О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

История  26 декабря 2008 16:54:38

Особливий характер

 

Характерники – найзагадковіші постаті минулого і сучасності, унікальне явище української історії, безкомпромісний взірець гармонійного поєднання Знання та Сили в звичайному людському тілі, приклад потужного прагнення до Свободи та надзвичайного сприйняття оточуючого світу

Характерник роботи Лео Хао
Характерник роботи Лео Хао

Олесь Бадьо, автор скульптури козака-характерника «Суто», в одному з інтерв’ю розповів дуже цікаву історію. «У 1970-х мені пощастило побачити дивний документальний фільм, що зняли японці, котрі збирають матеріали про єдиноборства по усьому світі. Його автор здивував усіх, розповівши, що сюжет знімав ще в 1920–1930-х рр. його батько десь у Київській області. На чорно-білій плівці ми побачили, як у гай заходить звичайний український дід у полотняних штанях, із шаблями, робить буквально кілька рухів і... виявляється на галявині. Він ще стоїть, а дерева падають, розрубані як унизу, так і вгорі, немов їх зрізали лопати гвинтокрили! Шукав я і дивного діда, але безрезультатно. Люди смутно пригадували, мовляв, був такий ще до війни».

Що це, легенда, казка, міф? Але якщо вірити не таким вже й рідким згадкам у джерелах про явище характерництва, то досконале володіння шаблями це лише верхівка айсбергу тих нечуваних можливостей, якими володіли загадкові воїни минулого, які проживали на нашій землі. Їхнє існування не можливо достеменно підтвердити, але водночас не вийде просто заперечити. Характерників – людей з надзвичайними здібностями та особливим світоглядом можна було б назвати вигадкою, якби не письмові свідчення про них та наявність подібних загадковихгруп у інших народів. Щоправда, існує суттєва проблема дослідження цього вкрай інтригуючого явища. Відомості про характерників надходять до нас з будь-яких джерел, окрім одного - від самих характерників. Та це й не дивно, бо не секрет як у всі часи більшість населення ставилися до людей з надзвичайними здібностями – те, чого я не розумію – потворне і його треба знищити. Не кажучи вже про позицію офіційної церкви.

Тож традиція характерництва овіяна мороком таємниці, і лише іноді випадкові свідки могли вловити поодинокий її прояв, вражаючий та водночас жахливий, неначе таємничий зблиск великої риби в найглибшому місці ріки.


Харе Україна!

В давніх історичних джерелах під характерниками розуміли, насамперед, воїнів, наділених надзвичайними можливостями. Звичайна, на перший погляд, назва, що не ріже слов’янське вухо і підштовхує до прямої аналогії з сильним характером, ховає дещо набагато цікавіше за визначення на кшталт віщун, чаклун, відьмак тощо.

Особливий характер

Дослідник А. Клос доводить, що пояснення терміну «характерник» треба шукати за допомогою санскриту – давньоарійської мови. Адже на території сучасної України в давнину жили індоарійські племена, частина яких у II тисячолітті до нової ери вирушила до Індії, а частина лишилася, взявши участь в етногенезі балтійських і слов’янських народів, серед них і українського. Величезна подібність між санскритом і балтійськими та слов’янськими мовами свідчить про найтісніші контакти цих народів у минулому.

Перша частина терміну «хара»(«харе») в перекладі з санскриту означає «божа снага». Снага – це енергія. Зміст другої частина слова «ник» тлумачиться за допомогою діалекту. «Никай» – говорять в Галичині, що значить «дивись». Відповідно «никати» у більш широкому розумінні це бачити, знати, зберігати, володіти. Тобто, характерник це «той хто володіє божою енергією». Для підтвердження такого визначення можна використати тюрксько-російського «богатиря». «Тирити» в давньому значенні – це зберігати, накопичувати. Тож слово означає особу, яка «накопичила у собі бога», або ж енергію.

Тарас Каляндрук, автор книги «Загадки козацьких характерників», пропонує дещо іншу версію походження слова характерник. Але також за санскритом. У Ведах, давніх арійських писаннях, говориться, що, серед другої касти кшатріїв-воїнів існували загони, основу яких складали махаратхи - могутні воїни, здатні поодинці битися проти тисяч. Оскільки префікс «ма» в санскриті означає «великий», то «харатхи» і є ті самі характерники – великі воїни, які володіють надзвичайним бойовим мистецтвом.

Особливий характер

До речі, характерництво, в глобальному розумінні, явище інтернаціональне. У різних народів воно відрізняється впливами місцевих природних та соціальних умов, а також назвами та техніками. Характерників можна порівняти з ченцями-архатами (наставники японських ніндзя), китайськими цигунами, давніми барсеками (норманські воїни-чаклуни).

Можна навіть провести певну паралель з бездоганними воїнами Карлоса Кастанеди. Звісно, з певною обережністю. Він, зокрема, змальовував їх так: «Мистецтво воїна полягає в тому, щоб бути недосяжним. Воїн недосяжний, тому що не витискає зі світу все до останньої краплини. Він легко торкається його, залишаючись в ньому рівно стільки, скільки необхідно, а потім швидко йде, не лишаючи жодних слідів». Такий опис є цілком притаманним характерництву. Особливо, оте «не залишати жодних слідів…».

 

Мамай

 

«А що ти на мене дивишся? Хіба не відгадаєш, відкіля родом і як звуть – нічичирк не знаєш. У мене ім’я не одне, а є їх до ката, як попадеш на мого свата…».

Такий текст зустрічається під зображенням козака Мамая у деяких регіонах України. Мамай – що це як не образ характерника? Особливо якщо поглянути на його «реквізити» та згадати його ім’я – НІХТО. Це захисне ім’я, яким називалися при зустрічі з випадковими, непевними людьми в Дикому Полі. Той, хто знає твоє справжнє ім’я, має доступ до тебе, зокрема, може на тебе впливати через магічні дії. Водночас, окрім «ніхто», ім’я Мамай означає «будь-хто».

Цей образ є яскравим прикладом існування в нашій культурі явища медитації, як складової підготовки козака-характерника. Мамай – це бездоганний характерник.

 

На думку більшості дослідників, характерництво в Україні має дуже глибоке коріння й існувало задовго до козацької доби, з якою воно найбільше асоціюється. Ця традиція бере свій початок ще від язичницьких волхвів Київської Русі. Давні билини говорять про їхню непереможність та магічні здібності. Зокрема, волхвам приписувалася можливість перекидатися на хорта чи орла; пророкувати майбутнє. Як тут не згадати передбачення смерті князя Олега від улюбленого коня.

Все змінив прихід на Русь християнства. На думку Володимира Пилата, дослідника бойової спадщини козацтва, після цього, переслідувані князями та греками волхви, об’єднувалися у таємні громади і у віддалених місцях почали створювати Січі. «На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах і багато чисельних лісах України вони заснували школи бойового гартування і вишколу». Створюючи свою систему бойової підготовки, козаки-характерники були продовжувачами справи волхвів.

Пошити чорта в дурні

Запорізька Січ була єдиним у Європі місцем, а козацтво суспільством, де шанувались, а не карались люди з надзвичайними здібностями. Завдяки цьому розвиток такого «чорнокнижного» в розумінні церкви мистецтва, як характерництво, набув тут неабиякого розквіту. Деякі наддніпрянські, і не тільки, місця України і зараз вирують тою загадковою енергетикою, яку не можна пояснити, але неможливо не відчути, потрапивши у такий ареал. Характерники оселялися саме в таких «місцях сили». Енергія останніх помножена на умови існування серед дикої, майже недоторканної природи, постійне балансування між життям та смертю, нескінченною битвою за виживання чи то з ворогом, чи з хижим звіром, а також постійні тренування гартували звичайних людей, перетворюючи їх на вправних воїнів. А деяких і на надзвичайних істот – характерників.

"Мамай грає в шахи зі смертю", художник Григорій Логвин
"Мамай грає в шахи зі смертю", художник Григорій Логвин

Джерела козацької доби мають предостатньо згадок про характерницькі «дива». При цьому вони є не лише у власне козацьких літописах та працях сипматиків (наприклад Боплана), а й у стримано налаштованих до козаків авторів й навіть у відверто ворожих хроністів. А їх вже важко звинуватити у відсутності об’єктивності по відношенню до козацтва. Це зайвий раз свідчить про те, що характерництво не було породженням багатої народної уяви, а навпаки – таємною дієвою зброєю козаків.

Так, польський хроніст Мартин Бельский, описуючи битву козаків Івана Підкови з молдавським господарем Петром під Яссами в 1577 році, вказує на те, що серед запорожців був воїн, який замовляв кулі. Описуючи гайдамацькі загони, історик Аполлон Скальковський звертає увагу на надзвичайні здібності декотрих їхніх учасників: «Між цими ватагами були отамани, і по їхньому ще називались характерники, тобто такі чарівники, що їх жодна вогненна зброя, ні куля, ні гармата умертвити не може».

Скульптура "Суто" Олеся Бадьо
Скульптура "Суто" Олеся Бадьо

Француз П’єр Шевальє («Історія війни козаків проти Польщі») описав надзвичайний бій незвичайного козака під час м’ясорубки під Берестечком: «Залишився один, який боровся протягом трьох годин проти всього польського війська; він знайшов на болотяному озерці човна і, прикриваючись його бортом, витримав стрілянину поляків; витративши увесь свій порох, він потім узяв свою косу, якою відбивав усіх, хто хотів його схопити. Король захопився хоробрістю цієї людини і наказав крикнути, що дарує йому життя, коли він здасться; на це останній гордо відповів, що він уже не дбає про те, щоб жити, а лише хоче умерти, як справжній вояка».

Вірогідно цей козак (за переказами його ім’я Нечай) який, за свідченням того ж Шевальє, продовжував битися навіть тоді, коли в його тілі сиділо 14 куль, був характерником. (Саме цей козарлюга став прообразом скульптури Олеся Бадьо «Суто»). Щоправда, проявлені ним якості, звісно позичивши очі в сірка, можна пояснити бездоганною фізичною та бойовою підготовкою, надзвичайною мужністю та презирливим ставленням до смерті. А як пояснити інші прояви незвичного характеру, які в ці критерії не вписуються.

Скульптура "Суто" Олеся Бадьо
Скульптура "Суто" Олеся Бадьо

Зокрема, Дмитро Яворницький описує їх так: «...серед запорожців завжди були так звані «характерники», котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Вони могли відмикати замки без ключів, плавати човном по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов навколо себе, жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків, «перекидатися» на котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов».

А легенди про Івана Сірка, багаторічного керманича січового товариства – готовий сценарій для багатосерійного пригодницького фільму з елементами трилеру. Турки так його і називали – «урусшайтан» - що, в принципі можна вважати назвою характерника на східний манер.

Звичайні люди та, ймовірно, козаки характерників побоювалися. Й не дивно, бо знання, то страшна сила. Не випадково серед козаків існував вислів, що характерник і «самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити».

Щоправда,пройти випробування «на характер» було непросто й вдавалося далеко не всім.Щоб стати характерником, потрібно було пройти різноманітні складні випробування. А у якості «випускного іспиту» кандидат мав переплисти на човні всі дніпровські пороги, що зробити під час «великої води» було практично неможливо. Та виконуючи неможливе, коли стирається грань між життям і смертю, у людини і проявляються надзвичайні здібності.

Козак Мамай
Козак Мамай

Тарас Каляндрук вважає, що на Запорозькій Січі школою характерництва був Пластунівський курінь, у якому характерники вишколювали знаменитих козацьких розвідників-пластунів, вчили їх унікальним бойовим мистецтвам «Спас» та «Бойовий гопак», які дозволяли виживати та виходити переможцями з будь-яких ситуацій.

Сучасні характерники

Таке явище, як характерництво не могло зникнути безслідно. Та судячи з реалій сьогодення, нині воно або перебуває в занепаді, або ж знаходиться в глибокому підпіллі. Щоб хоч якось прояснити це питання автор звернувся до Василя Чумаченка, автора книг «Крик пугача» та «Погляд у невимовне», присвячених характерникам.

 

Дізнатися більше

 

- Каляндрук Т. – «Загадки козацьких характерників»;

- Клос А. – «До питання про характерництво в духовній культурі Запорозького козацтва»; - Кондратьєв А. та Горелишев С. - «Крір – бойове мистецтво українських характерників»;

- Мискин Р. - «Предания о запорожских характерниках»;

- Чумаченко В. – «Крик пугача», «Погляд у невимовне»;

- Яворницький Д. - «Запорожье в остатках старины и преданиях народа»

- http://kharakternyk.in.ua

Він стверджує, що характерники існують і в сучасній Україні, «але це дуже втаємничені люди, на зразок таємного ордена». Вони не схильні до соціального устрою, договірної правди. Вони беруть суще з довкілля. «Тому життя їхнє у суспільстві не можливе. Вони були б для пересічних людей як кістка в горлянці» - продовжує Василь Андрійович.

Він твердить, що кожну людину можна зробити хвилини на дві характерником. На більше у неї просто не вистачить енергії. Зробити це може лише справжній характерник. Взагалі, все залежить від внутрішньої зрілості людини. Тому у характерників існувало правило: «Не вчи того, хто ще не вміє». Йдеться про те, що не можна навчити того, хто ще не досяг внутрішньої зрілості для оволодіння знанням. Що ж стосується українських бойових технік, таких як «Спас», «Хрест», та інших, то Чумаченко певний, що без певної світоглядної підготовки – це лише набір рухів. Щоправда є серед практикуючих від природи здібні люди, які оволодівають деякими характерницькими техніками, відчувають їх: «І тоді перед тобою стоїть начебто людина, а ти відчуваєш, що то справжній хижий звір…».

"Характерник" художниці Аліни Гаєвої
"Характерник" художниці Аліни Гаєвої

То ж характерництво продовжує залишатися таємницею, розбурхуючи приспані генетичні зв’язки з нашими величними предками, нашою загадковою землею. Надзвичайне всередині нас реагує на ці прояви і хто знає, можливо одного разу воно прокинеться саме у вас… Характерники і зараз перебувають серед нас. «Я зустрічався з такими людьми» - загадково посміхається на прощання пан Чумаченко.

 

 

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 12669
delete
Горбачевський Олексій, Киев, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +1
Всего комментариев: 5, Всего рецензий: 3
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

21:36 26/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Марія Солтис Кузнецовск
То ж характерництво продовжує залишатися таємницею, розбурхуючи приспані генетичні зв’язки з нашими величними предками, нашою загадковою землею. Надзвичайне всередині нас реагує на ці прояви і хто знає, можливо одного разу воно прокинеться саме у вас…
І коли вже прокинеться, то звичний світ тріщатиме швами best
18:34 27/12/08
21:51 26/12/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Пугу! Пугу!
Хара Україна!!!
18:35 27/12/08
08:03 22/04/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Дякую, Антоніно!
12:40 22/04/09

Комментарии

Богдан Горгота Запорожье
Рекомендує цей матеріал
Чому? Легендарна каста воїнів- кімерійців - волхви Київської Русі - низовики.
20:49 26/12/08
Богдан Горгота Запорожье
Грушевський називав великого князя Сятослава козаком на троні.
Яворницький шукав зв*язок запорожців із кастою східних воїнів, але чомусь зовсім не звернув уваги на опис хоча б зовнівшнінього виду князя Святослава, бо і світогляд його, і стиль життя повною мірою відповідали філософії низовиків.
Ще одна досить цікава деталь: засновниками першої королівської династії в Ірландії були... вихідці з Кімерії.
20:21 27/12/08
Богдан Горгота Запорожье
Та ні, я не засновував ніяких сайтів, бо тоді треба було б постійно "сидіти" на цьому сайті, а в мене нема витримки довго бути за КП.
А князь Святослав досить цікава особистість і не тільки своїм оселедцем. Він єдиний з усіх київських князів-рюриковичів, який носив вуса, але голив бороду, а гоління бороди на той час суттєво відрізняло слов*ян від усіх сусідніх народів, для яких борода була символом чоловічого достоїнства.
18:58 01/01/09
Зображення князя Святослава з оселедцем мені доводилося бачити. Богдане, не ви часом засновник сайту kharakternyk.in.ua?
11:34 29/12/08
Так точно!!
18:36 27/12/08

Live

41 мин. назад

Khomiaklit комментирует материал Новый класс: TROLL'ящиеся

48 мин. назад

Евгений Татьянов комментирует материал Зайчик Мінкульт проти Хижака НАЗК

54 мин. назад

Белка Белкина комментирует материал Новый класс: TROLL'ящиеся

1 час. назад

Khomiaklit публикует статью Новый класс: TROLL'ящиеся

1 час. назад

Khomiaklit комментирует материал Якщо завтра дощі, якщо завтра потоп...

2 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Мабуть ніхто не знає досі

3 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Про секондхенд і радянщину

3 час. назад

ПашаПись комментирует материал Качественный ремонт пылесоса Самсунг - залог идеальной чистоты в доме

3 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Про секондхенд і радянщину

3 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью "Немовби Крим, немов Кавказ…"

3 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Про секондхенд і радянщину

3 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Про секондхенд і радянщину

15 час. назад

Геннадий Москаль рекомендует материал ДУМЕНКИ – ДУМА ДРЕВНЬОСТИ

15 час. назад

Влочега рекомендует материал ДУМЕНКИ – ДУМА ДРЕВНЬОСТИ

15 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Мабуть ніхто не знає досі