О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

История  8 апреля 2009 11:25:24

Автор: Anatolij Avdeev

Мамай: Легенди. Пошуки. Версії

Мамай: Легенди. Пошуки. Версії
Про цибулівського сотника Мамая, його трагічну долю та Мамаїв Яр, що став його останнім пристанищем, на терені Буго-Гарду досіджувалося детально. Але і в інших місцях побутують легенди про Мамая та бажання мати його за земляка. Ніхто не може виключати, що таке відоме в Україні прізвищеь могло бути присутнім в різних місцинах

Багата українська земля подіями, традиціями, людьми, повниться легендами ріка історії. Не виключення і Нижнє Побужжя або південний захід Буго-гарду. Це справжня гірська країна серед неозорих степів, Бузька Швейцарія, а нині її по совкому кличуть - Первомайщина. Мабуть, ніде більше немає такої кількості скелястих островів посеред Південного Бугу.

Збираючи легенди рідного краю в селі Мигія (поблизу Первомайська), дослідники трохи з подивом з’ясували, що один з чисельних островів називають Мамаєвим або островом Мамая. Цей факт викликав безліч питань і роздумів.

Всім відомо, що чільне місце в українському народному малярстві посідає картина із зображенням козака-бандуриста. В цьому образі знайшла відображення визвольна боротьба українського народу. Починаючи з ХVІІІ століття і до кінця ХІХ століття, цей сюжет був найбільш поширеним у народному малярстві на території України. Його зображали на кахлях, скринях, на дверях, але найчастіше – на полотні.

Давня традиція і складний шлях розвитку цього улюбленого народного образу . Але при всій узагальненості він дуже близький до життя. Мамай -воїн, захисник Батьківщини, і в той же час , виконавець дум і пісень, втілював як матеріальну, так і духовну силу українського народу.

Ця картина чутливо реагувала на всі важливі події. Цей образ ототожнювали з улюбленими героями – Іваном Нечаєм, Семеном Палієм, Максимом Желєзняком. На всіх картинах зображений козак, який сидить з кобзою в руках.

Ще й досі у деяких домах жителів села Мигії зберігаються картини із зображенням козака. Він сидить під явором і грає на бандурі. Голова голена, а з чуприни, як і годиться лише оселедець за вухом, довгі вуса. Сам він у багатому, довгому жупані із золотим позументом і китицями, і «в широких, як море, шароварах». Біля нього на траві пляшка і склянка. На яворі висить його червона феска з китицею, порохівниця, а за плечима рушниця. Тут же у землю уткнутий спис і до нього прив’язаний кінь. Під картиною підпис: «А що ти на мене дивишся? Хіба не відгадаєш, відкіль родом і як звуть – нічичирк не знаєш. У мене ім’я не одне, а є їх до ката, як попадеш на мого свата Як хочеш назви, на все дозволяю, тільки крамарем не називай, бо за те полаю. Я ніколи не міряю по аршину, хіба кому із гвинтівки гостинця подарую у спину. Та правда. Случалось ярмаркувати і з ляхами кожухи на жупани міняти, та й горілочку добре куликати. Гай! Гай! Як я молодий бував, що то в мене за сила була, що, ляхів борючи і рука не мліла, а тепер здається, що і вона сильніша, ніж козак: з ляхами тільки день побитися, плечі і ніхто болять».

Але, переглядаючи різні ілюстрації картин в антології українського мистецтва, з’ясувується, що пізніше ситуація змінилась. В 50-60 рр. ХУІІІ ст., крім козака з’являється бойовий кінь, предмети побуту, і навітьелементи батальних сцен в якості фону.

Характерною ознакою картин цієї групи є їх назва - „Козак Мамай”, „Мамай – сильний козак”, тобто безіменний досі образ прив’язали до учасника гайдамацького руху запорожця Мамая, що в 1750 р. розгромив місто Мошни та маєтності Любомирського. Схоплений командою генерала Леонтьєва, він був повішаний, а його голову в шапці настромили на палю і поставили на мосту в Торговиці. Андрій Марченко зняв з мертвої голови шапку, натягнув її і назвав себе Мамаєм. Новий Мамай знову громив панів на Черкащині в 1758 р. і загинув на полі бою. Деякі дослідники вважають, що козак Мамай був гайдамакою, але, за народними переказами і елементами картин, ми можемо стверджувати, що він був козаком – характерником.

Ці дослідження та висновки козаків-бугогардівців перегукуються з історією життя Марка Мамая замордованого у Мамажвому Яру під Цибулевим.

Далі козаки Побужжя викладають свої версії. Таємниці образу так багато таємниць, розгадка яких криється на острові Хортиці. Адже Запорозька Січ була своєрідним військово – чернечим орденом зі своїм устроєм, організацією. Ієрархією. Кодексом та магічно-містичною практикою - її наявність становила характерну рису усіх західноєвропейських орденів, і у запорозьких козаків.

Іконографічність композиції картини «Козак - Мамай» на думку багатьох дослідників засвідчують цілковито всі. Наявність світового дерева у композиції свідчить про особливий часопростір зображення, адже це дерево, за народним уявленням , перебуває в центрі світу, тобто у священному просторі. Особлива роль світового дерева для людської свідомості визначається тим, що воно виступає ланкою між всесвітом (макрокосмосом) і людиною (мікрокосмосом) і є місце їхнього перетину.Дерево у композиції народної картини Козак Мамай» може бути і деревом виконання бажань. Людина під цим деревом виголошує своє бажання, сказане вголос чи подумки, що потім здійснюються.

«Ми дійшли висновку, що могутнє дерево , зображене на картині «Козак – Мамай» , безсумнівно дуб, священне дерево індоєвропейців. У районі села Мигії ми знайшли багато степових курганів, які були місцем захоронення козаків. своєрідною лінією перетину реального світу і потойбічного.» -пишуть дослідники. Але це лише припущення, бо такі дуби не поодинокі.. Скільки їх лише Чорному лісі, Холодному Яру та інших куточках України.

У міфологічному центрі світу, де проходить вертикальна вісь світу, стоїть священна гора, на якій зустрічаються небо із землею. Ця гора - архетипічний символ. Гора чи пагорб – це своєрідна небесна брама. Існує багато легенд про «закляті»козацькі скарби матеріального характеру, сховані в могилах. Такі скарби часто мають охоронців. Ними можуть бути запорожці, які зістарились під землею, охороняючи скарби. І які всілякими хитрощами намагаються знайти собі заміну. Або кам’яні баби, що їх у фольклорній традиції називали «мамаями». Досить часто подибуються варіанти, у яких скарб міститься безпосередньо під «мамаями». Мешкаючи у степах, козаки не мали інших орієнтирів, окрім штучно насипаних серед відкритого простору пагорбів. тому ми вважаємо, що ім’я своє цей козак одержав саме від назв кам’яних ідолів, біля яких проводив обряд ініціації як характерник.

Замріяний козак, змальований на картині під час перепочинку. Проте сам кінь вказує на сумнівний характер подібних тверджень, адже його зображено високо прив’язаним до списа і в динамічній позі, готовим до швидкого руху. Це вказує не лише на постійну готовність козака чинити опір, але й на те, що кінь відіграє певну роль у діях свого власника. Вказують на це і інші елементи картини.

Спис на українській народній картині «Козак Мамай» застромлено в землю під прямим кутом у безпосередньому центрі картини. Саме ратище часто використовувалося в легендах про козацьке характерництво як один із інструментів магічних дій. Цікаво, що в таких легендах спис виступав у поєднанні з конем, деревом і могилою. Як приклад, наведемо фрагмент оповіді „Як запорожці ману напускали”: «Забіжить козак Мамай у татарську землю, припне коня на прикорні, повтикає ратища на могилі та й спить. Діжде ночі орда і ну підкрадатись до нього. Підійде до могили, а перед нею де й не візьметься густий – великий ліс».

Кінь – передусім перевізник душ і поховальна тварина. Імовірно. Таке тлумачення функції коня існувало у скіфів, які проживали у Північному Причорномор’ї. Геродот подає цікавий опис їхніх поховальних звичаїв, зокрема роковинної тризни за померлим царем ритуально приносить у жертву 50 коней і 50 козаків. Із східно - слов’янського фольклору ми знаємо, що кінь постійно виконує роль перевізника – посередника між світами, цей мотив знаходить місце в сюжетах, що відображають давні обряди переходу.

Прийнято вважати, що замріяний козак змальований на картині під час перепочинку. Проте саме кінь вказує на сумнівний характер подібних тверджень, адже його зображення високо прив’язаним до списа і в динамічній позі, готовим до швидкого руху. Це вказує не лише на постійну готовність козака чинити опір, але й на те, що кінь відіграє певну роль у діях свого власника.

Якщо уважно придивитися до картини, іноді, можна помітити герб . Викликає певні сумніви припущення, що герб, зображений у композиції, дістався козакові від поляків, мав належати якійсь відомій шляхетській родині, що брала участь у війнах з козаками. Адже під картиною є текст, зафіксований у деяких варіантах : «… От лихва трохи угадала, що лошака подарувала, глянь на герб сей знаменитий, зверху он висить прибитий…». Проте у написі йдеться про дарованого поляками коня, а це не обов’язково може стосуватися і герба, до того ж у кількох варіантів ці фрагменти розділені крапкою. Зображений на картині герб містить не польську геральдичну символіку, а спрощене зображення коня, подеколи має і повністю пусте поле. Ми вважаємо, що це пояснює незнанням козаками і народними художниками польських гербів, які вони мали можливість бачити досить часто. Дивного в цьому нічого немає, адже паралельно з польською завжди існувала українська козацька геральдика, про яку мало згадують та мало досліджують, бо дійшла вона до нас лише у вигляді окремих крупиць історії.

На картині «Козак Мамай” йдеться про відсутність імені у зображеного козака, про таємницю, яку неможливо розгадати – вгадати ім’я. Пояснення ж герба як трофею від початку заперечує можливість «аристократичного» походження козака, а це не зовсім відповідає історичній дійсності, Адже козацтво, зокрема Запорозьке товариство, формувалось з аристократичних банітів, дрібного лицарства, а перші козацькі ватажки були високого князівського походження.

Все це вказує на те, що у народній картині «Козак Мамай» існує кілька шарів змісту.

Та козаки-дослідники з Миколаївщини, не пов’язуючи свого Мамая з цибулівським, досліджують свої пісні, легенди та свідчення. Вдаються і до детального вивчення місцевого фольклору. З підсвідомості дуже часто випливає пісня, колись популярна в цих краях:

«А я бідний, безталанний,

Степ широкий – то ж мій сват,

Шабля й люлька – вся родина,

Сивий коник - то ж мій брат.»

А наспівували її вечорами бабусі. І нікого не дивувало, що в свій час, селяни, що приїздили до міста, називали себе „степняками”- нащадками козаків Бугогвардійської паланки, що існувала над Бугом задовго до появи міст Одеси, Миколаєва, Херсона.

Напевно, саме оці підсвідомі спогади поступово перетворились на цілий ряд захоплюючих легенд. Одна з них стверджує, що козак Мамай родом з нашого Побужжя. Літописець села Мигія Іван Філіпович , священик місцевої церкви, писав, що в ХІХ ст. в селі Любомирка жив церковний сторож на прізвище Мамаєнко, який впевнено розповідав про походження свого роду від козака Мамая з Мигії. Через деякий час Мамаєнко приїздив на свою історичну Батьківщину в Мигію з єдиною метою – відвідати острів, названий іменем знаменитого пращура.

На користь саме цієї версії походження Андрія Мамаєнка говорить той факт, що в селі Мигія двері всіх будинків були розписані картинами з його портретом, адже стверджували, що він був не лише лицарем, заступником знедолених, але славився як характерник. Саме ця його слава народила ще одну легенду, що побутує в Побужжі.

Серед легенд Буго-Гарду є і така, що намагається пояснити спасіння Мамая з заточення. Люди вірили, що козак Мамай не був страченим. Будучи в казематі, він маленьким шилом, яке не змогли відібрати під час арешту, намалював на стіні кущ калини, баского коня з чорною гривою. Сила уміння характерника, на їх переконання, оживила коня. Поки відкривали темницю, Мамай встиг вискочити на спину коня, що не мав однієї підкови. Кінь рвонув вперед, і в руках катів залишився лише старий чобіт козака. Саме цей чобіт був повішаний на шибениці замість славетного характерника. Зник вершник, а пам’ять про нього залишилася. З роками постать Мамая увійшла в народні легенди, стала улюбленим сюжетом в народному образотворчому мистецтві. Але офіційна наука довго заперечувала той факт , що ця людина існувала. Так, в енциклопедії зазначено, що „ Козак Мамай”- традиційна назва української картини, відомої в багатьох варіантах: „Козак –душа правдивая”, „Козак - бандурист” тощо, а ім’я Мамай з народних картин не пов’язано з певною особою, а є назвиськом козака (з ХVІІІ ст. – гайдамаки) взагалі, але те що буликонкретніісторичні особи з цим прізвищем є незаперечним.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 24761
delete
Anatolij Avdeev
Anatolij Avdeev, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +5
Всего комментариев: 8, Всего рецензий: 5
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

12:57 08/04/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікаве дослідження.
На наших землях у 1362-1380 рр. панував намесник( темник) Золотої орди Мамай (з тюрської - вовченя)
Можливо, звідти й пішло ім*я козак Мамай - козак-одинак. І на картинах він завжди намальован без гурту - один.
Тетяна Крупа Харьков
Я оценки не смотрела, но я с тобой согласна. И мои суждения озвучены ниже.

Мамай - есть на Запорожье. Мамай-гора, мамай-сурка.
19:32 08/04/09
14:37 08/04/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Брат Киев
19:31 08/04/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Тетяна Крупа Харьков
Прочла с огромным интересом! Вы затронули одну из самых любопытных тем :) И не разрабоанных в исторической науке. Хотя, как по мне, тема исследования Мамая - тема кандидатской диссертации.
Но то, что Вы даете, по моему мнению, следствие уже традиции: в 18, а тем паче в 19 веке, - это была уже традиция.
Но она - намного старше. Я бы ее уводила в век 14, а точнее - вторая половина 14 века.

Но, для начала, вернусь к портретам 18 века. Как известно, портретная живопись у нас появляется в Петровскую эпоху - начало 18 века, - в России. В Украине - несколько раньше, под влиянием Польши. В 17 в.
Прошу простить, но я не искусствовед, поэтому говорю об этом обобщенно.

Имя Мамай - было очень популярным. Особенно в Южных степях. Я все время задавала себе вопрос: "Почему тюркское имя так сильно прижилось?".

Мои изыскания привели меня во вторую половину 14 века к роду Мамая. К периоду развала Золотой Орды и становления на ее осколках новых государств.
Особенно важно учесть борьбу против ослабевшей Орды. В этой борьбе участвовали разные союзники: Литва и Русь, Московская Русь и тюркские роды.

Тут нельзя не отметить темника Мамая (того, кто стоял на поле Куликовом в 1380 году). Не такая уже он и темная личность :) Он из знатного кипчакского (половецкого) рода Киятов. А половцы, хотя и были под властью Орды, тем не менее - были серьезными сепаратистами. По-своему трагична история половцев, их взаимоотношений с Ордой. И мы в украине совершенно не знаем этой части своей истории :( А она - жутко интересна :)
Например, 8 сентября 1380 года Мамай был на поле Куликовом. А немного позднее в сентябре 1380 г. - состоялась битва между войсками Мамая и Тохтамыша. Вот Вам и вассальная зависимость. Мамай не смог пережить 2 поражения. Умер в Кафе (Феодоссии).

Но потомки Мамая создали в составе Великого княжества Литовского свое новое автономное княжество, на территории которого и появилось украинское казачество.

Ох, не спроста оно там появилось! :) Любой, кто знаком с историей поздних кочевников, кто знает историю Золотой Орды и других государств на осколках государства Чингис-хана, найдет много общего формирования казаков и тюрков.

А уж военная тактика - просто списана с тактики кочевников.
Так не стали ли потомки Мамая СОЗНАТЕЛЬНО культивировать на своих тревожных территориях казачество? Почти уверена, что делали это осознанно: своих военных сил не хватало для противостояния с новыми противниками, более сильными.
Мансур Киятович Мамай - родоначальник Глинск, Глинница и Полтавы!
Александр Мамай - дружил с литовскими князьями.
Владения князей Мамаев расширились и включали в себя также на севере южные части Черниговщины и Сумщины, на востоке современные Курскую, Белгородскую и Харьковскую области, на западе левобережье Черкащины. Поскольку эти земли были приграничьем славянских и тюркских народов, население их не отличалось этническим единством, и все же в основном здесь селились потомки древнерусского племени северян (позже называвшиеся севрюками), а также половцы.
Половцы, хотя и были ассимилированы, славянами. Все же следы оставили. Я своими глазами на Харьковщине видела в одном селе погребение (по православному канону) с косым закладом из досок. Мне тогда было чуть за 20 и я многое не понимала. А вот когда сама покопала половецкие погребения... ПОНЯЛА!
Сейчас меня половецкая тема на Слобожанщине просто захватывает! И я найду подтверждение этому в археологии. Я зна. где искать :)

Так вот, думаю, что козак Мамай - это синкретический образ рода Мамая, сыгравшего большую роль в становлении собственно казачества.

А уже позже, как традиция в память действительно героев (не заслуженно забытых в наши дни, но тех, кого помнили у нас по отголоскам в народе) и появились другие Мамаи, тоже оставившие след в местных (как в Вашем случае) легендарных традициях.

Еще раз спасибо за душевную статью.

Я ее с Вашего позволения перепечатаю у себя.
Сначала ознакомтесь с http://pervomaisk.mk.ua/index.php?file=service&id=81
11:30 10/04/09
Тетяна Крупа Харьков
Спасибо. Интересно!
13:54 10/04/09
Наверно вам инт5ересны и эти ссылки. вроде конкуренты? Сурма особенно.
http://surma.at.ua/publ/1-1-0-482
http://narodna.pravda.com.ua/culture/49dd9bf97baa9/
11:42 10/04/09
Ант Днепропетровск
Вельмі вдячний і авторові тітульної статті і пані Тетяні Крупі за цікавий матеріал. Дозвольте додати одну свою думку. Якщо брати до уваги тюркське походження назви, та згадку про Мамая з Кулікова, то ви віднесли початок цієї дуже цікавої історії на 14 століття, а враховуючи становлення назви, то ще раніш до 12-го! На моє бачення ви цілком (на сто відсотки праві) у тюркськомо походженні назви, а згадки її у топонимах окреслюють величезну площу від Уралу та до Подністров'я, достатньо згадати, наприклад, Мамаїв курган у сучасному Волгограді. Сам образ козака Мамая у відомих легендах прямо веде до казаків характерників минулого, та тим, що нам відомо щодо давніх волхвів, та таємне знання... Наприклад, широко відомі їх здатність проходити через гурт ворогів, зовсім непоміченим. Чи зникати і з'являтися в самих неочікуваних місцях. Як мені про це чітко відомо, ця здатність ще й досі відома і може бути показана. А те, про що я хотів до вас довести - це те що назва мамай, мамаї (наріцательна), можливо виходить за межі тих, дуже давніх часів, коли ще і про татаро-монгольську навалу ще і не чули!
Бо степовики - тюрки, так називали ще виникаючих наче із небуття русичів, яких прозивали вовками. Ця дуже давня здатність була і використовувалась ще в наших давніх пращурів. Про це, мені повідав, задавна, ще мій старий вчитель історії, у часи, коли про це згадувати вважалося неможливо! Що я ще можу згадати, це щодо серед нащадків скифів існував давній рід вовків,
які використовували щось подібне. На жаль зараз посилання на це, не можу зробити десь затірялося серед матереалів навколо Велесової книги.
З пошаною А. Антів
11:56 10/04/09
OK Львов
Навіщо шукати якісь химерні пояснення на просту річ: і козаки, і індіянці вправно уміли маскуватися і у слові "пластун" уже багато закладено. Напевне у кожного народу знайдуться свої Слідопити. Можна не сумніватися про племена Приамазоння, африканських нетрів чи пустель і чи не вершина - аборигени Австралії.
12:36 10/04/09
Ант Днепропетровск
Пробачте, пане ОК, ніхто ніяких химерних пояснень не робив, і щось я не знайшов і посилань на С.Ільченка. Те про що згадано не стосується аніяких химерних романів, ані фантастики в цілому, хоча і Ільченка і Загребельного я шаную, але як майстрів художнього слова. Подививсь я на зроблене посилання на Чайковську з Житомиру. Ну і що? Самі назви, щодо напрямків "химерична проза" була застасована в умовах коли усе, окрім соцреалізму вважалося фрівольністю. Та й написати таке, що оті козаки характерники були здатні на незрозумілі (матеріалізму) явища, таке було чревато надзвичайним скандалом. Мабуть Ви теж матеріаліст, за переконаннями - так це ваше право. І в чомусь Вас я не збнрався! Але повторюю мова йшла не про химеричність чи фантастичність, а про реалії, хоча може не сприймаємого Вами... А ось пані Тетяні, можу і пояснити, що дванадцяте сторіччя взяв умовно, бо назва "мамаї" наче засвідчена на межі 11-12 століть. Та якщо ви фахівець у тих епохах, то може вам і краще відомо... Ще б я би не ставив би знак рівняння між скіфами та персами. Хоча були часи, коли і вони між собою були дуже близькі. Може іронці і ілірійці, наші родичи, які деякий час, перебували під владою персів?
15:46 10/04/09
OK Львов
Я фахівець ось у чому. В непевних натяках вашого коменту і цитатах ваших чи з вами співзвучних матеріалів (гугл допомагає бездоганно) можна зрозуміти про якісь виморочки в дусі вовкулак (не моя вина. що так сприймається ваші тумани, а наші тУмани вірять у що завгодно. То хотів, щоби менше сіялося непотребу в голову молоді. Треба ії учити реальної науки, достотніх знань, щоби рятувати країну і Землю. а не бавитися у віртуальні цяцьки. cool
20:16 10/04/09
OK Львов
достотних
20:33 10/04/09
OK Львов
Аж ніяк вам не було підстав відповідати на написане під Крупою про Ільченків твір. Ще б автор статті - то інша справа, до нього збігаються коментарі.

Просто було нагадування молоді про класику з теми.
20:39 10/04/09
Тетяна Крупа Харьков
История номадов - весьма интересна. И ранний железный век - много ставит вопросов. Например, знаменитый поход Дария на скифов. До сих пор споры идут о том, где он проходил.

Но скифы - иранцы.

Нет, я все-таки связала бы Мамая с тюрками.
12 век? А что в нем особенного? Если о половцах - то надо брать ранее. Хотя и салтовское население сюда может подойти.

Но мы говорим о созданной системе. Тактика не статична. Она менялась.

Если сравнить скифское вооружение и средневековое - это хорошо видно.

Конец 13 - 14 века - вот реальный период появления прототипов Мамая. И род Мамая - 14 век.

Да и знаменитый козаческий пояс начинает формироваться в это время и вплоть до 18 века.
13:59 10/04/09
Ант Днепропетровск
Ой, шановна пані Тетяна, забув погодитися щодо часів формування того козацького поясу, хоча верніше казати про початок козацтва бо почаок об'єднання козацьких осередків і ідея панкозацької держави з'явилися тільки десь за часів Єрмака, а може і Степана Разіна! Та і ці думки, недостатньо впевнені...
16:03 10/04/09
OK Львов
Интересны сами по себе ваши соображения на тему, темника тож.

Но я забежал, чтоб всем присутствующим посоветовать прочитать или перечитать перл украинского поэтико-исторического юмора. между весёлой сказкой и химерическим романом:

Козак Мамай і Чужа Молодиця
або ж
Козацькому роду нема переводу
(Олександр Ильченко, там есть в начале интересный экскурс гипотетической истории)
А вот об этом химерическом романе какая длинная ссылка:
http://209.85.129.132/search?q=cache:-0dIYh-bpSUJ:eprints.zu.edu.ua/991/1/06chbtnt.pdf+%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%BA+%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%B9+%D1%96+%D0%A7%D1%83%D0%B6%D0%B0+%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%8F&cd=8&hl=ru&ct=clnk&gl=ua&client=firefox-a
12:14 10/04/09
Не возражаю...
15:56 13/04/09
00:19 09/04/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
viktor trigub Киев
12:16 10/04/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
К. Юрченко Одесса

Комментарии

Брат Киев
Интересная работа, спасибо :)
14:39 08/04/09
Володимир Олесин Каменец-Подольский
Рекомендує цей матеріал
14:56 08/04/09
Ант Днепропетровск
Рекомендует этот материал
Почему? Рекомендую! Бо цікаво все в нашій безмежній історії!
А.Антів
10:17 10/04/09
Стоит сократить или доработать несколько небрежно смонтированные абзацы:

Замріяний козак, змальований на картині... и
Прийнято вважати, що замріяний козак змальований ...

Имело смысл указать параллельный реферируемый источник, читателям будет интересен изобразительный ряд
http://pervomaisk.mk.ua/index.php?file=service&id=81
11:27 10/04/09
К. Юрченко Одесса
Рекомендует этот материал
12:16 10/04/09
Хочу нагадати, що 4 червня виповнюється 100 років автору роману  "Козацькому роду нема переводу...."
Олександру Ільченко. Докладніше тут
00:19 27/05/09
Рекомендует этот материал
13:26 08/04/09
Гость
Зенкс, я там разжился аватаром
12:48 10/04/09

Live

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от

1 час. назад

Белка Белкина удаляет комментарий к материалу от