Поштовхом для розвитку екологічної журналістики можна вважати діяльність журналістки й письменниці зі Сполучених Штатів Америки Рейчел Карсон, яка у своїй книзі «Мовчазна весна», 1962 року, показала світові наслідки масового застосування пестицидів і агрохімікатів для довкілля. Ця непересічна людина, зібравши великий фактичний матеріал, закликала науковців, що працювали в галузі сільського господарства, та урядовців відмовитись від повсюдного отруєння планети пестицидами, а громадськість – змінити ставлення до ролі людини в природі. Активна громадська позиція і широке висвітлення проблеми перемогли шалений спротив виробників небезпечних хімікатів – використання сумнозвісного ДДТ було майже повністю заборонене в США у 1972 році.

Хоча термін «екологічна журналістика» виник не так давно, але матеріали екологічної тематики почали активно заповнювати інформаційний простор на телебаченні, радіо, шпальтах друкованих видань, сторінках глобальної мережі Інтернет. І це не дивно, адже такі питання є дуже актуальними в усьому світі і, зокрема, в Україні, яка зазнала значних негативних впливів на природу, внаслідок надто інтенсивного розвитку промисловості і видобутку корисних копалин в умовах застарілих технологій, непродуманих управлінських рішень в лісовому та сільскому господарствах, техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Українське суспільство тільки-но починає замислюватись над проблемами охорони природи, самодостатньою цінністю її краси, чистоти і багатоманіття. В нашій країні потребують висвітлення такі важливі питання, як забруднення навколишнього середовища, енергетична стратегія розвитку держави, збереження рідкісних видів флори і фауни, проблема вирубки лісів і заліснення останніх степових ділянок, розвиток зеленого туризму, вивчення сумних прикладів нищення довкілля у минулому і позитивного досвіду охорони природи в сучасному розвиненому світі. Цілком очевидно, що на переосмислення людиною ставлення до довкілля насамперед впливають засоби масової інформації, які можуть ефективно формувати екологічне мислення своєї аудиторії, формувати її світогляд.

Доволі велику роль у висвітленні екологічних проблем починає відігравати громадська журналістика. Серед нещодавніх успішних ініціатив ЗМІ варто згадати “Українські екологічні новини” від Руху Дружин охорони природи - інформаційні відео-ролики на сайті Youtube (Випуск 1, Випуск 2, Випуск 3, Випуск 4, Випуск 5, Випуск 6, ряд журналістських розслідувань: Що таке буферні парки?, Жуків острів. Розслідування “Екологічних новин”), проект екологічних журналістських розслідувань «Зелена варта» на телеканалі «Тоніс», створення окремої рубрики «Природа» на сайті інтернет-видання «ХайВей», виникнення насичених інформацією сайтів (Природа України, Екоклуб "Зелена Хвиля", Green Home) екологічної тематики та цілого напрямку зеленого блогінгу (“Час зважати. Блог про охорону довкілля”, “зелені” блоги на сайті “Природа України“), що дозволяє усім небайдужим активно реагувати на актуальні події в сфері природоохорони.

До того ж, багатьом простим людям зараз доводиться безпосередньо стикатися з практичною природоохороною – збереженням парків і скверів біля своїх домівок, протистоянням варварській забудові та облаштуванню у безпосередній близькості до житлових масивів небезпечних промислових об’єктів, з попередженням інших порушень своїх екологічних прав та природоохоронного законодавства. У цій боротьбі за свої права та права природи роль екологічного журналіста важко переоцінити. Широке висвітлення цих та інших гострих проблем дозволяє попередити негативні наслідки, забезпечує наявність громадського контролю і прозорості прийняття управлінський рішень. Так, найбільш яскравим прикладом останнього року, завдяки небайдужості журналістів, є збереження від майже повного знищення заказника «Жуків острів». А скільки природних об’єктів ще чекають порятунку?

Ще одним важливим аспектом в екологічній журналістиці є довгостроковий характер багатьох екологічних проблем. Для розуміння і вирішення екологічних проблем потрібні систематичні наукові дослідження, додаткові кошти з бюджету. Це не завжди в інтересах влади, яка приходить лише на 4-5 років. На жаль, цього року перед українцями знову постало екологічне лихо - паводок в західному регіоні країни, зокрема в Карпатах, проблема, яка вимагає грунтовного підходу і якісного довгострокового вирішення. Відслідковування ситуації, аналітичні висновки, контроль над впровадженням в життя передвиборчих обіцянок політиків – ось ще одна важлива функція екологічного журналіста сьогодні.

Екологічна журналістика - сфера діяльності, в якій активна людина може впливати на вирішення актуальних екологічних проблем сьогодення. І «фронт робіт», як бачимо, дуже великий. Добре, що “зелених” статей з’являється все більше, адже ці теми стосуються безпосередньо України, її та нашого майбутнього.

Вперше опубліковано в блозі автора