О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

История  14 ноября 2008 19:38:38

Нарис історії жіночого монастиря в с.Липча на Закарпатті

Продовження. Початок Частина 1

На Малу Богородицю 1936 року владика Досифей приїхав на святкування в Липчанський монастир. Під’їхавши до монастиря, він побачив, що весь пагорб навколо монастиря усіяний людьми з хоругвами. Посередині підйому на гору владику зустріли архімандрити о. Алексій, о. Матфей, о. Амфілохій. Афонський старець о. Кассіан – духівник монастиря – привітав владику словом. Літургія відбувалася в розкритій часовні. Співав хор монахинь під керівництвом о. Владимира Потапова. На свято прибуло багато інтелігенції з Хуста, Севлюша (Виноградова), Берегова. З проповідями виступали єпископ Досифей, о. Алексій, о. Матфей, протоієрей О. В. Країло й о. О. В. Розман [37].


У 1936 році зведено новий житловий корпус з цегли на 14 келій, кожна на 2-3 сестри. Монахині мали свій млин, який обслуговував навколишні села, ставок, піч для випалювання цегли, швейну, килимарську, ткацьку майстерні, молотарню, віяльню, садок, город [38]. Сестрами було побудовано дорогу до монастиря, осушено мочарі, відведено русло річки.
Після від’їзду о. Кассіана в Почаївську Лавру єпископ Дамаскин призначив тимчасовим духівником протоієрея Сергія Ноарова.

ієросхимонах Кассіан
ієросхимонах Кассіан



Чарівна природа навколо монастиря вабила туристів та мандрівників. Монашки для них виділяли келії для відпочинку, годували. Один із таких туристів В. Грабовий описав келію, в якій відпочивав. У келії було 2 ліжка, стіл, дерев’яний диван, на вікнах – домоткані вишиті завіси, вовняна ковдра, гасова лампа, паперові квіти на столі, на стінах – багато ікон. Подібні келії були і для монахинь, тільки в них проживало по 4-5 сестер [39].


Монастир проводив широку місіонерську діяльність. Зокрема, у 1929 році з Парижа на Закарпаття приїхав професор-художник Р. Лукін. Він був католиком за віросповіданням і вирішив приєднатися до православ’я в Липчанському монастирі. Його прилучив до церкви архімандрит Алексій з допомогою ігумена Діонисія та ієромонаха Пантелеймона [40].


Монастир діяв за статутом єпископа Йосифа, затвердженого 1931 року [41,42]. Він мав свої скити в селі Приборжавське Іршавського району, селі Горбки Виноградівського району та селі Іза Хустського району [43].


Велику увагу ігуменя Параскева приділяла хоровому співу в монастирі. Ще в 1932 р. в єпархіальне управління ігуменя повідомляла: “В монастирі проходить навчання хоровому співу, для якого ми найняли о. Володимира Потапова з оплатою 400 крон на місяць” [44]. Заняття о. Володимир проводив раз на тиждень. Але це не влаштовувало сестер. І тому у серпні 1937 р. о. В. Потапов звернувся до єпископа Дамаскина з проханням посприяти призначенню його постійним вчителем співів у Липчу [45]. Це прохання підтримала й ігуменя Параскева. Вона просила єпископа домовитися з Шкільним Відділом в Ужгороді про створення спеціальних курсів при монастирі з оплатою Відділу позашкільної освіти на користь о. В. Потапова. Настоятелька вказувала: “44 сестри будуть займатися по 4 години кожний день з осені до весни і вивчати не тільки співи, а й граматику. Наш монастир постійно відвідують туристи з багатьох іноземних держав, особливо з Англії та Америки, які велику увагу приділяють хоровому співу” [46].


12 червня 1938 р. з 9 до 10.25 год. ранку з Липчанського монастиря по радіо транслювалася літургія, а ввечері провели широкий репортаж про життя монастиря [47].


4 липня 1942 р. відбулися чергові збори сестер, на яких обрали нове монастирське правління [48].


За звітом 1943 р. земельна власність монастиря складала 43 гольди, крім земельної ділянки Ю. Бенци, що була конфіскована угорцями. На хуторі, за Сирком, монахині збудували дерев’яний хлів [49].


У роки Другої світової війни архімандрит Пантелеймон (Кундря) і архімандрит Арсеній (Зейкан) допомагали Сеневич Ю. Ф., жителю села Липча, який підтримував партизанів С. Чижмаря і В. Чижмаря із Нижнього Селища [50] та Ференці Ю. І. з Королева [51].


У 1944 році у монастирі проживало 112 чоловік [52] У своєму розпорядженні монахині мали біля 36 га землі [53].


Під час війни угорський уряд всіляко обмежував економічну діяльність монастиря, конфісковуючи землі. Угорці бачили в особі монахинь сильний опір мадяризації в краї. Тому 5 грудня 1944 року настоятелька Параскева звернулася до ради народного комітету с. Липча. Вона просила, щоб сільські урядовці встановили день розібрання справи між монастирем і Липчей Петром, який за допомогою угорської влади відібрав ділянку землі, що була власністю монастиря [54].


25 січня 1945 року у цій справі при нотарському уряді Народного Комітету с. Липча був складений протокол, у якому йшлося, що настоятелька Параскева навела певні факти про спірну земельну ділянку. Вона повідомила, що 8 травня 1939 року на основі купно-продажного договору, який склав публічний нотар Йосиф Кравс з Хуста, монастир купив землю, котра знаходиться у “Драковани”, від Ю. Бенци, мешканця Липчі за 500 пенгів.


Після укладання угоди публічний нотар вислав документи Липчанському нотарському уряду на затвердження. Головний нотар с. Липча Микола Байцура до цієї угоди поставився негативно, вказавши, що монастир не має права землю купувати. Угорські урядовці, навпаки, за порадою сільського нотаря, передали землю Липчей Петрові, котрий того часу був бухгалтером при нотарському уряді села Липча [55]. З настоятелькою Параскевою для засвідчення купівлі-продажу прийшов Юрій Бенца, що підтвердив продаж своєї землі монахиням. На основі цього було запропоновано Липчей Петрові землю повернути, але той категорично відмовився. Справа і протокол з цього питання були відіслані 31 січня 1945 року в Прокуратуру суду міста Хуст для подальшого вирішення [56].


25 вересня 1945 р. єпископська резиденція в Мукачеві надіслала подяку сестрам монастиря за допомогу у відкритті Православного Богословського інституту, на який сестри пожертвували 6000 пенгів [57].


У 1945 році для ремонту приміщень монашки потребували 30 м. куб. дощок, і це було засвідчено народним комітетом с. Липча для успішного транспортування будівельного матеріалу [58].


У 1946 році на монастирському кладовищі були поховані ігумен Феофан Сабов та його брат о. Петро Сабов, яких було вбито 14 червня 1946 року о 23 годині 5 радянськими солдатами в селі Тошнад (Затишне) Берегівського району [59].


У 1947 р. Мукачівський монастир на Чернечій горі був повернутий православним, і єпископ Нестор призначає сюди настоятелькою ігуменю Параскеву. Матушка Параскева з частиною сестер переселилася в Мукачево, а на посаду настоятельки сестри обрали монахиню Софронію. В миру Анна Василівна Ребрей, народилася 16 грудня 1898 року в селі Горінчево. У 1914 закінчила 8 класів народної школи. У 1923 році пострижена в чернецтво о. Амфілохієм в Ізькому монастирі [60]. У 1926 році вступила в Липчанський монастир [61].
ігуменя Софронія (Ребрей)
ігуменя Софронія (Ребрей)


У 1942-1955 роках духівником монастиря був о. Арсеній. В миру Степан Іванович Зейкан, народився 17 березня 1804 року в селі Липча [62]. У 1902 році він вступив у школу і закінчив 7 класів і 2 класи господарських курсів. Потім 4 класи реальної гімназії і богословські курси в Ізі. В 1916 році був призваний на австро-угорську службу, того ж року перейшов австро-російський фронт і потрапив у полон. 1917 року вступив в ряди Червоної Армії. Воював на Царицинському фронті, де був 2 рази поранений [63]. За спогадами архімандрита Стратоніка (Легач) о. Арсеній воював у дивізії червоного комдива В. І. Чапаєва [64]. У 1920 році повернувся на батьківщину і в 1923 році вступив у Свято-Миколаївський монастир. Наказом єпископа Іларіона від 25 травня 1955 року архімандрит Арсеній був звільнений з посади духівника Липчанського монастиря і призначений настоятелем Ізького чоловічого монастиря [65].
архімандрит Арсеній (Зейкан)
архімандрит Арсеній (Зейкан)



17 липня 1949 р. архієпископ Макарій звернувся до уповноваженого у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР у Закарпатській області Шерстка А. з листом, у якому зазначив: “За чехословацького періоду безпосередньо монастирю належало багато земель. Але за угорської влади в 1940 р. цю власність хотіли конфіскувати, і тоді окремі сестри переписали ці ділянки на себе, хоч ними і надалі користувався монастир. З приходом радянських військ і створенням колгоспів згадувані землі були конфісковані. Прошу посприяти, щоб земельну площу надали у іншому місці” [66].


У 1956 році настоятелькою обирають Мокрину [67]. В миру Анна Пилипівна Кемінь, народилася 1897 р. в Ізі в родині Кемінь Пилипа. Закінчила 8 класів народної школи. Пострижена в чернецтво 1923 р. о. Амфілохієм [68]. Вступила 1925 р. в Липчанський монастир. Була завідуючою домашнім господарством, потім благочинною монастиря.


Монахині займались землеробством і скотарством. У 1950 році вони мали 3 корови, 2 свині, 4 телят, 2 воли і 2 коні. Прибутки у 1950 році від скотарства складали 11 850 крб. [69]. Крім того, у 1949-1950 рр. здано державі 3 400 л молока, 330 кг м’яса, 1860 кг сіна, 1682 кг зернових, 1170 кг картоплі [70]. Середньорічний врожай зернових складав: кукурудзи – 70 ц, капусти – 7 ц, жита – 13 ц, картоплі – 210 ц [71].


Монастир мав власний ставок, з якого давав рибу на розмноження в колгоспи сіл Кошелево, Березово, Липецька Поляна, Боронява. Колгоспи отримували також бджоли [72].


Крім прибутків зі скотарства, монахині отримували доход з треб, свят, ремесел, продажі церковних свічок. Разом вони складали: 1949 р. – 17.879 крб.; 1950 р. – 12.750 крб.; 1951 р. – 16.375 крб.; 1952 р. – 19.146 крб.; 1953 р. – 20.170 крб.; 1954 р. – 24.610 крб.; 1958 р. – 20.030 крб. [73-76].
Нарис історії жіночого монастиря в с.Липча на Закарпатті
.

У 1956 році збудовано дзвіницю із цегли і вальків розміром 5 на 4 м2, на це було витрачено 12 тисяч крб. [77]. Також спорудили пекарню розміром 5 на 9 м2., будинки 22 на 24 м2, та 18,9 на 16 м2. [78].


Вікова діаграма у 1950 році виглядали так: з 19 до 40 років – 43 чол.; з 41 до 55 років – 17 чол., за 55 років – 1 чол. [79].


Колишня настоятелька Софронія (Ребрей) у 1957 р. виїхала в Єрусалим.
Згідно постанови виконкому Хустської районної ради від 12 грудня 1958 року №303 земельна власність Липчанського монастиря була обмежена, з 42,21 га залишено 3,5 га [80]. Вилучені землі передавались колгоспу ім. Борканюка села Липча. Зокрема, 39,11 га, з яких 7,78 га ріллі, 19,89 га сіножаті, 2,95 га випасів, 1,87 га садів, 0,11 га виноградників, 6,51 інших земель [81]. Житлова площа монастиря у 1958 р. складала 454 м2. [82].
Нарис історії жіночого монастиря в с.Липча на Закарпатті
.


Боячись, що всю монастирську землю конфіскують, 23 березня 1959 року настоятелька Мокрина звернулася із заявою до Хустського райвиконкому з проханням обов’язково залишити монахиням 3,5 га, які були життєво необхідними [83].


У 1959 році у зв’язку із закриттям монастирів та скитів в Драгові, Копашневі, Домбоках, Приборжавському, Бедевлі монахині з цих общин були переведені в Липчу, їх загальна кількість складала більше 100 чоловік [84]. Тут проживали сестри з Хустського району: Ізи, Кошельова, Копашнева, Монастирця, Липчі, Горінчева, Липецької Поляни, Березова, Велятина, Крайникова, Н. Бистрого, Драгова, Боронячи [85]. З Тячівського району: із Дубового, Нересниці, Широкого Лугу, Тернова, Кривого, Новобарова, Дулова, Бедевлі [86]. З Іршавського району: із Заріччя, Приборжавського, Кушниці, Лисичева, Лукова [87]. Із села Колочави Міжгірського району88, села Керецьок Свалявського району [89] та села Домбок Мукачівського району [90]. У монастирі проживали 1 архімандрит, 62 мантійні та 32 рясофорні монахині, 5 послушниць, обов’язки духівника виконував о. Гермоген (Скунзяк) [91].
ієромонах Гермоген
ієромонах Гермоген



Але 24 червня 1961 р. було прийнято рішення Закарпатського облвиконкому про закриття монастиря в Липчі. Хустському райвиконкому доручалося вирішити питання про працевлаштування монахинь та влаштування у будинки престарілих непрацездатних осіб. Земля, будинки та інші приміщення були передані обласному відділу народної освіти, для використання їх під школу-інтернат [92]. 10 липня 1961 року для проведення передачі монастирського майна в Липчу прибула комісія у складі представника райфінвідділу старшого інспектора держфондів Шимона І.В., старшого інспектора держстраху Олексій В. І., представника Липчанської сільської ради голови Курта І.А., представника райвно Фенинця Ю.І., який приймав будівлі колишнього Липчанського монастиря.


Передавалися наступні споруди:
– житловий будинок двоповерховий, всього 30 кімнат, 325 м3, стіни з цегли, дах залізний, оцінка 22538 крб.;
– житловий будинок двоповерховий, 14 кімнат, 960 м3, стіни з цегли, дах шиферний, оцінка 11479 крб.;
– житловий будинок двоповерховий, 7 кімнат і 3 підвали, 960 м3, з цегли, дах шиферний, оцінка 4827 крб.;
– житловий будинок, 11 кімнат, 480 м3, з дерева, дах етерний, оцінка 3441 крб.;
– житловий будинок, 6 кімнат, 360 м3, з дерева, дах етерний, оцінка 2747 крб.;
– церква із цегли, 896 м3, залізна покрівля, оцінка 10084 крб.;
– каплиця із дерева, дах черепичний, оцінка 828 крб.;
– каплиця із дерева, дах черепичний, оцінка 452 крб.;
– сарай із дерева, дах черепичний, оцінка 620 крб.;
– сарай із дерева, дах черепичний, оцінка 3360 крб.;
– сарай із дерева, дах під дранкою, 16х4 м, оцінка 319 крб.;
– сарай із дерева, дах під дранкою, 15х4 м, оцінка 345 крб.;
– сарай із дерева, дах під дранкою, 12х4 м, оцінка 304 крб.;
– курятник із дерева, дах черепичний, 204 м3, оцінка 244 крб.;
– сапожна майстерня із дерева, дах черепичний 200 м3, 218 крб. [93]


Ігуменя Ольга згадує: “10 липня 1961 р., в понеділок, нас оточила міліція і 25 сестер перевезли в Мукачівську обитель, а інших розвезли по домівках. У 1964 р. зруйнували церкву, що існувала всього 10 років, розібрали 3 корпуси, каплицю, 2 млини, молотарку, віяльну, ткацьку та швейну майстерні. Конфіскували дзвони, електричну турбіну” [94]. Після знищення монастиря безслідно зник іконостас, виготовлений І. Павлишинцем [95]. Для інтернату було збудовано 2 великі санаторні корпуси. Цілою залишилася лише каплиця Всіх Руських Святих.
каплиця Всіх Руських святих
каплиця Всіх Руських святих



Література:

37. Поїздка в Мараморош //Православный Карпаторусский вестник. – Ужгород. – 1936. – № 3, 4. – С. 7.
38. Спогади настоятельки жіночого Святого-Різдва-Богородичного монастиря. – С. 2.
39. Пагиря В. Вказ. праця. – С. 69.
40. Присоединение католика к православию //Православная Карпатская Русь. – 1929. – 1 березня. – С. 3.
41. ДАЗО. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 44. – Арк. 3.
42. Устав монастырской жизни русского православного общежительного женского монастыря при с. Липши, Хустского округа, Карпатской Руси, Чехословацкой республики в честь Рождества Пресвятой Богородицы. – Владимирова-на-Словенску, 1931. – С. 1-20.
43. ДАЗО. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 17. – Арк. 25.
44. Повідомлення іг. Параскеви до єпископа Дамаскина за № 128 від 28. 09. 1932 р. /Архів Мук. Ужг. Єп.
45. Лист о. В. Потапова, настоятеля церкви у Тячеві, до єпископа Дамаскина від 30. 08. 1937 р. /Архів Мук. Ужг. Єп.
46. Прохання іг. Параскеви до єпископа Дамаскина від 31. 08. 1937 р. / Архів Мук. Ужг. Єп.
47. Прохання іг. Параскеви до єпископа Дамаскина від 10. 06. 1938 р. / Архів Мук. Ужг. Єп.
48. Протокол зборів сестер Липчанського монастиря за від 4. 07.1942 р. /Архів Мук. Ужг. Єп.
49. Звіт про господарську діяльність монастиря за № 1 від 1943 р. / Архів Мук. Ужг. Єп.
50. ДАЗО. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 17. – Арк. 84.
51. Там само. – Арк. 85.
52. Там само. – Ф. Р – 544. – Оп. 3. – Спр. 53. – Арк. 17.
53. Там само. – Ф. Р – 1490. – Оп. 1. Спр. 7. – Арк. 5.
54. Там само. – Ф. Р – 1434. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 1.
55. Там само. – Арк. 3.
56. Там само. – Арк. 9.
57. Подяка Єпархіального Управління сестрам Липчанського монастиря від 25. 09. 1945 р. /Архів Мук. Ужг. Єп.
58. ДАЗО. – Ф. Р – 1434. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 8.
59. Довганич О., Хланта О. У жорнах сталінських репресій: З історії ліквідації греко-католицької церкви та її возз’єднання з РПЦ, переслідування інших релігійних громад у 40-50 рр. ХХ ст. /Передмова Бедя В. – Ужгород: Карпати-Гражда, 1999. – С. 46.
60. ДАЗО. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4д. – Спр. 44. – Арк. 13.
61. Там само. – Арк. 138.
62. Там само.-- Спр. 24. – Арк. 11.
63. Там само. – Спр. 44. – Арк. 130.
64. Жирош І. “...І малиновий дзвін понад горою..” //Орбіта-Логос. – 1998. – 20 серпня. – С. 11.
65. ДАЗО. – Ф.Р – 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 24. – Арк. 33.
66. Звернення архієпископа Макарія до А. Шерстюка від 17. 07. 1949 р. /Архів Мук. Ужг. Єп.
67. ДАЗО. – Ф.Р – 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 44. – Арк. 60.
68. Там само. – Арк. 13.
69. Там само. – Спр. 24. – Арк. 3.
70. Там само. – Арк. 4.
71. Там само. – Арк. 5.
72. Там само. – Арк. 9.
73. Там само. – Арк. 3.
74. Там само. – Арк. 20.
75. Там само. – Арк. 21.
76. Там само. – Арк. 88.
77. Там само. – Арк. 61.
78. Там само. – Арк. 62.
79. Там само. – Арк. 7.
80. Там само. – Ф. Р – 135. – Оп. 1. – Спр. 295. – Арк. 189.
81. Там само. – Арк. 200.
82. Там само. – Ф. Р – 1490 . – Оп. 4 д. Спр. 27. – Арк . 1.
83. Там само. – Спр. 44. – Арк. 96.
84. Спогади настоятельки жіночого Свято-Різдва-Богородичного монастиря… – С. 2.
85. ДАЗО. – Ф. Р 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 44. – Арк. 113.
86. Там само. – Арк. 114.
87. Там само. – Арк. 115.
88. Там само. – Арк. 116.
89. Там само. – Арк. 117.
90. Там само. – Арк. 46.
91. Там само. – Спр. 34. – Арк . 43.
92. Там само. – Ф. Р 544. – Оп. 3. – Спр. 22. – Арк.1.
93. Там само. – Ф. Р – 1490. – Оп. 4 д. – Спр. 44. – Арк. 126.
94. Спогади настоятельки жіночого Свято-Різдва-Богородичного монастиря... – С. 2.
95. Сирохман М. Церкви України. – С. 791.

Продовження буде.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 25730
delete
Юрій Данилець
Юрій Данилець, Ужгород, свободный журналист "ХайВей" 
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +6
Всего комментариев: 10, Всего рецензий: 7
Читайте также

Анита Луценко возвращается на «Зважені та щасливі»Анита Луценко возвращается на «Зважені та щасливі»

После годичной паузы бессменный тренер «Зважені та щасливі» Анита Луценко заявила о возвращении на шоу. Правда, в новом сезоне она не буде ...

Огляд ринку готівкового долараОгляд ринку готівкового долара

Курс готівкового долара сьогодні ...

МЕРТ презентувало експортну стратегію УкраїниМЕРТ презентувало експортну стратегію України

Київ активізує роботу з диверсифікації ринків збуту і приросту продажів за кордоном ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

Интересно
21:08 14/11/08
Юрій Данилець Ужгород
Дуже радий, дякую
09:18 15/11/08
22:33 14/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Пора ставити питання про реституцію церковного майна!
Юрій! Ви наскільки обєктивно і детально описуэте історію того чи іншого монастиря, що там уже є усі підстави для подачі позозову.
Інше питання, що немає в Україні практики реституції, але щодо церковного майна цей процес почав діяти.!
Тому надія на Бога це гарно, але пора підібрати команду місцевих юристів і розпочати хоча б пробний процес, по сами явним фактам привласненя церковного майна!
13:00 15/11/08
Юрій Данилець Ужгород
Згоден з Вами, але це складне питання
09:18 15/11/08
22:42 14/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Тетяна Крупа Харьков
С огромным интересном прочла!
Юрій Данилець Ужгород
Дякую
09:19 15/11/08
10:50 15/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Прохожий Киев
За невтомність автора у дослідженні джерел і виважену манеру подання.
Юрій Данилець Ужгород
Дякую
19:07 15/11/08
16:14 15/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Интересна яи нужная тема. Отличная подача. Прочитала с огромным удовольствием.
Юрій Данилець Ужгород
Спасибо. Обычно научные статьи читаются тяжело
19:08 15/11/08
16:46 15/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
"...Один із таких туристів В. Грабовий описав келію, в якій відпочивав. У келії було 2 ліжка, стіл, дерев’яний диван..." и "...Подібні келії були і для монахинь, тільки в них проживало по 4-5 сестер..." - это как они впятером спали на 2 кроватях? Или просто тут не точность цитирования?
Юрій Данилець Ужгород
Вважаю, що він мав на увазі внутнішнє оздоблення келії. а ліжок було 4-5. тепер теж таке зусрічається.
19:10 15/11/08
20:33 15/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Внушительный список литературы, огромный труд исследователя!
Самое печальное, что многие подобные строения религиозного назначения и по сей день пребывают в собственности всевозможных организаций. Хотя, строительство новых храмов идёт полным ходом… Возможно тут работают коррумпированные структуры?
Юрій Данилець Ужгород
Спасибо
09:41 16/11/08
20:35 15/11/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Скіф Донецк
Юрій Данилець Ужгород
Спасибо
09:41 16/11/08
Скіф Донецк
‘smile‘
09:42 16/11/08

Комментарии

Тетяна Крупа Харьков
Рекомендует этот материал
22:42 14/11/08
Рекомендує цей матеріал
00:31 15/11/08
Прохожий Киев
Рекомендует этот материал
Почему? Чергове цікаве дослідження від небайдужої людини.
10:54 15/11/08
Рекомендует этот материал
21:08 14/11/08
Юрій Данилець Ужгород
Спасибо
19:16 15/11/08
Скіф Донецк
Рекомендует этот материал
Почему? рекомендую
20:35 15/11/08
Ігуменя Ольга згадує: “10 липня 1961 р., в понеділок, нас оточила міліція і 25 сестер перевезли в Мукачівську обитель, а інших розвезли по домівках. У 1964 р. зруйнували церкву, що існувала всього 10 років, розібрали 3 корпуси, каплицю, 2 млини, молотарку, віяльну, ткацьку та швейну майстерні. Конфіскували дзвони, електричну турбіну” [94]. Після знищення монастиря безслідно зник іконостас, виготовлений І. Павлишинцем [95]. Для інтернату було збудовано 2 великі санаторні корпуси. Цілою залишилася лише каплиця Всіх Руських Святих.
------------------------------------------------------------------------
А ось зараз усі ці діячі що розорили монастир і їх діти серед перших поважних прихожан Монастиря? ‘sad‘
22:32 14/11/08
Юрій Данилець Ужгород
дякую
09:19 15/11/08
Саме так. Найблаговірніші з благовірних... І як тоді були повністю впевнені в своїй правоті, так і тепер не сумніваються в своїй праведності та всіх інакомислячих залюбки засуджують.
00:33 15/11/08
Юрій Данилець Ужгород
Дякую
19:11 15/11/08

Live

47 сек. назад

antov комментирует материал РАХУНОК ПІШОВ НА ТИСЯЧІ!

12 мин. назад

antov комментирует материал РАХУНОК ПІШОВ НА ТИСЯЧІ!

15 мин. назад

Евгений Вермут комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

23 мин. назад

Сергей Власов рекомендует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

29 мин. назад

Влочега комментирует материал РАХУНОК ПІШОВ НА ТИСЯЧІ!

59 мин. назад

Влочега пишет рецензию на публикацию РАХУНОК ПІШОВ НА ТИСЯЧІ!

1 час. назад

Влочега комментирует материал РАХУНОК ПІШОВ НА ТИСЯЧІ!

2 час. назад

Евгений Вермут комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

antov комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

Евгений Вермут комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

antov комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

Евгений Вермут комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

antov рекомендует материал Театральный момент. Из дневника юного провинциала

2 час. назад

Евгений Вермут комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

antov комментирует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

Топал-паша рекомендует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

Топал-паша комментирует материал Пара Лель. (Часть вторая)

2 час. назад

antov рекомендует материал МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

2 час. назад

antov комментирует материал РАХУНОК ПІШОВ НА ТИСЯЧІ!

3 час. назад

Евгений Вермут публикует статью МОНОЛОГ ЗЕМЛЕКОПА

3 час. назад

Евгений Вермут комментирует материал Пара Лель. (Часть вторая)

3 час. назад

Евгений Вермут комментирует материал ОТСТУПИЛА ЗИМА (с иронией к своему юбилею)

3 час. назад

Евгений Вермут комментирует материал ОТСТУПИЛА ЗИМА (с иронией к своему юбилею)