О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Религия  9 сентября 2008 19:43:18

Святомихайлівська церква у Ганнополі

Святомихайлівська церква

Святомихайлівська церква у Ганнополі

Найдавніша з виявлених згадок про ймовірне існування церкви у Глинниках1 (де пізніше виникло містечко Аннополь, а нині існує село Ганнопіль) відноситься ще до 1583 року. Її подав у своїй багатотомній праці "Zrodla Dziejowe" польський історик Алєксандер Яблоновскій ). Тоді у поборовому реєстрі було зафіксовано, що у селі живе священик - "1 рор". Церква, ймовірно, була дерев’яною, збудованою у зруб та крита ґонтом. Місця церковних погостів за українськими звичаями ніколи не займалися під іншу забудову, а тому найімовірніше, що вона стояла саме там, де нині знаходиться мурована церква Архістратига Михаїла. Ця церква є найдавнішим мурованим храмом Славутського району. Збудовано її 1778 року коштом князя Яблоновського. Церква будувалася як уніатська. Вхід у храм був зі сходу, а вівтар знаходився у західній його частині. Про фундатора церкви існують помилкові відомості. Наприклад, ось така:

"Антоній Яблоновський по смерті першої своєї дружини узяв Анну Чапличівну і від її імені перейменував Глинники Аннополем, здобув 1761 року привілей на містечко і ярмарки, вибудував обширний палац, котрий тепер лише частково існує, заклав при нім величезний парк, прикрасив його відповідно до старого стилю широкими вулицями і кам’яними скульптурами. Син його Антоній Яблоновський, воєвода познанський, фундував на передмісті Глинники, поза ставом, муровану уніатську церкву..."

Микола Теодорович повторив майже слово в слово цю версію: "Князь Антоній Яблоновський, одружившись (вперше) з княжною Анною Сангушко (померла 1768 року), назвав село Глинники по її імені Аннополем, виклопотав 1761 року королівський привілей на заснування у ньому містечка та ярмарку, облаштував величне палаццо, котре нині лише частково існує, заклав біля нього величезний парк, прикрасив його кам’яними статуями та інше. Син його Антоній Яблоновський, воєвода Познанський, заклав у передмісті Глинниках за Ставом кам’яну уніатську (нині православну) церкву…"

Микола Теодорович лише суттєво уточнив відомості щодо дружини, на честь якої названо містечко. Він же подав дату будівництва церкви - 1778 рік та ще раз підкреслив, що її збудовано коштом колишнього місцевого поміщика князя Антонія Яблоновського. В обох джерелах його названо сином того Яблоновського, котрий мав дружину Анну, виклопотав королівський привілей на містечко, облаштував палац тощо. Таким князем був Антоній-Хризостом-Барнаба-Прус Яблоновський, каштелян краківський, орденів Орла Білого та святого Станіслава кавалер. Народився він 27 січня 1732 року, а помер 4 квітня 1799 року. Спочатку він справді був познанським воєводою (що підтверджується текстом згаданого королівського привілею, датованого 8 вересня 1761 року, його мемуарами та біографією князя), але згодом став першим польським сенатором - каштеляном краківським. Ніякого сина Антонія у нього не було.

Тобто: ктитором (фундатором) церкви був саме цей з князів Яблоновських, який більше відомий як Антоній-Барнаба (Варнава) Яблоновський, гербу Прус ІІІ.

Станом на 1792 рік ця уніатська церква належала до Гощанського деканату.

Микола Теодорович подає такі відомості про цей храм: "Церква во ім’я свят. Архістратига Михаїла. Збудована 1778 року коштом кол. місцевого поміщика князя Антонія Яблоновського. Кам’яна, хрестоподібна, трибанна, міцна. 1848 року оновлена коштом парафіян, 1872 та 1873 їхнім же коштом покрита бляхою, 1877 та 1878 рр. вівтарна частина оновлена та уся церква розмальована. При ній дерев’яна дзвіниця, збудована 1855 року коштом парафіян, а 1877 року відремонтована та покрита бляхою. Начинням та різницею церква забезпечена достатньо. Парафія 5 класу. Копії метричних книг зберігаються від 1808 року, а сповідальні відомості від 1855 року. Землі: садибної 3 десятини 660 сажнів, орної під Соснівкою 18 десятин2,024 сажня, за Олендерською березиною 13 десятин 1,351 сажня, під Досином 13 десятин 1,279 сажня, сінокіс в одній частині під Коростком 19 десятин 732 сажні, у другій частині під Пузирками 5 десятин 1,221 сажня. Земля ця розкидана по малих ділянках і знаходиться далеко від церкви. Насправді ж, нема усієї цієї кількості землі. За якістю ґрунту, земля суглиниста та знаходиться у місцевості низинній. Притч: 1 свящ. 276 р., псаломщ. 50 р. та просф. 16 р. Для священика будинок збудовано на церковній землі 1859 року, а із господарських будівель одні, а саме дві хлів і клуня нові і є його власністю, а інші комора і конюшня потребують ремонту і є власністю церкви; для псаломщ. і просф. є один старий будинок, а господарські будівлі для псаломщ. є а для просф. нема. У приписаному селі Коростку є школа грамоти дух. відомства, відкрита 20 вересня 1886 року; перебуває у селянській, тимчасово найнятій, хаті з платою вчителеві по 8 рублів за місяць (від 1 вересня до 1 травня); учнів 30 чоловічої статі… Села парафії: Коросток, Убільці, Соснівка і Досин. Дворів: 213 3/4, парафіян 1671 душа обох статей… Священик Іларіон Пилипович Ржепецький (від 1872 року) і псаломщик Іван Петрович Стаховський (від 1885 року.)."

Відомості для цієї статті Микола Теодорович збирав 1888 року.

Наприкінці ХІХ сторіччя з каменю, який був узятий з недобудованого римо-католицького костелу, було зведено біля церкви нині існуючу дзвіницю5

У травні 1894 року церкву відвідав архієпископ волинський і житомирський Модест. Ось репортаж про його перебування у містечку. "Побачивши на горньому місці та на іконостасі католицькі скульптури, владика залишився цим незадоволений і дав розпорядження про негайне зняття їх. Потім були оглянуті бібліотека і архів. Деякі значніші в археологічному значенні книги наказано було відправити у Житомир, у давньосховище. Оглянувши церкву, владика відвідав дім місцевого землевласника, полковника гвардії Івкова. Тут його високопреосвященство, у присутності благочинного і місцевого священика, дав свої архіпастирські розпорядження щодо ремонту п.Івковим Аннопольської церкви на кошти, відпущені для цього Святішим Синодом, а саме: стосовно влаштування душників у підлозі, настилу подвійної підлоги, розширення вікон і перенесення св. престолу із західної частини церкви у східну."6

Отак церква набула нинішнього свого вигляду.

Про перенесення престолу існують народні перекази та легенди, які засуджують такі дії як осквернення святині. У легендах йдеться, що якась пані, - не то донька, а не то дружина поміщика взялася зрушити той престол з місця (повернути, покрутити його), але її тут же розбив параліч, їй покрутило руки й ноги, вона оніміла тощо. А ініціаторами перенесення престолу у легендах виступають поляки, які хотіли зрушити престол у православній церкві. Як бачимо, для творення неймовірних легенд достатньо зовсім небагато часу, - якоїсь сотні років.

Нині двері східного фасаду замуровано, а у ніші їх зображено архангела Михаїла з вогняним мечем. Вхід у церкву з півдня, а західним входом так і не користуються, ймовірно, зважаючи на те, що там колись стояв престол.

Як відлуння уніатства у церкві зберігається шопка із сценою різдва Христового.

Царські ворота у цій церкві відрізняються від решти внутрішнього інтер’єру та декору. Ймовірно, що вони є дуже давніми. Відомо, що Стефан Романовський - архієпископ волинський, який від 1825 року мав свою резиденцію у колишньому палаці Яблоновських в Аннополі, де у одному із салонів облаштував свою домову церкву. Коли 1803 року у Луцьку сталася велика пожежа, під час якої постраждала давня братська церква ( на будівництво якої та школи й шпиталю при ній братство отримало 20 лютого 1619 року королівський привілей, а остаточно побудовано та оздоблено цю Хрестовоздвиженську церкву було 1649 року), то “…иконостасъ сей церкви довольно хорошей работы взятъ былъ Стефаномъ Епископомъ Волынскимъ въ Острожскій Преображенскій монастырь, а когда сей въ 1821 году сгорелъ, то часть его взята для домовой Архіерейской церкви въ м. Аннополь, а другая часть перенесена въ Дерманскiй монастырь. Большой колокол въ 110 пудовъ также взятъ былъ въ Аннополь Амвросiемъ Епископомъ Волынскимъ, а потомъ перевезенъ въ Почаевскую Лавру, где и до сихъ поръ находится7 ." Цілком ймовірно, що після переїзду архієрейської консисторії та канцеляріх у Почаїв та ліквідації домової архієпископської церкви у палаці, ці царські ворота, привезені колись Стефаном Романовським, були передані у Святомихайлівську церкву для облаштування у ній іконостасу. Про давність воріт свідчать і почорнілі від часу ікони на них, і різьба, і навершя у вигляді чи то голуба, чи то одноголового орла. Царські ворота пізнішого часу часто прикрашалися імператорською короною або двоголовим російським орлом.

Під час польського національного повстання 1831 року архієпископ Амросій разом з духовною консисторією та семінарією перебував в Аннополі, що не був захищений військами. Піддавшись паніці, що охопила увесь край, він розпорядився відправити з Аннополя в Острог два сундуки: один з речами архієрейської ризниці, а другий з грошима. 30 травня 1831 року ці скрині було передано для зберігання в Острозьке казначейчтво.8

Є відомості про одного із перших настоятелів цього храму. Ним був колишній викладач Волинської духовної семінарії, що перед переїздом в Аннопіль перебувала в Острозі. Звали його Аврамій Яворський. Він викладав російську мову у так званій школі катехізації, через яку мали пройти усі колишні уніатські священики, аби отримати дозвіл на подальше служіння у своїх парафіях. Аврамій Яворський (відомо, що він служив у цьому містечку уже 1812 року)9 залишив дуже цікаві мемуари, записані ним на чистих аркушах якоїсь із богослужбових книг, що зберігалася у Дерманському монастирі. Вчитель Житомирської гімназії Лука Рафальський опублікував їх у своїй краєзнавчій праці "Путешествие по Острожскому уезду Волынской губернии в 186 4/5 году"10 під назвою "Два гроба въ бывшем іезуитскомъ Острожскомъ коллегиуме". Рафальський подав наступне.

"Будучи в Дерманском монастыре и перелистывая книги в библиотеке настоятеля П.И. мы нашли на чистых листах одной из них записку бывшего Настоятеля Свято-Михайловской, что в местечке Аннополе Острожского уезда, церкви Протоиерея Аврамия Яворского, теперь уже покойного. Сообщаем эту записку изменив несколько язык подлинника в том убеждении, что он характеризует в известном отношении личность автора, но не время и описываемое событие, и что, быв оставленным в прежнем виде, оказался бы тяжелым в чтении. Во всяком случае основной смысл первоначального текста оставлен неизменным." Очевидно, що Аврамій Яворський писав тогочасною українською мовою, ймовірно, латинськими літерами. Та, на жаль, лука Рафальський (небіж архієпископа санкт-петербурзького) вирішив той текст перекласти. Доведеться перекласти його ще раз.

"Князь Януш Острозький, Каштелян Краківський, Староста Бухарський (мабуть, це описка; у копії чи оригіналі, за це не ручаємося), Черкаський, Володимирський, Білоцерківський, Переяславський, Канівський, народився 1555, умер 1620 р., через два роки після повтореного у п’ятий раз акта ординації маєтків Острозьких, вересня 7 дня. Після нього залишилось: міст і містечок 80, сіл 2,760, червоних золотих 600,000, карбованих талерів (твердих) 400,000, різної монети 2,900,000, срібного лому 30 закупорених бочок, у окладах, дорогоцінностях, дорогих оббиттях, столовому сріблі 400,000, запряжних коней (woznikow) цугів 60, верхових 700, кляч старих маток (maciorek) 4000, іншої худоби та овець без числа. Таку відомість подав посполитий речі Тризна, котрого спеціально для того відрядили. Інше спадкове неординатське майно отримала княжна Анна (Алоїзія) Острозька, що залишилася вдовицею по смерті Ходкевича, відступниця, так як і Януш, від Православ’я, яка померла у латинській вірі єзуїткою. І на цих двох виродках загинуло ім’я та рід славних князів Острозьких! Страшна кара за віровідступництво! Коли б княжна ця вийшла заміж за королевича Владислава, що як і інші шукав по смерті Ходкевича її руки, може, Бог благословив би її дітьми і плем’я Св. Володимира, мабуть, зросло б на троні Ягелонів (родоначальницею якого була княжна Тверська Іуліанія, від шлюбу котрої з Ольгердом народився Ягелло, до відступництва, заради Ядвіги, називався Яковом у Православ’ї). Але Анна, віддавшись повністю на волю непримиренних ворогів православ’я єзуїтів, загубила себе та величезні Острозькі маєтності. Зрадивши віру предків і тим самим заслуживши ненависть своїх підданих, яких обертала силоміць у латинство, переслідувана месниками за вірогоніння козаками, Анна Алоїзія не могла почуватися безпечно і в успадкованих нею володіннях; - а тому, остерігаючись хижих, не на жарт, козацьких рук, вона поневірялась по великопольських містах, даючи можливість бузувірним, хоча й розумним чадам Лойоли торжествувати на руїнах Православя в Острозькому новозаснованому та прикрашеному ними колегіумі, і лише по сметі своїй була привезена в Острог.

Я бачив її рештки за таких обставин. Преосвященний Стефан, єпископ Волинський, в Острозькій поєзуїтській будівлі, оберненій на православний монастир (уже обібраний від розкошів своїх, спочатку самими єзуїтами при вигнанні їх 1773 року, а потім василіанами) заблаговолив облаштувати для ранішньої служби Божої, за православним звичаєм, притвор із колишньої єзуїтської ризниці (sacrestia) приблизно 1815 року. Коли стало необхідним, пробили у ризницькій стіні три проломи: для царських врат, північних та південних воріт іконостасу, то при руйнуванні стіни несподівано натрапили на дві замурованих у неї труни, розмірами в середній зріст людини, викувані із жовтої міді, відмінної роботи. Обидві труни стояли на долівці і були накриті віками з того ж матеріалу, як скрині. Обидві були всередині і зовні досить добре вилудженими особливо всередині і здавались ніби новими; зовні ж на білому полі викарбувані були квіти у розводи, блідо-зеленого кольору подібно до ритого плису. Під час перебування в кам’яній стіні, листки квіток у деяких місцях протерлись і через полуду проглядалася жовта мідь. Після відкриття першої із трун, по зотлілому на кістках вбранні, всі визнали, що це була Анна (Aloizia): портрет її ще висів високо на правій стіні , у позолоченій овальній рамі, над гробницею із чорного мармуру, що виступала на половину із кам’яної стіни, де, як гадали, знаходилося тіло її. Але виявлення трун у ризницькій стіні показало, що така думка була помилковою. Коли поширилася чутка про відкриття, то багато народу обох віросповідань (православного й уніатсько католицького) збіглося у монастир, як світського, так і духовного чину, не лише із міста, але й з навколишніх сіл. На портреті Анну зображено не тією красунею, якою вона була у молоді літа, коли за нею упадали гетьман, князі та королевич, а у зрілому віці з чорними очима йбровами, з круглим, повним та невиразним обличчям, в одязі католицької монахині, у який нарядили її прихильники Лойоли, який вона зазвичай носила і у якому у гріб покладена, у шапочці, опушеній соболем і з хрестиком на грудях. При доторку до одягу, у пальцях залишався лиш прах, череп із зубами накривала зотліла шапочка, тіло осунолося й зотліло. Грудна кістка була покрита плетеною із волосіні сіткою з вузлами, ще досить міцною, на якій лежав металевий хрестик, як зображено на портреті. Що ж стосується другої труни, то відкривши її, побачили лише кості, що відвалилися від хребта з черепом, а одяг та тіло геть зотліли. А через те, що на жодній з трун не було написів, то про кості з другої труни думки були різними: одні казали, що це був батько фундаторки конвенту, а інші, що брат її або ж родич; були й такі, що переконували, що це знайомець її чи єзуїт. Третього дня Преосвященний Стефан повелів поставити обидві труни у склеп, в комірчині, з лівого боку великої зали, під церквою. Через два або три місяці після того, прибувши в Острог, довідався я, що недавно пошлюблена княгиня Заславська з чоловіком своїм сенаторовичем (у поляків звичай: називати сина воєводи воєводичем, сенатора - сенаторовичем і т.ін.) Островським і графом Ходкевичем випросила у єпископа дозвіл побачити труни, і склеп відкрити; тоді, приєднавшись до нечисленної групи людей, пішов і я по відділеннях того склепу та бачив багато гробів з кістками людей світських, і єзуїтів, і василіанів, і одного колишнього настоятеля Острозького монастиря архімандрита Авдія, переведеного з Курської корінної пустині. Велика зала під церквою світла, але штукатурка вся обсипалася; у комірку ж треба входити із свічками. Граф Ходкевич, помітивши, що в іншому гробі лежить його предок, знаменитий гетьман (чоловік фундаторки Анни або Галшки Острозької був воєвода Віленський Карл Ходкевич), узяв, з дозволу єпископа, серце гетьмана, що стояло у комірчині у посудині, схожій на чашу (урну) і повіз його з собою у фамільний склеп графів Ходкевичів. Вийшовши із склепу, я ще раз глянув на портрет знаменитого гетьмана, що висів на стіні біля фундаторки. Хотинський герой зображений у латах, він дивиться у бік своїми голубими очима, тримаючи у руці булаву, з поголеною бородою та головою, але не із запорозьким оселедцем, а із ляською, чорною, напівсивою чуприною. Він дивився марсом; але у цьому погляді не було нічого відразливого, а мужня приємність, хоча лоб зморшкуватий, а сивувата чуприна дещо настовбурчилася.

Тепер, коли остання пожежа 1820 року геть спустошила, як усередині, так і зовні, будівлю Острозького монастиря, коли його залишили єпископ, консисторія та семінарія і передали міській поліції, - воно з дня на день усе більше руйнується. Солдати живуть у кам’яних стінах, коли вони дають притулок, зручний для розташування.; кажуть, що обидві гробниці викрадені зі склепу, а кості викинуті з них на землю.

Отож фундаторка, у стольному отців своїх граді, у кам’яній,, що коштувала мільйонів, споруді, у якій стільки зла завдано православним складанням планів щодо їх знищення чи перетворення на римські костели Острозьких кам’яних православних церков, пролежала у заснованому нею Острозькому колегіумі тільки півтораста з малим років, врешті тлінними рештками збільшила масу людських кісток, порозкиданих по усій земній кулі. Відбулося по писанню: "разсыпа Бог кости человекоугодников". А ось тлінні рештки знаменитих предків її: Костянтина Івановича, Св. Теодора - князів Острозьких, Ярослава і Св. Володимира родоначальників руських князів, незважаючи на плачевний стан храмів Божих та багатолітнє їх запустіння після погрому татарського, - благочестиво почивають і благоговійно шануються до нині у Києво-печерській Лаврі і старо-Київському Софійському Соборі. "Хранит господь вся кости праведных и не едина отъ них сокрушится". Після усього цього чи будемо ганьбити пам’ять Януша і фундаторку Острозького єзуїтського конвенту по смерті їх? - Та не буде цього! Краще вознесемо наші сердечні молитви до Господа Бога, щоб відпустив їм гріхи їхні! - А винуватцям усього зла, шкідливим для роду людського єзуїтам, хай воздасться належно по ділах їх!

- 1845 року, Січня 31 дня." Аннопільський Протоієрей Яворський.

Про згадуваного уже Іларіона Ржепецького відомо, що 1911 року він був також законовчителем у містечковому однокласному фундушевому училищі; закінчив курси Волинської духовної семінарії 27 жовтня 1872 року; був нагороджений наперсним хрестом 1905 року, мав утримання зі школи 80 рублів.11

Просфорницею до 1890 року була Марія Янкевич, а по її звільненні за штат - її донька, теж Марія Янкевич.12

Історія храму у двадцятому сторіччі ще чекає на свого дослідника.

Валентин Бендюг

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 9835
delete
Валентин БЕНДЮГ
Валентин БЕНДЮГ, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +2
Всего комментариев: 9, Всего рецензий: 7
Читайте также

«Исламское государство» может устроить новые теракты в Испании«Исламское государство» может устроить новые теракты в Испании

Террористическая группировка «Исламское государство» угрожает устроить новые теракты в Испании. Об этом сообщает газета Pais. Отмечается, ...

Разведка раскрыла, где боевики прячут запрещенное оружие на ДонбассеРазведка раскрыла, где боевики прячут запрещенное оружие на Донбассе

Противник пытается предпринимать методы конспирации ...

Порошенко словами Павла Тычины высказался об оккупантахПорошенко словами Павла Тычины высказался об оккупантах

Меньшее, чего хочет Россия, так это успешной Украины, отметил глава государства ...

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

20:38 09/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
06:20 10/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
lavra Киев
Прочитала,але важкувато було,бо багато не знаю по релігії,нові імена.
Цікаво,пізнавально.
Особливо мене поразило,що серце взяли для пам"яті. якось не по собі.
08:41 10/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Цікаві факти
10:40 10/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Дуже цікавий та інформативний матеріал!
12:16 10/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Удивительно с какой бережностью наши предки относились к истории - во времена мультимедийного бума у нас врядли получится сохранить о себе память так, как это сделали ОНИ!
19:34 10/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Отличная работа журналиста-историка! Многие факты очень интересные, думаю, что не только обыкновенному читателю, но и корифеям истории. Хотелось бы увидеть ещё фотографий этой обители – интересная архитектура здания и ограды!
23:53 10/09/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
viktor trigub Киев
Успіхів!

Комментарии

А ще можно було б познімати церков з середени? Коли немає служби.
23:42 09/09/08
Рекомендує цей матеріал
Чому? Рекомендую!
12:32 10/09/08
У декілька заходів прочитала. Часу багатенько витратила, проте не шкодую.
Матеріал дуже насичений, але сприймається досить легко, бо написаний цікаво. Захоплює!
На жаль, сьогодні оцінити не можу... А були б усі п‘ятірки, та й цього замало для такої праці! ‘best‘
12:34 10/09/08
Рекомендує цей матеріал
00:08 04/12/08
Дуже цікава стаття, Валентине. Чи не підкажете де брали матеріали для цієї праці? По можливості зв"яжіться зі мною будь-ласка - моя пошта [email protected]
21:35 11/09/09
Запрошую тих, хто цікавиться історією релігії, до читання цього нудного, але дуже насиченого фактами твору. ‘smile‘
20:06 09/09/08
Нащо вам та церква?
22:55 11/09/09
Гарна стаття! ‘best‘ Бажано тільки розбити текст на менші абзаци, бо читається даже на моему 20 дюймомову дисплеї важко? ‘smile‘
23:38 09/09/08
Радий, що прочитали. smile
00:10 04/12/08

Live

10 мин. назад

antov комментирует материал ВОДА в нашей ЖИЗНИ ч.2

17 мин. назад

antov рекомендует материал В той день, коли відгуркотять слова...

20 мин. назад

antov рекомендует материал "На дворі – ніч… Серпневі сяють зорі…"

24 мин. назад

antov рекомендует материал ВОДА в нашей ЖИЗНИ ч.3

24 мин. назад

antov пишет рецензию на публикацию ВОДА в нашей ЖИЗНИ ч.3

1 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Матрона

1 час. назад

Родослав Корченюк комментирует материал Матрона

2 час. назад

antov рекомендует материал Генпрокурор почав війну з Хортиці. То чи очистять Запоріжжя?

2 час. назад

antov пишет рецензию на публикацию Генпрокурор почав війну з Хортиці. То чи очистять Запоріжжя?

2 час. назад

Виченд Тутс рекомендует материал Антидержавницьк
ого “перевороту” у славетному Січовому краї не буде! - К.Бриль

2 час. назад

Александр Белоус публикует статью Стань шутом!.. И ты: увидишь…

2 час. назад

Александр Белоус публикует статью Родом из деревни!..

3 час. назад

Александра Треффер публикует статью Отрывок. Правдивый сказ об Иване-царевиче и Драгомире-корол
евиче. Часть 1 Лягушачья кожа, главы 1-4

3 час. назад

Vlad Fagor публикует статью На Росії знайшли заміну своїм пропагандистськ
им ЗМІ

10 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью "На дворі – ніч… Серпневі сяють зорі…"

12 час. назад

ivp_paster пишет рецензию на публикацию Антидержавницьк
ого “перевороту” у славетному Січовому краї не буде! - К.Бриль

12 час. назад

Володимир Бровко комментирует материал ВОДА в нашей ЖИЗНИ ч.2

12 час. назад

antov рекомендует материал Матрона

12 час. назад

antov рекомендует материал ВОДА в нашей ЖИЗНИ ч.2

12 час. назад

antov пишет рецензию на публикацию ВОДА в нашей ЖИЗНИ ч.2

12 час. назад

viktor trigub пишет рецензию на публикацию У ДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАПОРА, НАПЕРЕДОДНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, ГАЗІВНИКИ ДНІПРА ВИРІШИЛИ ОЩАСЛИВИТИ МЕШКАНЦІВ СИЛКОМ!

13 час. назад

antov пишет рецензию на публикацию Придаток до неврозу, липове повстання Кіма

13 час. назад

Иво Муркинс комментирует материал Матрона