О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Биография  18 сентября 2008 13:46:58

Поет Григорій Чубай: наші з ним розваги

Розповідає Григорій Павлюк,

начальник управління Пенсійного фонду в Радивилівському районі Рівненської області:

Поет Григорій Чубай: наші з ним розваги
– До Грицькової хати в Березинах (Радивилівський район) від моєї – метрів триста навпростець. З одного боку стежки – колгоспне поле, з другого – людські городи, що туляться до обійсть. Взяв я в батька велосипед, їду до Чубаїв, домовилися, що в Гриця як старшого з-посеред нас збереться вся наша футбольна команда – поїдемо до сусіднього села Курсики, заповзялися з тамтешніми хлопцями на матч. У Гриця теж батьківський велосипед, а друзі – хто «моторизовані», хто піші. Розподіляємо сили: кому їхати, натискаючи педалі, а кому щулитися на рамі.

Ех, такі виїзди до «чужих» особливо запам’яталися, бо що вже ігри зі своїми, то вони траплялися раз у раз. Ні, звісно, не від безділля. Ціле літо серед домашніх обов’язків Грицька, і моїх, і його друзів було випасання корів. У Григорія мати не могла похвалитися здоров’ям, хворіла, так що йому цей обов’язок випадав навіть частіше, ніж іншим.

Гнали худобу «на колгосп», де великий вигін. Поряд – старі склади міндобрив, комори, де можна і в піжмурки пограти; звідси рукою подати до колгоспної кузні, туди забігали часто. І просто з цікавості, і тому, що ковалював там Гриців дядько – Пилип Гетьман. Вогонь приворожував, якоюсь містикою віяло від гоготіння горна, від снопів іскор. І здавався коваль якимось чарівником, що вміє і вогонь упокорити, і метал зробити податливим, наче глевка глина. Мабуть, отам, біля горна й ковадла, Григорій Чубай ще підлітком теж набирався поетичного світочуття і світосприйняття.

Неспроста часто брав із собою на вигін книжки, зачитував нам ті місця, які йому припали до вподоби. Запам’яталося, що ще в середніх класах, коли ми навчалися в Довгалівській восьмирічці (у різних класах, бо Грицько був старший), знав він напам’ять вірші Тараса Шевченка. Приносив «Кобзаря» і на луг, читав уривки з поем, і та поезія чомусь переймала більше, ніж почута на шкільних уроках. Здається, тому, що вмів Чубай декламувати з пристрастю, яка не залишала нас байдужими.

Любив він і малювання. Олівцем нашвидку накидав пейзажну замальовку, показував нам. Але більше подобалося, коли пропонував котромусь: «Ану, посиди-но, я тебе змалюю». Ми зазирали, як воно в нього виходить, і зачудовано ойкали, коли з-за рисок і штрихів на папері прозирало щось живе, схоже на товариша. Пам’ятаю, і мене одного разу змалював, і я ту картинку поніс додому показати батькам, а вони скупо визнали: «Схожий».

І все ж найчастіше спільний час на вигоні віддавали футболу. Грицько був нам і за тренера, і за капітана команди, бо володів м’ячем таки вправно. Мав коренасту статуру, кривуваті «футбольні» ноги, через що ми над ним іноді й покепковували. Коли вже з літами доля розвела нас різними дорогами і Чубай жив у Львові, якось у Березинах, зустрівши мене, розповідав, що грає в армійській команді.

Недалечко від Березинів протікає річка Пляшівка, та сама, що відома Берестецькою битвою 1651 року, яка відбулася біля сіл Острів і Пляшева. А біля Бригадирівки, чи по-колишньому – Малих Жабокриків, трохи вище проти течії, вода зовсім спокійна, береги болотисті, хоч місцями і доволі підвищені. Недарма місця «жабокрицькими» звалися, жаб там і справді колись, до меліорації, було сила-силенна. Однак не тільки – ці місця славилися раками. Отож при нагоді йшли з Грицьком і друзями «До Штилів» – в урочище за колгоспними ставами, до річки. А друзі – це Стьопа Грушицький, Петя Маркович, Володя Сова, Володя Павлюк, мій далекий родич по дідовій лінії… Ясна річ, купалися, ловили раків. Там були такі печери в берегах, яких уже давно нема. Але аби не наражатируки на сильні клешні раків, кидали їм наживку – жаб’ятину з грузилами-гайками. І ті клювали – по двоє троє насідали на корм. А ми – тут як тут.

Через мій город пролягав видолинок, де навесні і в зливи текла справжня ріка. Несло хмиз чи й сіно від лісу, що звався «Казьонський», або й ще більш звіддаля – від лісу «Касень». Запам’яталося: Григорій часто приходив у таку пору; коли були меншими, просто пускали тут кораблики, більшими – пробували долати нуртуючу перешкоду на саморобних плотах. Не знаю, звідки в людини сила волі протистояти лиху, ймовірно, вона, ця воля, виробляється і в подібних іграх.

Принаймні відомий Грицьків «Вертеп» – це й відображення нагромадженого досвіду в освоєнні народних традицій. Хоч розгул атеїзму й не дозволяв дітям зі шкільних літ прилучатися до церкви, - заборонити звичаї та обряди ніхто був не в силі. Грицько на Великдень, Зелені свята вдягав вишиту сорочку, втім, як і всі ми, хлопчаки. На Різдво ходили з вертепами. Чубай змайстрував вертеп у старовинному стилі – двоярусний заокруглений будиночок. Колись у таких ставили лялькові вистави на релігійні та світські теми. Але Грицько використовував вертеп як символ святкового дійства з перебиранцями. Володі Павлюку частіше діставалася роль хитрого жида, Гриць грав селянина. Образна система цього дійства послугувала для її нового переосмислення в Чубаєвій поемі «Вертеп».

Після восмирічки Григорій перейшов навчатися в Козинську середню школу, а невдовзі і я після 8 класу зробив подальший вибір – поїхав навчатися в Рівне, в технікум. При дедалі рідших зустрічах часто згадували своє дитинство. Його світ образів і почуття переселилися в Грицькову поезію.

Довідка з Вікіпедії;«Григорій ЧУБАЙ (23 січня 1949 — †16 травня 1982) — український поет, перекладач. Один із чільних представників НМ-дискурсу у львівському андеґраунді 70-х років. Творчість Григорія Чубая справила видатний вплив не стільки на поезію, скільки на «самоусвідомлення» деяких вісімдесятників. Батько фронтмена групи «Плач Єремії» Тараса Чубая.Автор посмертно виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), (1999).Народився 23 січня 1949 року у селі Березини Козинського району Рівненської області у селянській сім’ї. Навчався у Козинській середній школі, Московському літературному інституті.Писати почав у ранньому віці. Йому не вдається вступити до Київського університету через виступ перед пам’ятником Т.Шевченку, де він намагався трактувати твори Кобзаря не так, як офіційна пропаганда. Після цього повернувся додому й працював на радіо у місті Радивилові.Після написання антирадянської та антиімперської за сутністю поеми «Вертеп» приїжджає до Львова, де з великим успіхом її читає у середовищі молоді. Там же знайомиться з подружжям Калинців — Ігорем та Іриною, братами Горинями, В. Чорноволом, В. Морозовим. Друзі та близькі називають поета Грицьком, як він сам волів. Після зближення із «антирадянськими елементами» у Г. Чубая починаються обшуки та переслідування, інспіровані КДБ. Вважаєтся, що така постійна неровова напруга підірвала здоров’я поета.У 1970 році одружується та залишається жити у Львові на Погулянці. Організовує та видає «Скриню» — один із перших самвидавівських журналів України, де друкуються твори Г. Чубая та його друзів.16 травня 1982 р. Григорій Чубай пішов з життя. Поховано його було на Сихівському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації Спілки письменників України Львівська міська рада дозволила у грудні 1995 р. перезахоронити останки поета на полі № 11 Личаківського цвинтаря. 15 вересня 2007 р. на могилі поета встановлено пам’ятник (цього ж дня у Львові відбувся «Вечір пам’яті Грицька Чубая»).Тільки посмертно його прийняли до Спілки письменників України. І тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми, переклади з Блока, іспанських, чеських та польських поетів. У 1990 році вийшла його книжка «Говорити, мовчати та говорити знов», перекладена польською та іспанською, а у 1999 — «Плач Єремії».

 

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 5108
Отредактировано: 18-09-2008 [13:51]
Фото: З Інтернету
delete
Володимир Ящук
Володимир Ящук, Радывылив , свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +5
Всего комментариев: 8, Всего рецензий: 8
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

14:15 18/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
16:36 18/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікава розповідь про земляка!
18:06 18/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Гораздо интереснее, когда о личности рассказывают не стандартными фразами, а именно "живыми" впечатлениями! Считаю, что со временем подобные работы обретут свою историческую ценность!
20:06 18/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Не стандартно и очень интересно подан рассказ про интересную личность! Печально читать биографии великих людей, словно это послужной список паровоза – выпущен в 1900 году, пробег 500 000 километров, пущен под слом в 1961… Грустно, согласитесь так о творческих людях…
23:14 18/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Sveta Rybalko Харьков
Рада знов читати Ваші історії - ще один діамант до скарбниці людського досвіду. Саме такі люди - і є справжнім багатством України.
02:09 19/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
viktor trigub Киев
Гарно!
05:20 19/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
lavra Киев
З захопленням прочитала.
беру в бібліотеку.
09:21 22/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление

Комментарии

Рекомендує цей матеріал
18:06 18/09/08
lavra Киев
Рекомендує цей матеріал
Чому? Рекомендую. Доля талановитих людей не була в Україні щастям.
05:21 19/09/08
Рекомендує цей матеріал
Чому? Геніальна була людина. Мені надзвичайно подобаються його вірші, особливо
"Моя задихана коридо..."

Моя задихана коридо,
мій колізейний чорний дню,
твої дива ридають ридма,
бо з них злагоджують меню.

Їх на руках навчать ходити
і танцювати на шнурку—
в догоду хтивим ерудитам,
юрбі цинічній до смаку.

Яка хвилюється у норму:
то драматично позіха,
то грима в стелю бутафорне
своїм премудрим "ха-ха-ха".

Мій чорний дню, мій колізею
на грані тьми і пустоти...
Чи, може, совість до музею,
поки не пізно, віднести?!

Бо то таке вже архідревнє,
як і пергамент, і соха,
тоді б і я зумів, напевне,
зректи премудре "ха-ха-ха".

Рядочком кожним і абзацом,
і кожним всміхненим кліше
кричать газети про ерзаци —
ерзаци душ з пап‘є-маше.

З трибуни хтось волає "браво!"
по всіх усюдах загуло:
минуле вб‘єм ерзацом слави,
якщо там слави не було!

Замість часу — ерзацгодину,
замість людей — ерзацлюдину,
а всім крикливим на догоду
ми подамо ерзацсвободу!
І для годиться ще й посієм
із власних рук ерзацмесію!..

Ура творцям ерзаців, браво! —
це ж підніме на висоту
і синтезовану державу,
і синтетичну пустоту.

Чого ж вам ще тоді шукати,
чого ж іще запрагне люд —
кібернетичного пілата
чи синтезованих іуд?!
15:29 19/09/08
Я б сказав, геніальний, пророчий. Ніби про нас теперешніх писано.
09:13 22/09/08
Рекомендує цей матеріал
Чому? Про дійсно героя України.
09:22 22/09/08
Рекомендує цей матеріал
16:36 18/09/08
Володимир Ящук Радывылив
Справді, прекрасний вірш
21:58 20/09/08
Володимир Ящук Радывылив
Дякую, Олександре! Приємно, що Ви все ще переглядаєте й мої писання ‘smile‘
21:59 20/09/08

Live

18 сек. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Чи варто нам підтримувати Міхо?

6 мин. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Чи варто нам підтримувати Міхо?

18 мин. назад

Вікторія Івченко публикует статью Про нову книгу Миколи Сядристого «Молох ленінізму. Ідеологія державного терору». Перший розділ.

26 мин. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

30 мин. назад

Белка Белкина комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

32 мин. назад

Белка Белкина комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

32 мин. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

35 мин. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал Чи варто нам підтримувати Міхо?

38 мин. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

44 мин. назад

Белка Белкина комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

46 мин. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

53 мин. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

54 мин. назад

Влочега комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Литвиненко Анатолий комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Белка Белкина комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал На Майдані Незалежності. 10 грудня 2017 року.

1 час. назад

Геннадий Москаль комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Вікторія Івченко комментирует материал Чи варто нам підтримувати Міхо?

1 час. назад

Геннадий Москаль пишет рецензию на публикацию Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Петро Гоцуляк рекомендует материал Как защищать Украину, - вперёд!.. А в благодарность, - позор и забвение...

1 час. назад

Петро Гоцуляк комментирует материал Чи варто нам підтримувати Міхо?