Штучна політична та об’єктивна економічна криза – запорука «розвитку»

Хотілося б спочатку виділити певні особливості протікання кризового стану в Україні. Як часто чуємо від експертів, що політична криза в нашій країні триває, фактично, з отримання незалежності. В часи правління Кучми, за допомогою певних авторитарних методів управління, проблемні явища приховувались, а після «помаранчевої революції» вони виплили назовні. І досі провідні управлінці та політична еліта не може знайти оптимальних шляхів виходу з такого становища.

Постійна перманентна криза час від часу загострюється, і причиною цього є накладання на внутрішню політичну кризу зовнішніх лихорадок. Як ми можемо побачити, сьогоднішня глобальна економічна криза стала, фактично, одним з каталізаторів для загострення політичної кризи.

Ще однією специфічною рисою є відсутність чітких правил гри. І в силу таких обставин будь-які проблеми затягуються, загострюються, та їх подолання стає складнішим. Таким чином, ми можемо виділити такі особливості: штучне походження політичної кризи, небажання її розв’язувати з боку політичної еліти, відсутність механізмів раціонального виходу.

Політична еліта – курс на самознищення

Спортивні оглядачі доволі часто в гумористичній формі моделювали стратегію розвитку футбольних клубів наступним чином: вони втрачають очки, тим самим заганяючи себе в доволі скрутне становище, потім змінюють тренера (чи не змінюють), виграють все, що тільки можна, і заявляють, які вони професіонали, що вийшли з такої складної ситуації. Так і політична еліта: створюється криза, розв’язується, і за рахунок цього отримуються політичні дивіденди. При цьому, в кризовому суспільстві набагато легше перерозподіляти і економічні блага, що і робиться під прикриттям розв’язання проблем.

Також, давайте розглянемо і структуру самої політичної еліти. Там представлені декілька фінансово-промислових груп, та, безумовно, сама політична еліта складається з різних політичних сил, які конкурують між собою. Таким чином, коли одна сила починає «боротись» зі штучно створеною кризою, інша сила усіляко заважає та унеможливлює впровадження будь-яких, навіть насправді здорових, ідей в життя. І криза таким чином поглиблюється, а в один прекрасний день може просто вийти з під контролю політиків та управлінців, і подолати її вже буде майже неможливо без об’єднання сил та ресурсів усіх фінансових та політичних сил.

А коли на внутрішні політичні проблеми накладаються всесвітні економічні, наслідки ігор та конкурування еліти стають непрогнозованими. Розпорошеність державних ресурсів, та спрямування їх виключно на передвиборчу боротьбу та отримання підтримки населення також робить ситуацію складнішою.

З цього і випливає те, що можновладці, у постійній боротьбі між собою можуть не помітити один момент, коли криза може поглинути українську державність, а тоді всі можуть втратити все. І сьогоднішня стратегія розвитку спрямована лише на самознищення.

В очікуванні білого диму

Другий Президент України. Через якісь чотири роки і його вже цитують та вважають позитивним героєм політикуму...

Тому і виходимо на такий цікавий висновок, та на таку технологію подолання кризи: в момент загострення кризи «заборонити» усі технології. Тобто, будь-які технології, які застосовуються як передвиборчі, та несуть з собою розкол для населення повинні бути зупинені. А всі ресурси (фінансові, інтелектуальні тощо) повинні бути застосовані задля подолання кризи.

Також, повинна бути певна обмеженість публічності політики. Можновладці не мають права, особливо в проблемні часи, виносити на публіку ті суперечки, які мають бути вирішені виключно всередині їх власних кабінетів. Тому, для подолання кризи повинна бути утворена спеціальна група, в яку увійшли б провідні аналітики різних сфер, представники політичних сил та вищи посадові особи. На непублічному рівні повинні бути напрацьовані декілька можливих концепцій виходів з кризи, і на громадське обговорення варто подавати не суперечки та особисе протистояння, а саме конкретні заходи ля вирішення суспільних та державних проблем. В цьому я і вбачаю одні з основних шляхів виходу на можливість подолання кризи, яка доволі суттєво затягнулась в Україну, саме у такий спосіб можна наблизити можливість її виходу з неї.