Фармакологічні та економічні хвороби
українських аптек на системному
державному рівні,
частина перша – теорія
А. Поліпрагмазія – це надмірне захоплення фармакологічними засобами, перш за все розповсюджена в найбільш розвинених країнах світу (але поступово завойовує важливе місце і в нашому суспільстві), привела до виникнення величезного переліку нових хвороб, спричинила до поглиблення, хронізації, ускладненого перебігу, враження суміщених систем організму, алергізації а, навіть, зростання інвалідизації і смертності (викликану безпосередньо, або опосередковано) від побічних реакцій на медикаментозну терапію.
І нажаль це не «чорний жарт», а наша з вами реальність…
Не секрет, що переважна більшість лікарських засобів виявляє істотні побічні ефекти і має досить широке коло протипоказань. Нерідко лікування однієї хвороби призводить до погіршення стану певних органів та систем, клінічні прояви розладів яких зазвичай проявляються не одразу. Але було б нерозумним протистояти використанню фармакологічних препаратів, навпаки, є сенс вживати заходи до оптимізації та глибокого диференційованого підходу до застосування медикаментозної терапії.
Людство захопилось самоствердженням, переконуючи себе у вседозволеності, всезнанні і всеможливості, власне, піддаючись манії величності. Не обдумане втручання в екологію планети привели до глобальних повеней, смерчів, землетрусів, цунамі – гинуть не теоретично, а практично мільйони людей щороку, навіть без всяких воєн. Втручання в «екологію людини», і відчуття себе ледве не рівними «Творцеві», приводить щорічно до ще біль широкомасштабних трагедій - мільйонів смертей від банальних хвороб, які ще вчора можна було «перекашляти», користуючись лише, образно говорячи, чаєм з липою чи малиною.
Виникли нові хронічні хвороби. Банальні хвороби, як то ГРВІ, все частіше ускладнюються бронхітами, пневмоніями, лярінготрахеїтами, а, навіть, міокардитами; банальні гастрити, які легко проходили навіть при корекції дієти, на сучасних найновітніших фармакологічних засобах часто ускладнюються у виразкову хворобу, а, навіть, перфоративні стани, в кращому випадку - в порушення регуляції процесів травлення і порушення стану нормальної флори, які потребують іншого лікування протягом років і років. Алергічні, аутоімунні захворювання, які ще кілька десятків років медики майже не зустрічали, тепер займають ледве не половину гострих і хронічних хвороб (принаймні аутоімунні механізми, задіяні при більшості з них).
Медики вихід пропонують частіше за все один: добавте в курс терапії ще кілька нових препаратів, залежно від ситуації: представників останнього покоління антигістамінних, антибіотиків, гіпотензивних і т.п. засобів. А що викличуть ці останні розробки, чим боротись з наслідками такого лікування – мабуть, ще будуть розроблені більш нові і дорожчі ліки від таких наслідків. Ще зовсім не згадано ні про СНІД, ебола та інші «досягнення» сьогоденної цивілізації. Окремим є питання нового підйому захворюваності на туберкульоз, ехінококкоз та інші ніби-то забуті хвороби минулого. В медицині є термін «порочне коло» – і він сюди доречний.
Лікувати не хворобу, а хворого! Важлива заповідь медицини. Non nocere – не пошкодь! Найважливіша заповідь медицини. Чи ми виконуємо їх, чи відповідають сучасні фармакотерапевтичні підходи вимогам і змісту цих заповідей?! Страхова медицина заходу передбачає дотримання затверджених схем і обов’язкових стандартів призначень, в залежності від виявленого діагнозу.
При конкретних нозологічних формах лікар має право призначати лише ті препарати і в таких дозах, які затверджені вищою профільною інституцією (МОЗ), а інакше може позбутися навіть права на медичну практику. Але чи однаковий діагноз у різних людей проявляється однаковими симптомами, чи потребує, а навіть, чи допускає однакові призначення при різних ситуаціях у різних за конституцією людей, при наявності у них різного характеру нервової системи, шкіри, реакцій органів травлення, серцево-судинної системи, схильності до алергічних реакцій тощо. Стандартні призначення нажаль приводять до «нестандартних» ускладнень, яких ми маємо навіть сьогодні, будучи поза страховою медициною в більш як достатній кількості.
Індивідуалізація призначень кожному пацієнту, на основі і з врахуванням лише йому властивих характеристик, мабуть, чи не єдиний шлях до максимальної ефективності терапевтичного призначення. Нам необхідна найбільш ефективна терапія, профілактика, можливість комбінованого лікування, найменших ускладнень, відсутність побічних ефектів від призначень, випередження хронізації захворювань, індивідуалізація лікування. Чи можливе досягнення перерахованих стандартів в практичній роботі медика-спеціаліста вже сьогодні? Так, цілком можливе, але… Сьогодні це МОЖЛИВЕ все перебуває в Україні в перехідному, напівпідвішеному стані. На жаль…
Б. Реімбурсації – на сьогоднішній день Україна залишається останньою країною Європи, що не має системи відшкодування витрат (реімбурсації) за споживання життєво важливих препаратів в негоспітальному сегменті.
1. Сучасний стан | На думку Комітету з питань охорони здоров’я Європейської Бізнес Асоціації (надалі – Комітет Асоціації), на початку така система можлива у формі як найменш часткового відшкодування витрат негоспітального споживання, визначеної групи життєво-важливих препаратів, орієнтованої на нозологічні форми, терапевтичну цінність препарату або технології лікування, та персональний рівень споживання. У такому вигляді, система не буде надзатратною (що важливо, виходячи з обмеженості ресурсів), але суттєво підвищить рівень надання медичної допомоги та якості лікування.
В рамках розробки концепції, визначенню підлягають:
- фінансовий механізм компенсації,
- порядок та критерії внесення препаратів для реімбурсації,
- схвалення нозологічних форм, лікування яких передбачає реімбурсацію,
а також критерії для визначення рівня компенсації – залежно від загального рівня персональних витрат на лікування та вартість застосування методу лікування.
Сьогодні в Україні лише незначні категорії населення (немовлята, інваліди певних категорій, хворі на окремі захворювання і т.п.) мають можливість отримувати медикаменти за так званими безкоштовними (або частково безкоштовними) рецептами. Загалом, така практика не носить системного характеру та виглядає, в більшості випадків, як система надання ліків амбулаторним пацієнтам через лікарні.
2. Визначення терміну | Разом з тим, в усіх розвинутих країнах світу, а також у багатьох країнах, що розвиваються, існують системи компенсації аптечного споживання медикаментів населенням, що мають загальноприйняту назву reimbursment (реімбурсація).
В подальшому термін реімбурсація буде використовуватися, як робочий, тоді як для офіційного вживання щодо української системи пропонуємо використовувати розширену назву – Національна система відшкодування витрат на медикаментозне (аптечне) забезпечення.
Україна – єдина з європейських держав, що не має системи відшкодування вартості лікарських засобів для населення. Розробка такої системи вкрай необхідна для подальшого розвитку держави та подальшої гармонізації з ЄС.
Таким чином, реімбурсація – це процес часткової оплати чи покриття повної вартості медичного препарату третьою стороною. Третьою стороною, як правило, виступає державний фонд, що, в свою чергу, визначає порядок компенсації вартості різних лікарських виробів.
У найпростішому вигляді, цим порядком визначається вартість (ціна), пропорція компенсованої та некомпенсовної частки у вартості медикаменту, а також покриття різних категорій/груп пацієнтів/хвороб чи користувачів страхового полісу. Водночас, існує певна кількість додаткових факторів, що безпосередньо впливають на реімбурсаційний статус препарату – ліміти бюджетів лікарів на виписку рецептів на ліки, що підлягають відшкодуванню, фармакоекономічне обґрунтування лікувальних схем та можливість заміни в аптечних закладах виписаних ліків на аналоги. Усі перераховані фактори мають багато особливостей у кожній-окремо взятій країні чи системі охорони здоров’я і повинні враховуватися при розробці концепції Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення в Україні.
3. Нормативна база | Створення нормативно-правової бази для Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення складається з таких напрямків:
- концептуальна розробка переліку захворювань, медикаментозна терапія яких буде відшкодовуватися;
- визначення на базі існуючого стандарту лікування рівня відшкодування ліків для кожного захворювання з визначеного переліку (створення формуляру та рекомендації по призначенню препаратів для спеціалістів);
- узгодження системи відшкодування частки вартості та базових (референтних обґрунтованих) цін на медикаменти, які будуть визначені як такі, то потребують відшкодування;
- проведення розрахунків на основі даних про захворюваність об’єму необхідного фінансування;
- побудова адекватної фінансової моделі реімбурсації та розробка концепції фінансування (державне фінансування, державні чи приватні страхові фонди);
- розробка критеріїв щодо створення переліку категорій пацієнтів, виходячи з аналізу наявних можливостей та ресурсів, що отримають право на відшкодування витрат на медикаменти з визначенням частки у вартості препаратів, що має компенсуватися; розробка технічного механізму відшкодування.
4. Моделі реімбурсації – Базуючись на детальному вивченні досвіду європейських країн та порівнянні позитивних і негативних сторін різних моделей реімбурсації, пропонуються такі основні принципи Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення громадян України, що забезпечать дотримання рівних прав пацієнтів на доступність медикаментів, економічну доцільність для держави та попередження різного роду зловживань, що можливі з боку різних учасників процесу відшкодування.
Система може базуватися на принципі процентної частки від базової ціни, або фіксованій вартості відшкодування на одиницю виміру препарату:
наприклад, 0 грн. 06 коп. від вартості однієї таблетки індапаміду незалежно від загальної вартості упаковки наявних препаратів з такою діючою речовиною.
Лише для певної групи пацієнтів допускається 100% покриття вартості ліків.
Створення переліку медикаментів, що підлягають відшкодуванню, за їх непатентованими назвами.
Формування переліку патентованих назв препаратів, що підлягають відшкодуванню, з назвою їх виробників на основі дійсної реєстрації в Україні.
Вільне ціноутворення на препарати, що підлягають відшкодуванню. Розрахунки по відшкодуванню ґрунтуються на базовій (референтній) ціні на кожну міжнародну назву/дозу, яка визначається за сукупністю певних критеріїв. Лише базова ціна або частка від неї підлягає відшкодуванню.
Надання інформації пацієнту аптечним працівником про можливість заміни препарату, що призначений лікарем, на інший, з тією ж самою міжнародною назвою. Аптечний працівник не має права робити це самостійно (економічного сенсу така заміна не має. Оскільки компенсується лише фіксована вартість препарату або її частка).
Безрецептурні препарати не підлягають відшкодуванню.
Для подальшої розробки Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення пропонується використати найбільш вдалі моделі двох європейських країн, що можуть бути адаптовані до українських умов, а саме Латвії і Фінляндії.
© Матеріал з проблем поліпрагмазії зформовано за поданнями спеціалізованих вітчизняних мережених видань за 2007-2009 рр. в УаНет
© Матеріал з проблеми реімбурсації наданий Комітетом з питань охорони здоров’я Європейської Бізнес Асоціації
© Теоретична передмова до розуміння круглого столу, який відбувся на КГРТ 13 березня 2009 року о 17:45 – «Місто зустрічі Хрещатик, 26» (блок-передача «36,6»):