Як би там не критикували Президента, проте він один побачив загрозу та початок кризи галузі, викликаної реформами уряду, й відповідно відреагував, зупинивши своїм указом 1139 дію постанов КМУ №827, 837, 955, 1020, виданих у вересні-жовтні 2008 року.

Нажаль, Ю.В. Тимошенко разом із посадовцями Міністерства охорони здоров’я, прагнучи довести справу до кінця, досягги тільки їм зрозумілої мети, проігнорували указ Президента. Остаточний вирок щодо необов’язковості влади дотримуватись законів виніс Конституційний Суд.

Щоб було зрозуміло, спробую навести деякі аргументи та норми Законів:

1. Постановою КМУ №827 ліквідовано Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ України, яка була створена відповідно до Указу Президента України від 7 лютого 2003 року №91.

Стаття 106 Конституції України передбачає, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України.

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Вказане положення закріплено також у статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (Правові засади діяльності Кабінету Міністрів України) - Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими, відповідно до Конституції та законів України.

Згідно статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Висновок: Кабінет Міністрів України не мав права ліквідувати орган, створений на підставі указу Президента України. Така дія Уряду порушує норми Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

2. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Створена постановою КМУ №837 Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів не передбачена жодним Законом України!

Натомість ліквідована Держлікінспекція МОЗ визначена, як орган контролю Законом України «Про лікарські засоби».

Стаття 55 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначила: контроль за якістю лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, що виготовляються підприємствами України, здійснюється Міністерством охорони здоров’я України. Яким чином ці повноваження Кабінетом Міністрів передаються Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів, яка не входить до складу міністерства охорони здоров’я і є окремим урядовим органом?

Невідповідність нового органу законам України вважаю досить зрозумілою, а КМУ, відповідно до ст. 113 Конституції, у своїй діяльності керується законами України. Що ж відбувається? Знов іде порушення Конституції України!

3. Повертаємось до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Цитую норми, закріплені у статті 4 Закону:

«Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю)».

«У разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов’язків суб’єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб’єкта господарювання».

Нова Держлікінспекція не передбачена діючими законами як орган контролю ані в сфері виробництва ліків, ані в сфері контролю їх якості в процесі оптової та роздрібної реалізації.

Якщо виробники та продавці ліків забажають, то можуть на законних підставах не допустити новостворену Держлікінспекцію до перевірки їх діяльності, легко оспорювати в суді всі санкції та приписи інспекції в тому числі й щодо заборони виробництва (реалізації) неякісних ліків. Що це означає? Це означає, що державою втрачено законні підстави для здійснення державного нагляду (контролю) як за виробництвом лікарських засобів, так й за їх оптовою та роздрібною реалізацією, а також імпортом ліків іноземного виробництва. До чого це може призвести зрозуміло й дитині. Проте суддям КСУ чомусь не зрозуміло!

Слід навести цитати із статей Закону України «Про Конституційний Суд України»:

Стаття 2. Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Стаття 4. Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень.

Стаття 15. Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є невідповідність Конституції України, перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Стаття 27. Судді Конституційного Суду України при здійсненні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються цим Законом, іншими законами України.

Всі ці ознаки, як ми бачимо, є в діях Кабінету Міністрів України при ліквідації органів контролю Міністерства охорони здоров’я та створення урядового органу контролю не передбаченого законодавством.

Чому ж ухвала КСУ не на користь подання Президента України, а на користь КМУ, який порушує Конституцію та закони України при виданні своїх актів?

Як стверджує Конституційний суд, у поданні не зазначено, яким саме положенням законів не відповідає постанова КМУ, і чому посилання на ці закони слід вважати обґрунтуванням її неконституційності. Крім того, у період підготовки матеріалів справи до розгляду КСУ, Кабінет Міністрів 20 грудня 2008 р. видав постанову 1121, згідно якої більшість положень вказаних постанов «втратила чинність», що є підставою для відмови у відкритті провадження. Смішно й гірко! Постанова 1121 скасувала положення про Держліінспекцію й тут же затвердила нове положення про неї, додавши ще більше повноважень, жодної спроби привести свої акти у відповідність до Законів України у постанові 1121 немає. Створення нелегітимної Держлікінспекції постанова 1121 не відмінила, що є головною проблемою та ознакою кризи державного нагляду у фармацевтичній галузі.

Шановні судді, можливо в поданні бракує номерів статей Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про лікарські засоби», «Основи законодавства України про охорону здоров’я», їх часток та пунктів. Проте суть порушень було викладено досить вірно. Невже ви, фахівці із великим стажем не бачите невідповідності дій уряду Конституції та законам? Невже ми, прості громадяни, бачимо й розуміємо більше, ніж ви, служителі Феміди?! За ширмою формальних ознак ви знехтували головним завданням Конституційного суду та принципами верховенства права і, маючи всі підстави для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів КМУ, Ви цього не зробили!

Країну, в якій уряд не дотримується норм законів можна назвати хворою. Але ця хвороба на руку амбіціним урядовцям. Знаковим є той факт, що замість лікування вони поглиблюють кризу у галузі охорони здоров’я!

Шкода, що ця хвороба вплинула й на Конституційний Суд України, на який протягом трьох місяців ми покладали надію, як на справедливе та законне вирішення питань державного контролю якості лікарських засобів!

Прошу Вас надати офіційне роз’яснення