Грузино-Російський конфлікт продемонстрував Україні, що вона має бути обачною і послідовною, зокрема у питаннях оборони власної території. Грузинський «бліцкриг» продемонстрував повну небоєздатність «професійної» армії під командуванням Михайла Саакашвілі.

Як уже стало відомо з інформаційних джерел, грузинська армія була озброєна «до зубів»( із слів російського МЗС), але це їй аж ніяк не допомогло. А чи зможе допомогти вітчизняне озброєння врятувати український народ від іноземної агресії-протягом тижня сперечаються військовослужбовці, політики та українські радикали( представники УНА-УНСО, ВО «Свобода» та ВО «Братство»).

З історії Збройних сил України

Після розпаду Радянського Союзу і проголошення в 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угрупувань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та в цілому відносно сучасними зразками звичайного озброєння(стрілецької зброї) та військової техніки.

На території України на той час дислокувались: ракетна армія, три загальновійськові та дві танкові армії, один армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія Протиповітряної оборони, Чорноморський флот. Усього угрупування військ і сил нараховувало біля 780 тисяч чоловік особистого складу, 6,5 тисячі танків, близько 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 тисячі бойових літаків, понад 350 кораблів та суден забезпечення, 1272 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет та майже 2,5 одиниці тактичної ядерної зброї.

Розстановка військ на стан 1991 року

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українському терені військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств – Міністерства оборони України.

Ключова постанова Верховної Ради

Сумна правда

Якби зазначені вище цифри залишались приблизно на цих позиціях, то будь-яка агресія з боку іншої держави була б не страшна. Але зараз не 91 рік, а вже кінець 2008 року. Україна прямує до створення професійної армії по євроатлантичним стандартам, втрачаючи при цьому бойову міць.

З 1996 року українська армія активно скорочується. Журнал «Кореспондент» навів наступні цифри чисельності української армії: 200 тисяч солдатів, 3,058 танків, 4,290 БТР, 3, 497 гармат, 575 літаків, 182 вертольоти та 15 кораблів.

У «сучасності» вітчизняного озброєння вже ніхто не сумніваються. Більшість техніки є застарілою та непридатною для війни в сучасних умовах ведення бойових операцій: бракує мобільності, бойової потужності, та, як не дивно, економічності. Українська техніка споживає дуже багато палива. Високопоставлені військові нарікають, що держава закуповує дешеву бойову техніку, натомість найсучасніші зразки озброєння імпортує до Таїланду, Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), М’янми, Нігерії та інших.

Скорочення армії

Таке непорозуміння виправдовується в Україні тим, що імпортований танк у п’ять разів дорожчий за той, який стоїть на озброєнні. В більшості своїй це танки Т64-БМ «БУЛАТ» та Т-80. Представлені моделі є четвертим покоління бойової техніки, яка була розроблена після Великої Вітчизняної війни з урахуванням досвіду локальних конфліктів 40-50 років. На озброєнні української армії ще стоять танки Т-84 «ОПЛОТ», Т-72, але вони мало відрізняються від попередніх(Т64-БМ «БУЛАТ» та Т-80).

Як показали бойові дії в Південній Осетії, велику роль у веденні бойових дій відіграють авіація та сили протиповітряної оборони. Якщо першим українська армія не може похвалитись, бо на її озброєнні стоять «антикваріат»: літаки МІГ-29, СУ-24М, СУ-27, СУ-24МР та навчально-бойовий літак Л-39, то ракетні комплекси є приводом гордощів міністерства оборони України. На озброєнні сил ПВО стоять зенітно-ракетні комплекси «ТОР», «ОСА»( які влучають у ціль на висоті від 6 до 12 кілометрів), комплекси «БУК-М» (досягають до 14 км), С-200 та С-300 (параметр влучення-22 км). Крім цих ЗРК( зенітно-ракетних комплексів) є ракетні комплекси близької дії: «Тунгуска», «Шилка», «Ігла». Деякі спостерігачі за бойовими діями в Грузії припускають, що російські бойові літаки були збиті саме ЗРК українського виробництва.

С-300

Слабке місце української оборони-флот. Вже давно майже нічого не залишилось від 350 бойових кораблів та суден забезпечення. Сучасний військо-морський флот налічує близько 25 кораблів, більшість із яких є прикордонно-патрульними(є лише кілька боєздатних одиниць типу «корвет»). У випадку, якщо приморські райони будуть атаковані з води, українській армії немає чого виставити для оборони.

Військові аналітики припускають, що при нападі на територію України потужного ворога, такого як Росія, Україна зможе вести активні бойові дії близько 20 днів. За цей час українська дипломатична машина має врегулювати конфлікт. Не можна покладатись і на резервістів. Для приведення їх у бойову готовність знадобиться 2-3 місяці, а при веденні бойових дій не лише в Криму, а й на усій східній Україні (Донецька, Луганська, Харківська області) , такий час може стати фатальним.

Залишається лише аналізувати та сподіватись на недопущення війни на території України. Цим вже зайнялось міністерство оборони, звернувшись до Президента України з пропозицією збільшити концентрацію військ в Південно-східних регіонах країни, чим «зміцнивши» україно-російський кордон. Українці не на жарт схвильовані поведінкою сусіда.

БУК-М

Вітчизна має бути готова до будь якого розгортання подій. Чи буде це Росія, чи Польща, чи інша країна – Україна має бути готова до захисту своїх економічних, політичних і державних інтересів. Національні інтереси мають захищати не лише дипломати, а й військові, які в сучасному геополітичному світі виступають серйозним аргументом. Але чи скорочення армії за стандартами НАТО є доцільним у даній ситуації-питання досі проблематичне.

Дмитро Раімов

З використанням матеріалів міністерства оборони:mil.gov.ua/