О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

За рубежом  30 декабря 2008 01:20:00

Автор: Oleksa Livinsky

«Колишньою» не стала

Про трудових емігрантів панує загальноприйнятий стереотип, що вони не працюють за спеціальністю у чужій країні, і мало не всі – різноробочі на будовах або прибиральниці-посудомийки. Однак є чимало людей, які ламають цей стереотип і реалізують себе за здібностями та навичками. 24-річна медсестра Тетяна Бучак – одна з них. Родом зі Львівщини, приїхала, як і багато її землячок, на заробітки до Чехії. Пройшла складними випробуваннями, але не дозволила до своєї – нині досить дефіцитної у Чехії – спеціальності приписати прикметник «колишня». Строго та по-діловому вбрана, але водночас усміхнена та приваблива дівчина нам відверто розповіла про свій шлях та досвід.

- Навчалася я у Самбірському медучилищі, за спеціальністю загальна медсестра, з 1999 до 2002 року. Змалечку хотілося допомагати людям, але мене, швидше, вмовили батьки. Спочатку обирала між математикою та педагогікою, бо не була у собі дуже впевнена. Навіть здивувалась, що поступила. На платне відділення. Та платили у нас усі. Я старалася вивчити все і скласти іспити за знання. Вчили нас досить добре, це училище вже має свою довголітню традицію.

- А практику проходили?

- На третьому курсі нас до лікарні відправили. Але важко було назвати це практикою, бо нас ні до чого відповідального не підпускали, боялися. Ми приходили, дивилися, робили якісь ін’єкції внутрівені та внутрім’язеві, і все. Та й пацієнти не дуже довіряють студентам-практикантам.

- А ти не боялася крові?

Таня Бучак на робочому місці - у ординації в Гостівіцях під Прагою
Таня Бучак на робочому місці - у ординації в Гостівіцях під Прагою
Ні, я такого не боюся (сміється). Комплексів таких не маю. Я й тепер беру кров. Я коли почала вчитися, усвідомила, що мені ця робота подобається. А без виду крові обійтись неможливо. Нас в основному вчили тільки теорію, про практику треба було дбати самій. Згодом працювала на гематологічному відділені, де були пацієнти з раком крові – одні з найважчих. Багато з них помирало, молоді, старі... Аж душа боліла, особливо за підлітків. Боляче було дивитися на маму, у якої син помирав на руках, і не було ніякої надії... Хіміотерапія не рятувала. На відміну від Чехії, пацієнти в Україні все змушені оплачувати з власної кишені. Люди рвали з останнього, щоб купити на ті ліки для порятунку рідних. Але там я набралася практики.

А як ти вчилася? На відмінно?

Ні, маю багато «четвірок», це чеський відповідник двійки. Але старалася вчитися своїми силами, хабарів не давала.

А де в Україні ти працювала?

Після училища довго шукала роботу, була у селі вдома. Потім знайшли місце через знайомих у Львові. Були вимушені заплатити за те, щоб я могла вийти на цю роботу. В доларах стільки ж, скільки потім отримувала зарплати на місяць... у гривнях! Але мені треба було практику, також сидіти вдома не було виходом. Та я й не хотіла у Самборі працювати. Це мале місто, всі всіх знають. Якось хотілося до великого міста. Доїжджала електричкою, інколи маршруткою. Їздила на добове чергування – в основному пишеш та пігулки роздаєш. Коли когось заміняла, то були й маніпуляції – ставиш крапельниці, здійснюєш уколи – для мене це було цікаво. Я півтора року там пропрацювала. Тієї зарплати вистачало хіба на проїзд.

А звідки прийшла ідея приїхати до Чехії?

Моя мама тут була на заробітках два роки разом з братом, моїм вуйком. А він тут десять років працює поваром. У селі залишилися тато з бабцею, він деколи до Москви їздить. Мені не хотілось вже сидіти у селі. Хотіла світ подивитися, і так вийшло, що залишилася у Празі. В липні 2004 року оформила туристичну візу. Мама одразу мене влаштувала на роботу у японський ресторан, ми робили суші. Щодня працювала по 12 годин, мала лише 5 днів вихідні. Так само мене кинули до води, і сказали – вчися плавати. Перші місяці важко було, бо я їх не розуміла. Там не було жодної українки, довелося чеську сприймати «при польоті». Сиділа майже весь час на посудомийці, руки були потріскані, алергія з’явилася на миючі засоби. Але фізично важко не було, бо багато гостей не ходило, хіба під час акцій. Працювали там араб, пару японців та китаєць. Вчити мову час знаходився. Коли зранку до вечора чуєш ту чеську мову, то хочеш-не хочеш – вивчиш.

Не нудьгувала за роботою медсестри?

Звичайно, нудьгувала. Особливо, коли доводилось мити якісь вікна, коридори, туалети. Мучила себе питанням: що я тут роблю і для чого я вчилася? Сподівалася, що відпрацюю, і більше в Чехію не повернуся. Але не було й часу задумуватися, бо постійно або працювала, або спала, а на роботі між чешками весь час мозок був зайнятий тим, щоб їх розуміти. Трошки заробила грошей, та й поїхала на Великдень 2005 додому. Приїхала додому, гадала, знайду якусь роботу. У Трускавці відкривали новий санаторій. Заповнила анкету, та ніхто мені навіть не озвався. Потім працювала в аптеці, розкладала ліки відповідно до груп. Платили мало, і так я знову зважилась їхати до Чехії. Мені зробила знайома запрошення на три місяці. Поїхала в консульство до Львова, від 5 ранку сама стояла у черзі, сама подавала документи. Консульство відкрило візу тільки на місяць, і вже в Празі посередники допомогли її продовжити ще на два.

Тож ти їхала до мами назад?

Так, але ненадовго. Ми тут разом тиждень побули, а потім вона їхала додому. Та її автобус зупинила поліція. Вона не мала документи у порядку, добу відсиділа у камері – відбитки пальців, допити, стреси... Страшне пережила, і її депортували на три роки. Але вона вже сюди не повернеться. Вже не має на це здоров’я.

Тож ти залишилась саменька тут?

Так, знову сама, хоч і у знайомих. Вуйко тоді у Їзерських горах працював, у Празі бував зрідка. Знайомі мені допомагали, але раду мусила собі давати сама. Шукала довго роботу, згодом знову опинилася у ресторані. Трошки готувала їжу, салати, знову мила посуд.

А не було страшно так напівлегально працювати?

Було. Тому паралельно оформляла й пакет документів на довготривалу візу. В грудні поїхала в Україну з необхідними паперами, оформила знайома. В березні вже мала візу на 9 місяців. Приїхала до Праги, шукала знову роботу по газетах, ходила на разові роботи - «фушки». У одному іспанському ресторані висіло оголошення про прийом на роботу. Зайшла і спитала. Отак і стала знову готувати салати.

О, то ти освоїла вже так і другу спеціальність – кухаря! Дівчині, яка вміє варити – ціни нема!... Всі страви вмієш готувати!

Ну так, так (сміється)... Там була спокійна робота і добра зарплата. Працювала там понад рік напряму, ніяким посередникам не платила. Дванадцять годин щодня, два дні вихідного. І якось співробітниця із Казахстану, також медсестра за освітою, сказала, що можна зробити нострифікацію диплому, і працювати за спеціальністю. Я вже більш-менш добре володіла чеською. Ми разом пішли в міністерство охорони здоров’я. Там нам все роз’яснили, що потрібно, як скласти нострифікаційний іспит. У Вищій та Середній професійній медичній школі на Вишеграді ми ще все уточнили до деталей у спеціалістів, які готують до іспиту іноземців. Вони дали питання, літературу, призначили термін іспиту. Два місяці я сиділа над книжками. Склала з першого разу. Екзаменатори були задоволені, мовляв, що вже довго не було таких абсольвентів (посміхається). Не знаю, правда це чи ні... Та я була на сьомому небі від цього успіху! Стала шукати роботу за спеціальністю. Правда не знала комп’ютера і багатьох чеських медичних деталей. Написали моє резюме, дали до Інтернету.

І тобі більш нічого не треба було, щоб працювати медсестрою?

Так мені сказали в Міністерстві освіти. Ходила по різних лікарнях, доки у загальній факультетській на Карловій старша медсестра не попередила: нострифікація диплому – це ще не все. Треба їхати до Брна...

Для чого?

Отримати своєрідний допуск до роботи. Знову анкети, заповнення документів, знову іспити – усний, письмовий тест, практичний досвід і іспит на предмет знання місцевих законів, які стосуються охорони здоров’я. Це було ще більш відповідально і важко, ніж нострифікаційний іспит. Мені потрапило, наприклад, питання про переливання крові, та я це добре знала ще з гематологічного відділення. Дечому вони мені допомагали, нагадували деякі терміни, які звучать суто по-чеськи.

А ти вже знайшла роботу?

Я вже була майже розчарована, ніхто не хотів або не міг мене взяти, опускала руки і думала закинути цю затію. Навесні 2007 року мені написала лікарка з Гостівіц під Прагою, що зацікавилася моїм резюме. Одразу я побоялася їй відповісти. Думала, що це далеко, хоча це лише три зупинки потягом. Пройшов місяць, доки я зважилась до неї прийти. Прийшла по-нашому: без попередження, в п’ятницю після обіду, і без складеного того іспиту... З надією – а може вона мене візьме? Що це приватний лікар, і не дуже оглядатиметься на те, що вимагає міністерство? Одразу ж на другий день я вийшла на випробувальний термін, мене вишколювала попередня колега. Кардіограми, взяття крові на аналіз, замовлення на телефон... Для мене комп’ютер був новинкою, я цього боялася.

Із пані-роботодавцем - лікаркою-ревматологом Яною Копачковою
Із пані-роботодавцем - лікаркою-ревматологом Яною Копачковою

Пані лікарка знала, що у тебе немає того допуску?

Ні, вона мене взяла, не знаючи цього. Але коли ми почали оформляти дозвіл на роботу через центр зайнятості, то виявилось, що без допуску оформити цей дозвіл вони не можуть. Така ось сувора бюрократія. Певний час я була адміністративним працівником, доки не склала всі іспити в Брні. На щастя, знову все з першого разу. Півроку складала, і у квітні цього року, нарешті, мені дали свідоцтво, що я можу працювати медсестрою під професійним наглядом лікаря. Так я й залишися у цієї пані лікарки працювати.

Що це за клініка?

Це терапевт-ревматолог МUDrЯна Копачкова, ми там з нею вдвох і працюємо. Напряму мене влаштувала, переоформила й візу на робочу, платить за мене страховки, податки... Певний час я не дуже хотіла у неї залишатися, бо хотілося до лікарні.

Ходять до вас українці?

Інколи ходять, з Харкова, Одеси... Але з частіше росіяни з Москви. У Гостівіцях є район багатих - «Беверлі Гілз». Спочатку до мене пацієнти ставились прохолодно, навіть лікарці казали, що недовіряють, але тепер, думаю полюбили.

Траплялися неприємні ситуації...

(...згадує) Так, була одна пацієнтка... Вона прийшла після обіду, коли пані лікарка вже збиралася. Не була записана на прийом (чеською кажуть «необ’єднана»), але стверджувала, що так. Стала на мене кричати, та я стрималася. Адже люди є різні. Пані лікарка за мене заступилася. Добре, що ми з нею розуміємось.

Додому в Україну їздиш часто?

Тепер нечасто, раз на рік, частіше не виходить. Тут замінити мене нема кому. Вдома на Самбірщині залишився молодший брат, студент-залізничник. З татом їздить до Москви на заробітки, бо роботи в околиці немає.

Не заздрять тобі трошки вдома ровесниці? Мабуть більшість уже заміж повиходила, дітей мають...

Не знаю, може... (сміється). Пишемо есемески, спілкуємось, але вже вдома спільну мову з ними важко знайти. Трошки інакше ставляться, ніж раніше. Мене вже й не дуже тягне до хати. Але сім’ї й дітей мають, це точно...

А ти не плануєш заводити своїх?

Ні, ні, ні! Ані половинки своєї ще не знайшла (червоніє)...

Плануєш залишатися у Чехії?...

Із керівником празького громадського об’єднання українців «Родина» Йосипом Климковичем - суто дружньо.
Із керівником празького громадського об’єднання українців «Родина» Йосипом Климковичем - суто дружньо.
Не можу поки що сказати, все ще попереду. Залежить від кар’єри й роботи, я на них зосередилась. Хотіла б продовжити навчання у тутешньому медичному вузі, спочатку бодай на бакалавра. Добре, що тут за навчання грошей платити не треба. Тому й про сім’ю поки що не думаю. Поважаю й люблю чехів, та не знаю, як складеться моя доля... Але якби вже справа йшла до створення сім’ї, тою половинкою мав би бути наш, українець.

А що тебе привело до «Родини»?

Церква. Я туди часто ходжу. Сподобалися люди, які там співали у хорі. Там і познайомилась з ними, вони й запросили на творчий вечір. В школі я трохи виступала. Прийшла до них з радістю, бо тут, на чужині, приємно опинитися в колі культурних і вихованих співвітчизників. А раніше не мала ніякої можливості цікавитись громадським життям. На «дні матері» я була приємно вражена, скільки тут дійсно свідомих українців, з якими приємно спілкуватись і мати справу.

Ну що ж, дякую за розмову і бажаю успіху!

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 8791
Фото: Автор, архів.
delete
Oleksa Livinsky
Oleksa Livinsky, Мукачево, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +9
Всего комментариев: 15, Всего рецензий: 11
Читайте также

Конгресс США одобрил выделение гигантской суммы на строительство стены на границе с МексикойКонгресс США одобрил выделение гигантской суммы на строительство стены на границе с Мексикой

Палата представителей конгресса США утвердила увеличение оборонного бюджета страны на $68 млрд, включая выделение средств на строительство стены на гр ...

Зарплаты пересчитают: чего украинцам ждать от новых правилЗарплаты пересчитают: чего украинцам ждать от новых правил

В Украине собираются изменить методику расчета минимальной зарплаты. Депутат БПП Сергей Каплин внес в Верховную Раду соответствующий законопроект — №6 ...

Додон пообещал Москве, что отомстит за недопуск российских артистов в МолдовуДодон пообещал Москве, что отомстит за недопуск российских артистов в Молдову

Молдавский президент считает, этот инцидент подрывает стратегические отношения с Россией ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

01:51 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
emilpick Луганск
Агой, Олексе! Як воно там з кризою у Чехії милій? Бажаю пережити разом з емігрантами нашими добре й залишитися у купі всім!
Счастні Ваноце (вже запізнився) та й доброго Нового Року!
Oleksa Livinsky Мукачево
Агокі агойкі, про кризу багато говорять. Є таке діло, звільняють людей, особливо тих, хто працює через посередників, та іноземців. Але якщо ще з безробітними українцями проблеми вряд чи будуть - бо ми можемо більш-менш легко і швидко повернутися на батьківщину, то от що чехи робитимуть з монголами та іншими безробітними азіатами, які ніколи не захочуть повертатися?.. Побачимо, якої вони заспівають за 2-3 роки... Ще згадуватимуть "добрі українські часи".
Дякую за вітання, та я також скоро буду в Україні, на Різдво точно.
00:21 31/12/08
07:55 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
lavra Киев
дуже гарно.
прекрасно передана розмова.Цікаво.
хай щастить людям роботящим і талановитим.Удачі.
09:03 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Прохожий Киев
Цікава розповідь про емігрантську долю. Багато фактів, гарне оформлення, читається з інтересом.
09:11 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Як завжди, складно. Тут тобі кар"єра, а тут - родина. Але полюбляю такі матеріали саме за різноманітність життя
09:27 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Интересная статья и, главное, правдивая.
Спасибо! :-)
10:26 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Скіф Донецк
замечательно, только было бы гораздо лучше, я думаю и для самой Татьяны, видеть это счастливое лицо, здесь у нас на Украине.
Это исключение, а правило выглядит неприглядно...
11:28 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Марія Солтис Кузнецовск
Ще одна непроста життєва історія.
У мене подруга повар. Теж поїхала в Чехію, де працює вже багато років, але не за спеціальністю, час від часу змінюючи роботу.
14:48 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Потрібний матеріал.
Про те, як бігіто можна зробити якщо є бажання і наполегливість.
18:11 30/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Искрене надеюсь, что когда-нибудь в Украину будут ехать на зароботки иностранные специалисты...
Знаю случай, когда профессор медицыны работал в Германии санитаром... Вернулся в Украину т.к. произошла беда с Его Отцом. За полностью парализованого после инфаркта мужчину врачи уже не хотели браться... Выходил Отца, поставил на ноги... и опять в Германию.
01:14 31/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Думаю, что лишь языковая проблема портит нашего специалиста в глазах западного работодателя. Если ездить в составе делегаций – то отношение иное, а приехать на голое место и найти достойную работу – тут необходимо везение и огромное желание!
Работа отлично оформлена и подана!
Огромное желание - согласна. А вот везение... Скорее всего упорный труд, смелость, терпение. Всегда надо идти на пролом и отбростиь сомнения и комплексы.
22:28 01/01/09
18:28 04/01/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
З цікавістю прочитала статтю, бо також маю знайомих у Чехії. Беру до бібліотеки.

Комментарии

emilpick Луганск
Рекомендует этот материал
Почему? Рекомендовав, рекомендую й буду рекомендовати - то честь для ХайУєю таких хлопців мати у кореспондентах.
01:52 30/12/08
Прохожий Киев
Рекомендует этот материал
09:04 30/12/08
Рекомендует этот материал
18:28 04/01/09
Скіф Донецк
Рекомендует этот материал
Почему? рекомендую
10:26 30/12/08
Рекомендует этот материал
21:03 04/01/09
Марія Солтис Кузнецовск
Рекомендує цей матеріал
11:28 30/12/08
Бо то є життя
21:05 04/01/09
Здорово!Дикимоц! Насхледаноу!
10:09 01/01/09
Рекомендует этот материал
21:28 07/01/09
Рекомендует этот материал
Почему? Цікаво, безумовно. Корисний матеріал.Маленька порада автору: пам'ятайте класика - писати треба так, щоб словам було тісно,а думкам- просторо. Уникайте зайвого, без чого можете обійтися, не втрачаючи змісту.
17:17 01/01/09
Oleksa Livinsky Мукачево
Зауваження приймається, дякую. Сам едитую (скорочую) чужі матеріали. Свій робив в останній момент, не було часу скорочувати чи вирізати повтори.
23:20 01/01/09
Рекомендует этот материал
Почему? сподобалось
22:37 08/02/09
Спок Сумы
Рекомендует этот материал. Почему? Корисна інформація.
15:44 04/07/09
Очень понимаю эту девушку. А сколько нас таких по всему миру!!! Приятно читать хорошее о земляках, ведь многие смиряются с тем, что есть и жалуются на судьбу-злодейку. Но Татьяна молодец!
Хорошая статья. Спасибо.
22:31 01/01/09
Oleksa Livinsky Мукачево
Дякую, Ви потрапили "в точку". Мені часто трапляються тут люди, які ниють і завжди їм хтось винуватий. Тому намагаюся "виловлювати" тих, які чогось досягли і не скаржаться. Потім ці матеріали переклаю на чеську і притикаю кудись в чеську пресу.
23:15 01/01/09

Live

16 мин. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Евгений Трембивський комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Евгений Трембивський комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Евгений Трембивський рекомендует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Олена Малеева комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Олена Малеева комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Олена Малеева комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Ландыши

1 час. назад

Сергей Кувалда рекомендует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Олена Малеева рекомендует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Владимир Серов комментирует материал Стерва рыжая

1 час. назад

Владимир Серов рекомендует материал Стерва рыжая

2 час. назад

Родослав Корченюк рекомендует материал Стерва рыжая

2 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Стерва рыжая

3 час. назад

Родослав Корченюк рекомендует материал Лишение гражданства Саакашвили

3 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Лишение гражданства Саакашвили

3 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 145

3 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 147

3 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 145

4 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал В. Шекспир (К. Марло) Сонет 147

4 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Стерва рыжая