхні способи проведення дозвілля. Звісно, ми не могли охопити уподобання усіх представників українського політикуму з огляду на їхню кількість, деякі з них не афішують своїх уподобань, але чимало політиків таки мають свої “родзинки” при проведенні вільного часу. У когось таких лише одна, дехто в багатьох галузях полюбляє відзначитись. Судіть самі.

Партійна робота, як відомо, окрім тривалого сидіння на усіляких сесіях, зібраннях, з’їздах чи пленумах, потребує ще й частих виїздів у регіони. Отже, політиків за одними лиш вимогами партійного життя вже можна назвати мандрівниками. Проте є й такі, яким відвідини колег-партійців десь на периферії приїлись не настільки, щоб відмовитись від поїздок та туристичних маршрутів. Зокрема цим заняттям захоплюються голова ПРП Віктор Пинзеник, екс-нардеп чотирьох попередніх скликань Михайло Косів, кримський комуніст №1 Леонід Грач, голова проводу ОУН Микола Плав’юк, чільник Партії зелених Віталій Кононов. Щоправда, важко уявити такий туристичний маршрут, на якому усі б ці політики зійшлися разом в одному човні. Хоча, хто його знає...

Після довгого сидіння в сесійному залі чи в президії не завадить розім’яти кістки та м’язи. Чимало політиків надають перевагу активному відпочинку і заняттю спортом. Так, полтавський губернатор Валерій Асадчев, творець реформ та коаліцій Роман Безсмертний та новоспечений посол України в Канаді Ігор Осташ не проти поганяти м’яча на футбольному полі. Суперниками на зеленому килимі (та й не тільки там) для них можуть стати представники вже призабутої в народі СДПУ(о) Віктор Медведчук та Григорій Суркіс. Об’єднані есдеки матимуть перевагу, якщо покличуть на допомогу когось із футболістів київського “Динамо” (пригадуєте, як напередодні якихось виборів українські репрезентанти бренду Суркісів одноголосно записалися в партію “команди молодості нашої”?). Однак декому із згаданих вище політиків лише футболу замало. Скажімо, Віктор Медведчук і штангу пробує потягати, а Романа Безсмертного вабить слава Гулівера – полюбляє баскетбольні м’ячі закидати (цікаво, чи слем-данки вдаються йому краще, аніж політичні перемовини?). Для Ігоря Осташа одним з улюблених занять є перекидання м’яча через сітку на тенісному корті, де товариство йому можуть скласти екс-міністр закордонних справ Анатолій Зленко, заступник голови київської облдержадміністрації, колишній мер Маріуполя, а нині фракційний “нашоукраїнець” Михайло Поживанов (якщо не їздить на конях), екс-голова НБУ і екс-начальник виборчого штабу Віктора Януковича, а нині безвісти зниклий Сергій Тігіпко (а ще він штангу підіймає і на гірських лижах катається) та представник фракції “нашоукрів” у парламенті Станіслав Сташевський.

Активний спосіб життя ведуть й інші політики: Раїса Богатирьова, парламентська окраса “регіоналів”, захоплюється гімнастикою. Влітку на велосипеді, а взимку на лижах полюбляє кататися координатор українців всього світу Дмитро Павличко. Педантичний “бютівець” Сергій Терьохін віддає перевагу такому екзотичному і дорогому виду спорту, як гольф. Проте усім цим політикам невідоме відчуття підкорення гірських вершин у складі альпіністських груп, яке неодноразово звідали лідер УНП Юрій Костенко та колишній парламентський нашоукраїнський боєць Микола Поровський. А от невтомний борець з відкриття усіляких таємниць та борець з корупцією Григорій Омельченко є майстром спорту з рукопашного бою, а тому Юлії Тимошенко можна зекономити на оплаті послуг охоронців.

Деякі політики своє захоплення спортом найкраще демонструють на грі для інтелектуалів – шахах. Заганяти опонента у безвихідне становище і обставляти його матом полюбляють перший президент України Леонід Кравчук, голова Комуністичної партії України Петро Симоненко, голова Верховної Ради, лідер соціалістів Олександр Мороз. Застосувати сицилійський захист чи ферзевий гамбіт можуть і вже призабуті екс-нардепи Олександр Бандурка, Віктор Мусіяка, екс-генпрокурор Михайло Потебенько та уже згадуваний Ігор Осташ.

Є чимало діячів українського політикуму, які свою злість на політичних опонентів та невдячний електорат, так би мовити, “переносять” на братів наших менших. У вільний від політики час лісами, болотами та степами у пошуках дичини із рушницею полюбляють походити одіозний Олександр Волков, колишній міністр оборони Олександр Кузьмук, не останній генерал в українській армії Петро Шуляк та віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник.

Погожої днини на тихих заводях річок чи на якомусь озерці полюбляють провести час у товаристві поплавка чи спінінга колишній представник Леоніда Кучми у Верховній Раді Олександр Задорожній та уже згадувані нами Волков, Кузьмук і Потебенько.

Натомість є й певна категорія політиків, яким після політичних баталій хочеться спілкуватися лише з прекрасним та вічним. У театрі досить часто можна зустріти чільника РНБО Володимира Горбуліна, колишнього головного “есбіста” і екс-нардепа Леоніда Деркача, зятя другого президента України і власника “заводів, газет, пароплавів”, екс- “трудовика” Віктора Пінчука, “нашоукраїнця” Леся Танюка та вже згадуваного Дмитра Табачника.

Є в українській політиці особи, які не найгірше розбираються у живописі, а подекуди й самі малюють. Насамперед це “батько нації” і “любий друг” Віктор Андрійович Ющенко, а вже потім Анатолій Зленко, Віктор Пінчук, Дмитро Табачник, Сергій Терьохін.

До меломанів та поціновувачів різних музичних стилів належать екс-держсекретар і “антикорупціонер” Олександр Зінченко, головний “діджей” Помаранчевої революції і соратник жінки з косою Микола Томенко (он як хобі вивело дядька в люди), багатолітній в’язень сумління і символ дисидентського руху Левко Лук’яненко та вже знані нам Валерій Асадчев, Володимир Горбулін, Леонід Деркач, Віктор Пинзеник, Віктор Пінчук.

А як же з читанням, скажете ви, невже політикам не треба бути в курсі усього, що відбувається у світі та мати уяву про кращі взірці світової та української літератури? Не знаємо, як з цим у всіх політиків, але спілкування з книжкою ні на що у вільний час не проміняють соціаліст Іван Бокий, комуністи Георгій Крючков та Леонід Грач, а також опальний віднедавна Іван Чиж.

В окремих політиків є свої уподобання, не схожі на заняття інших. Скажімо, Роман Безсмертний захоплюється ще й квітникарством, “нашоукраїнка” Лілія Григорович пише вірші, її фракційний колега Анатолій Кінах надає перевагу астрофізиці, а головний міліціонер країни Юрій Луценко – історії.

Ось такі вони, українські політики, поза політичними баталіями. Чим у вільний час займаються інші представники владного і опозиційного Олімпу – нам наразі невідомо. Але колись спробуємо і цю прогалину заповнити.