О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Политика  24 ноября 2008 14:09:33

Майдан: точка відліку

Майдан: точка відліку
Чергова – вже четверта – річниця „Помаранчевої революції” змушує людей навіть далеких від політики замислитися над підсумками й результатами цієї доленосної події, а головне – винести певні уроки. Хтось підраховує кількісні і якісні показники рівня життя „до” і „після”, а хтось вважає, що „завоювання помаранчевого листопаду” не піддаються матеріальному виміру – в такому разі йдеться про розширення свободи слова, політичної свободи та зростання громадянської свідомості. Помаранчеві події стали точкою відліку оновленої України. Побутує думка, що лише після цих подій в країні здійснилась власне демократичні перетворення, тоді як 1991 рік був лише роком здобуття державної незалежності, а також законодавчого закріплення принципів багатопартійної демократії, які, в силу збереження правлячої номенклатури, не могли бути реалізовані. Якими ж стали наслідки Української демократичної революції?

Як це було

Для з’ясування сутності перетворень, які відбулися чи мали відбутися після Майдану потрібно проаналізувати вимоги, які ставилися народом під час подій чотирьохрічної давнини.

Передусім потрібно зазначити, що далеко на всі дослідники феномену „Помаранчевих подій” погоджуються з трактування їх саме як революції. Дехто вважає, що це була правозахисна реакція громадян у відповідь на утиск їхніх конституційних прав. Важко не погодитися з цією думкою, адже громадяни вийшли на вулиці лише з вимогами припинити виборчі фальсифікації, спрямовані проти кандидата Віктора Ющенка. Саме з цим кандидатом в свідомості більшості народу пов’язувались сподівання на гідне життя, „справжню демократію” і „капіталізм з людським обличчям”, так як „бандитські 90-ті” переконали більшість населення, що він, тобто капіталізм, буває різний. Окрема роль відводилась вимогам відокремлення влади від бізнесу. Свої сподівання стосовно „нової України” мали й власники дрібного та середнього бізнесу, які вимагали „справедливої” податкової політики. Також фігура пана Ющенка асоціювалася з переспективами України щодо вступу до ЄС, НАТО й СОТ. Таким чином, на майбутнього президента покладалася маса сподівань. Водночас, здавалося, що саме цей фактор – необмежена віра в нового чільника держави та його всебічна підтримка – змусить його невідступно слідувати громадській думці. Схоже, що зараз пройшло достатньо часу для того, щоб оцінити вклад Майдану в сьогоденну суспільно-політичну дійсність.

Демократичний зсув

Одним з найпоказовіших кроків у сфері „демократизації” влади значна кількість експертів пов’язують зі здійсненням політичної реформи, адже саме цей крок безпосередньо відобразився в законодавстві. В Україні з 1 січня 2006 року набули чинності зміни до Конституції, що перерозподіляють повноваження президента, Верховної Ради й Кабінету міністрів. Закон про внесення відповідних змін („закон №2222”) регламентував перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління в Україні.

Серед найсуттєвіших положень „закону №2222” слід виділити наступні: строк повноважень парламенту й місцевих рад збільшений із чотирьох до п’яти років. Уряд України буде формуватися коаліцією більшості Верховної Ради. Кабмін тепер зобов’язаний скласти повноваження перед новообраним парламентом (раніше - перед новообраним президентом). Глава держави може розпустити парламент, якщо він не може зібратися на пленарне засідання протягом 30 днів, якщо протягом місяця не може бути сформована депутатська коаліція або протягом 60 днів – персональний склад уряду. Парламент одержує право призначати прем’єр-міністра, міністрів оборони, іноземних справ за поданням президента, а також за поданням прем’єр-міністра – інших членів уряду. Уряд отримав більше автономії у здійсненні своєї діяльності.

„Після політреформи ми отримали нову політичну систему, значно демократичнішу за попередню. Вихід на остаточний варіант конституційних змін стався, зокрема, через Майдан. Хоча зрозуміло, що люди стояли на площах не за реформу”, – вважає експерт Олег Медвєдєв. На думку депутатів, які обстоювали ідею політреформи, лише зміни акцентів у системі змішаної республіки зможе покласти край „демократичному авторитаризму часів Кучми”. Хоча дані твердження неодноразово піддавалися критиці. Зазначалося, що надзвичайно високий ажіотаж навколо проблематики політреформи був невиправданим, адже значна кількість правопорушень в період правління Леоніда Кучми пов’язувалась із небажанням влади дотримуватися приписів Конституції і законів. Як не дивно, основна маса народу не відчула на собі результат від переставляння слів в найменуванні форми правління України, адже нових механізмів, які б дозволили громадянам впливати на діяльність народних обранців, не з’явилося. Цікавим є те, що вже у вересні 2006 року депутати-прихильники діючого Президента Віктора Ющенка заявили про неконституційність політреформи і необхідність її перегляду в бік посилення повноважень Президента.

Лише в епоху „помаранчевої України” було прийнято довгоочікуваний Закон України „Про Кабінет міністрів України” (02.02.2007).

Знаковим можна назвати прийнятий у „постреволюційну добу” Закон України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (08.09.2005). Закон конкретизував положення щодо неприпустимості дискримінації за ознакою статті у всіх сферах суспільного життя, в першу чергу в сфері реалізації трудових прав. Зокрема, передбачалося, що на роботодавця покладалися зобов’язання „забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань”. Також передбачена відповідальність за будь-які дискримінаційні дії за ознакою статі. Цей акт покликаний сприяти поглибленню емансипації жінок, характерної для всього демократичного світу. Окрім вищевказаного акту, було прийнято Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї” (25.09.2008), на необхідності якого тривалий час наполягали правозахисники. В той же час до цих пір не було прийнято законів, спрямованих на протидію міжетнічній ворожнечі, хоча вбивства на цьому грунті почали потрапляти в кримінальну хроніку ще наприкінці 2005 року.

Нажаль попри загальновідоме прислів’я „обіцяного три роки чекають”, багато чого українські громадяни не дочекалися і за чотири роки. Обіцянки суттєво покращити рівень добробуту, на думку більшості населення, так і не були виконані.

Інтеграційні сподівання

У певній мірі справдилися сподівання щодо інтеграційних перспектив України. Найбільшим досягненням по праву вважається вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ). 16.05.2008 р. Україна стала 152-им повноправним членом Світової організації торгівлі. За 14 років переговорів Україна пройшла шлях реформ, трансформації від адміністративно-планової до ринкової економіки, завершила двосторонні переговори із країнами-членами СОТ, прийняла більше 50 законів, необхідних для адаптації українського законодавства до вимог СОТ. За даними Міністерства економіки, з моменту вступу України у СОТ країна одержить такі переваги, як поліпшення умов торгівлі з 151 країною світу, на частку яких припадає понад 95% світової торгівлі. Прогнозується сприятливий вплив від приєднання до СОТ, оскільки передбачено скасування квот на експорт українських металів у Європейський Союз і забезпечується недискримінаційний транзит товарів і послуг. Однак фахівці-економісти стверджують, що вільний обіг товарів може призвести до того, що конкуренція між транснаціональними корпораціями і вітчизняними товаровиробниками може завершитися поразкою останніх. В окремих галузях промисловості можливе зменшення виробництва за рахунок певного зростання імпорту відповідної продукції. Водночас прихильники СОТ заявляють, що недоліки членства будуть проявлятися лише у перехідний період. Його ймовірна тривалість – від 3 до 8 років.

Невизначеними залишаються відносини між Україною та НАТО. Не дивлячись на створення у 2006 р. Нацiонального центру з питань євроатлантичної iнтеграцiї України, покликаного поширювати інформацію про переваги Альянсу, більшість населення все ж виступає проти вступу до НАТО. Окрім того, норми про нейтральний і позаблоковий статус України (закріплені в Декларації про Державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.) ще ніхто не скасовував. Але політична воля Президента залишається незмінною – лише вступ до НАТО є запорукою безпеки України. В будь-якому разі питання про отримання Україною Плану дій щодо членства буде вирішуватися 2-3 грудня під час зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО.

На більш якісний рівень вийшла співпраця між Україною та Європейським Союзом. Адже саме „Помаранчева революція” підкреслила проєвропейську орієнтацію України. 21 лютого 2005 року було схвалено План дій Україна – ЄС. Також було прийнято цілий ряд двосторонніх актів про співробітництво: Угода між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення (01.12.05); Угода про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між Європейським співтовариством, його державами-членами та Україною (01.12.05); Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між Європейським Союзом та Україною (01.12.05).

Прогресом у взаємовідносинах між Україною та ЄС вважають підписання Угод про спрощення візового режиму та реадмісію 18.06.2007 р. Угоди набули чинності 1 січня 2008 року. Однак українська сторона нарікає, що ЄС не виконує взятих на себе зобов’язань. Заступник Глави Секретаріату президента Андрій Гончарук привів статистичні дані, відповідно до яких в’їзд на територію України громадян країн ЄС в два рази збільшився, натомість кількість українців, що виїжджають за кордон, зменшується. Україна має надію, що ЄС припинить дискримінаційну практику.

Тінь свободи

Та все ж найчастіше згадують про укорінення засад громадянського суспільства, говорячи про основні досягнення Майдану. Авторитетні правозахисники з Української Гельсінської спілки з прав людини визнають, що ситуація зі свободою слова, думки та друку відчутно покращилася. Дехто втім пов’язує це з неконсолідованістю влади та перманентною боротьбою між елітами. Факти фальсифікацій під час виборів суттєво зменшилися, як зменшилися і випадки розгону мирних зібрань представниками силових структур.

Чи є це ознакою демократичної держави? Важко відповісти ствердно. Адже, демократична держава має виконувати взяті на себе зобов’язання – розширювати обсяг політичних прав і свобод, створювати умови для залучення громадян до участі в здійснені влади, поглиблювати прозорість державних механізмів, боротися з корупцією, відокремлювати владу від бізнесу. Розширення рівня демократичних свобод є за своєю сутністю пасивною формою участі держави у формуванні громадянського суспільства. Відомо, що у теорії держави і права, категорія „свободи”, на відміну від „прав”, розуміється як обсяг можливостей, що вимагає лише „невтручання” з боку органів влади у суспільні процеси. Тому можна констатувати – свобода думки і свобода друку можливо й отримали більш належну реалізацію у вітчизняних умовах, однак влада не зробила очікуваних кроків у бік зміни своєї сутності. В цьому контексті варто навести слушну цитату народного депутата Володимира Філенка: „Майдан змінив людей і країну, але мало змінив політиків і їх суть”. Погоджуючись із твердежнням пана Філенка, можна сказати, що Майдан став неоціненним досвідом для українців та їх майбутніх поколінь. Він став неабиякою неочікуванністю для влади і самих громадян, адже мало хто сподівався, що в країні, де століттями вичавлювався дух протесту і громадянської гідності, народ здатен покинути звичні справи і активно уболівати за долю країни.

Показовим є те, що усі політичні заходи вуличного характеру було заборонено 22 листопада – відповідно до Указу президента від 19.11. 2005 ця дата відзначена в українському календарі як День свободи, адже саме 22 листопада 2004 року стало днем початку Помаранчевих подій. За прикрим збігом обставин, у цей же день віздначалася 75-та річниця Голодомору. Це послугувало приводом для того, щоб Окружний Адміністративний суд м. Києва заборонив усі акції „урочистого характеру присвячені річниці Помаранчевої революції”. Виносячи таке рішення, влада знала і про заходи, пов’язані з річницею Майдану, які однак не носили святкового характеру.

Зокрема, було заборонено „Марш жебраків” центральними вулицями Києва, який мав на меті привернути увагу до невиконаних обіцянок „помаранчевої” влади. Марш відбувся попри заборону: очевидно, громадяни винесли уроки з подій чотирьохрічної давнини і запам’ятали, що джерелом влади є, в першу чергу, вони. За словами учасників акції, на хвилі „антикризових заходів”, що б’ють по рівню життя пересічного українця, важко казати про святковість цієї дати. Під стінами столичної мерії на мітингувальників чекали співробітники „Беркуту” і „активісти” міфічної організації „Так – новим тарифам”, яких в силу напівкримінальної зовнішності в 2004 році сплутали б із „провокаторами біло-синіх”. Чи можна бути упевненими в „демократичності” держави, якщо влада й надалі боїться своїх громадян?

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 5261
Отредактировано: 25-11-2008 [08:35]
delete
Дудін Віталій
Дудін Віталій, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +0
Всего комментариев: 5, Всего рецензий: 4
Читайте также

Как украинскому бизнесу защититься от охотников за брендамиКак украинскому бизнесу защититься от охотников за брендами

Украинские компании, выходящие на западные рынки, часто не знают, что регистрация их торговой марки, или патентирование изобретения на родине, не гара ...

Иран вывел США на чистую водуИран вывел США на чистую воду

Спикер меджлиса Исламской Республики Али Ардешир Лариджани раскритиковал американскую стратегию. По его словам, в Вашингтоне заигрывают с терроризмом, ...

Итоги встречи Порошенко и Макрона: о чем говорили лидеры и что будет с "нормандским форматом"Итоги встречи Порошенко и Макрона: о чем говорили лидеры и что будет с "нормандским форматом"

Эммануэль Макрон заявил, что Франция настроена на активное сотрудничество  ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

16:59 24/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
"...Україна стала 152-им повноправним членом Світової організації торгівлі..." - и очередеднымштатом США...
20:07 24/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Юрій Данилець Ужгород
Революція кардинально вплинула на свідомість українців
23:37 24/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Если до оранжевой революции украинцы боролись за свою свободу дабы не стать рабами, то после неё - им стоит бороться за то, чтобы не быть рабами.
01:39 25/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Глубокий, неоднозначный материал. Эта "помаранчева революция" четкий отпечаток оставила в жизни многих людей. Спасибо.

Комментарии

Цитата:
Чи можна бути упевненими в „демократичності” держави, якщо влада й надалі боїться своїх громадян?

Вся беда в том, что половина страны понимала это еще в 2004, а вторая половина подпевала "Нас багато..."
Мне самому претит Янукович, но, по крайней мере, он мог работать как глава тихого, незаметного, но все-таки хоть немного эффективного правительства.
Ну кому, скажите нужен День Свободы? От кого? Или от чего? От контроля?
Если имеется ввиду свобода от контроля за действиями власти - то мы ее точно получили.
Если говорим о свободе высказываний - то и при Кучме можно было говорить что угодно. Гонгадзе - не показатель. Это, скорее, намеренная и циничная жертва именно нынешней власти, позволившая ей добраться до пирога. Что изменилось после его смерти? Только ВЛАСТЬ. Ищи, кому выгодно.
И говорить о "глотке свободы" на Майдане, это говорить, скорее о глотке из чаши Сократа.
00:25 25/11/08
Гость
А где сек. сотр. тов. Камшилин? Ещё не появлялся? Или ушёл на инструктаж в местное управление ФСБ по контрпропагандистской работе?
15:01 25/11/08
Гость
Итоги
Майдан реализовав политическую реформу поделил власть на фракции от этнических анклавов на Западе и Юго-Востоке страны.
И именно после Майдана страна четко поделилась на этнические анклавы, из которых каждый стремился первым добраться к власти.

С помощью Майдана к власти впервые добрался Западный анклав захватив пост Президента. И теперь у него главная задача- застолбить его за собой навечно, через переворот и установление президентского правления с ручным парламентом и правительством.

Проиграли украинцы, т.е. Центр Украины, который голосовал за Тимошенко
Против нее и Его теперь объединились кланы из этих двух анклавов

Так что после Майдана Украина оказалась разделена на три Украины. и вступила открыто в эпоху новой третей Руины
20:05 25/11/08
дело в том что статья писалась для обычного буржуазного издания) потому хотя бы во вступлении нужно было обозначить прогрессивность этих событий. но далее я попытался привести хотя бы отдельные факты, которые оспаривают "завоевания помаранчевого ноября". во всяком случае хочу сказать спасибо за внимание к материалу. мое видение этого явления в чемто схоже с вашим.
22:43 26/11/08
товарищ, перечитай пожалуйста еще раз написаную мною лабуду. особенно в последних абзацах - там на четких примерах показывается что демократии больше не стало, вопреки прогнозам политологов и правозащитников.

по поводу интеграции тоже - интеграция в НАТО и ЕС как была так и остается на том же месте что и раньше. ЕС не отвечает Украине взаимностью, не предоставляет визовый режим, о котором было согласовано сторонами
20:25 25/11/08

Live

3 час. назад

yarina рекомендует материал Я прошу

3 час. назад

yarina рекомендует материал Як світло мене забуде

5 час. назад

Александра Треффер рекомендует материал Когда в сердцах кончается любовь (композиция театра Элирия - Ланд

5 час. назад

Александра Треффер рекомендует материал Гори огонь любви

5 час. назад

Александра Треффер рекомендует материал Необузданная сила

5 час. назад

Александра Треффер рекомендует материал Про позорный восторг

5 час. назад

Александра Треффер рекомендует материал Сюрприз

5 час. назад

Александра Треффер рекомендует материал Я прошу

5 час. назад

Александра Треффер рекомендует материал Посадил Дед тыкву

5 час. назад

Рамон публикует новость Терон может отнять роль у Джоли

5 час. назад

Рамон публикует новость Спартакиаду открыли в Свободном

9 час. назад

ivp_paster пишет рецензию на публикацию Віктор Тригуб: Готовий очолити Лавру з Айдаром, Азовом і Правим сектором!

9 час. назад

Марк Львович комментирует материал Шекспиры, Кобзари Гребинок

11 час. назад

Rose Mary публикует статью Замок

11 час. назад

Володимир Бровко публикует статью ОНИ БОРОЛИСЬ С КОММУНИЗМОМ Кн.2 гл.6. ч.1

11 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Знай наших!

11 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Знай наших!

13 час. назад

Жиго публикует статью Як світло мене забуде

13 час. назад

Игорь публикует статью Квест «Оставьте складки с носом» или как избавиться от долгоглажки?

13 час. назад

Александр Греев публикует статью Посадил Дед тыкву

13 час. назад

Khomiakltr публикует статью Етюди з модернізації класичної поезії

14 час. назад

Дмитрий Шилин публикует статью Большой футбольный праздник в Запорожье

18 час. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал ЗСУ ліквідували російського найманця випускника диверсійної школи Чайка