Фото Романа Гречаника та Олени Цундри

День Незалежності в Унежі.

В часи безпардонних спекуляцій та героізації історичного минулого «професійними патріотами» дуже хотілося побувати там, де збирається молода українська еліта. Де українські бізнесмени роблять це за свої гроші, ангажуючи для реалізації своїх ідей кращих фахівців. І це є запорукою того, що не буде чергової профанації української ідеї. Де за вхід на територію української форматності молоді люди готові платити. ( А не за бюджетні кошти звезуть аби кого, щоб тільки черговий раз збити достатню кількість «біомаси» і набрати сумнівних балів ). Де можна зустріти кращих українських виконавців, літераторів і спілкуватися з ними в дискусійних клубах і поза ними. І все це на екологічній чистій території без алкогольного дурману, за чистоту якої дбають самі учасники. Де українці почуваються самодостатніми і вдячні за це в першу чергу самим собі , а не черговому «таваріщу Сталіну за наше щасліває дєтства»…

Велика дяка Сашкові Положинському, Грицьку Лук’яненку та Сергію Архипчуку, що домогли в короткий термін зав’зати конструктивні взаємини з організаторами. Окрема дяка Андрію Оніщуку , Євгену Шелепіні та Андрію Шамалаю , що допомогли у вирішенні організаційних питань.

В Уніж на День Незалежності в нас зібралась досить цікава команда: ми з Романом Гречаником від «Живого Погляду», Оленка Цундра та Андрій Шамалай від «Тараса Бульби» ( Андрій Шамалай ще й власник знаменитого дубенського пивного клубу «Альт») та його родич Діма з Казахстану. Ще й Сергій Шишкін-молодший з Києва підтягнувся. Всі ми мали змогу побувати тільки 23-го, хоч фест був анонсований і на 24-те серпня.

Театр починається набагато раніше, ніж колись писав Станіславський. Ми дуже хотіли до Уніжа. В кожного були на це свої причини. А, головне, хотілося побачити світлу ідею вже втіленою. Мені, наприклад, людині з 20-тирічним фестивальним досвідом, було конче необхідно ще й побачити Влада Кириченка особисто – сучасного українського бізнесмена, який вклав гроші в створення мистецької агенції «Наш формат» і пішов далі – почав створювати і сам формат, тобто збирати і виховувати самодостатніх українців. (Зустріч відбулась і матиме наслідки, в чому навіть і не маю сумнівів).

Довга і цікава дорога в цікавому товаристві і ось Уніж! Всі очікування виправдались, а мене тяжко здивувати! Море креативу і ми його відчуваєм просто шкірою. Те, що територія тільки впорядковується, додає особливого піднесення. Значить попереду ще цікавіше і веселіше…

У виступі на відкритті Влад сказав доволі провокативну річ: він назвав це все концентраційним табором і відразу розшифрував – табором , де концентруватимуться кращі українські музиканти, кращі українські літератори, тобто кращі носії сучасної української ідеї.

Варто було б викласти всю програму Кузні – такої собі кузні українських кадрів. Але обмежусь цитатою: ««Кузня» – це територія селекції та гартування нової української еліти. Конкурентної, ефективної, чесної. Багато проектів, море ідей, безліч сердець... Нас об’єднують не бренди, не партії, не організації, не бізнес. Ми просто прагнемо найкращих результатів діяльності кожного, які в сумі створять нове обличчя нашої Батьківщини – України. Обличчя, гідне третього тисячоліття». Ось чим вже займаються в Унежі.

Відразу по приїзді потрапив у дискусійний клуб просто неба у тіньочку. Тема та учасники: УКР-РОК – УНІЖ КРОК. Дискусія. Фото. Автографсесія Сергій (Тінь Сонця), Валерій (), Олег (Перлина Степу), Микола (Полинове Поле), Сергій Шишкін, Михайло (Кораллі). Дискусію провів Сергій Архипчук і легкою чи пафосною її не назвеш. Корони на головах втримати нікому не вдалось, що і було обіцяно ще при вході. Далі саунд-чек, обід, концерт, бардівська ватра і зустрічі, зістрічі, зістрічі. Багато знайомих різних часів. Найочікуваніша – зустріч з Тарасом Житинським, що вже 10 років живе і працює в Лондоні. А душею – в Україні ( сам зізнався). Була і легендарна «Рутенія», і «Транс-Формер» з мого покоління. Були й молоді-завзяті ( а дехто й не дуже ): «Кораллі» (Івано-Франківськ), «Перлини Степу» (Київ), «Полинове Поле» (Львів), «Серцевий напад» (ЧернівціЛуцьк), «Тінь Сонця» (Київ).

Сам, як автор-виконавець, отримав те, до чого стрімився стільки років. Мене і слухали, і чули… І за останній рік відзначаю це вже як тенденцію. З молодих особливо надихнули «Кораллі» - і професійно, і переконливо, і з драйвом! А були й доволі розпіарені і професійні,… які вже втрачають цікавість до того, чим власне займаються. І все тому, що людям тяжко звикати до думки, що успіх першим ділом залежить таки від себе самого. І власне тому це все, що відбувається в Унежі, треба розширяти і нарощувати. Але при тому бути мудрими і послідовними. Якою б тяжкою чи неймовірною ця справа не видавалась. Хоча б тому, що вона вже РОБИТЬСЯ! І ми не тільки будемо закликати. Ми будемо це робити і теж робимо.