Цей стародавній бізнес ніколи не вийде з моди, оскільки попит на житло буде існувати стільки, скільки житиме людство.

Будівництвом не можуть займатися прості смертні, не можуть займатися навіть просто багаті люди, які мають достатньо стартового капіталу, аби зібрати нормальний колектив будівельників.

В Україні зараз будують лише ті, хто є місцевою мафією або перебуває з нею в настільки тісних контактах, аби остання не боялася приймати хабарі. За неофіційними даними, хабар за ділянку зазвичай складає третину собівартості житла.

„Грім не вдарить, мужик не перехреститься”, – на такій позиції стоїть Верховна Рада щодо більшості проблем українців.

Коли луснув „Еліта-центр”, депутати з різних фракцій цілим рядом законопроектів запропонували заборонити будівельним компаніям збирати гроші з інвесторів в разі відсутності у цих компанії земельної ділянки.

Правильно, в принципі, але банально та завужено. Сьогодні не має дозволу на будмайданчик, завтра ще чогось не має. Вирішувати проблеми треба не так. Напівзаходи пожежного характеру не допоможуть.

Необхідно створити оптимальну систему відносин в сфері будівництва. Останнє передбачає пошук потенційних можливостей для зловживань і подальшу їх законодавчу ліквідацію.

А почати треба з простого – з визначення понять. Бо коріння еліта-центрів, укр-азія-будів росте з невизначеності.

Що таке інвестиція? За найелементарнішим визначенням – це вкладання грошей з метою отримання прибутку. Але який прибуток має на меті отримати людина, яка вкладає гроші в будівництво власного житла? Нісенітниця!

То чому звичайний покупець житла де-факто в українському законодавстві визначається як інвестор? А тому, що у Верховній Раді є будівельне лобі.

Метою діяльності будь-якого лобі є створення тепличних умов для певного виду бізнесу. В даному випадку – для будівельного. В нормальних державах лобістська діяльність врегульована законами, але ще більше обмежена менталітетом, який просто не дозволяє бізнесменам нахабніти. У нас не так, інтереси галузі можуть „захищатися” до нескінченності і виставлятися як ледь не національні.

Так от, це будівельне лобі в Раді створило певну правову асиметрію, коли права однієї із сторін захищені на всі сто, а друга сторона має їх трохи в теорії та жодних в реальності.

Яскравою ілюстрацією моєї тези є тексти договорів інвесторів із компаніями-забудовниками. Глава „відповідальність сторін” в цих договорах надійно захищає будівельну компанію і зазвичай не встановлює відповідальності останньої перед інвесторами. Хто є інвестором компанії „Укр-азія-буд”, той відчув це сповна.

Ким є фізична особа-інвестор? Іншими словами, вона покупцем, тільки безправним. На практиці інвестор-покупець не має можливості контролювати господарську діяльність компанії-забудовника.

Статус інвестора не тільки робить фізичну особу безправною, це також спосіб будівельних компаній задарма залучити до свого бізнесу кредитні кошти, які банк віддав би щонайменше під 25 % річних, а інвестори дають просто так. Чи стало від такої благочинності житло хоч на копійку дешевшим? Риторичне запитання...

Отже, причина в статусі. Можливо, банальну річ скажу, але для уникнення проблем все треба називати своїми іменами – покупець повинен бути покупцем, а інвестор – інвестором.

Чи означає це, що потрібно законодавчо прибрати таке поняття, як інвестор, зі сфери будівництва? Звичайно ж ні!

Ці два поняття, „покупець” та „інвестор”, необхідно чітко розділити законодавчо. Фізичні особи мають бути покупцями, і лише покупцями, які придбавають вже готове житло. Тоді і кидків не буде.

А правом бути інвесторами я пропоную наділити лише юридичних осіб, які інвестують у будівництво з метою отримання прибутків.

Це буде цілком логічно. Адже звичайна, навіть заможна, людина не має можливості займатися контролем компанії-забудовника, не має необхідних ресурсів та досвіду аби в разі чого вплинути на неї. Ризикувати мають юридичні особи, які є суб’єктами бізнесу і мають кваліфікований штат, здатний оцінювати ризики.

Я також пропоную провести правовий аналіз їх можливостей контролювати господарську діяльність забудовника, дати їм реальні важелі впливу і можливість повного доступу до інформації.

Таким чином законодавці зможуть захистити як покупців, так і інвесторів та усунути поле для діяльності різноманітних кидал.

Тож, як казав класик, "борітеся - поборете!" А від себе додам, обов’язково поборемо, якщо депутати вирішать зробити в житті хоч щось корисне.