А коли до цих слів додається ще й п’ятдесят тисяч гривень—то вже цілком непогано.Саме таку суму отримав від успішних провідних підприємців України для реалізації свого проекту "Компанія "Універсальний прибиральник" івано-франківець Анатолій Мельник під час першого в історії телебачення інвестиційного проекту "Акули бізнесу" на каналі ICTV. Серед безлічі ідей, які пропонувалися "акулам" для фінансування, починання Анатолія знайшло відгук у заможних людей. Сьогодні Анатолій розповідає про свій проект "Хей Вей".

--Що являє собою "Універсальний прибиральник"?

--Це компанія, яка займатиметься прибиранням офісів, миттям вітрин, та прибиранням прилеглих до підприємств територій. Ходячи вулицями міста, я кожен день стикався з великою кількістю сміття та бруду, що, як на мене, впливають на думки і почуття людей. А коли би усе належно прибрати, то відповідно людські помисли стануть чистішими. Тому гасло нашої компанії: "Коли навколо чисто--чисто в душі". Ось цей соціальний бік проекту і переконав інвесторів виділити мені гроші для реалізації проекту.

--Такі послуги дуже популярні закордоном, чи використовував ти при написанні проекту досвід аналогічних іноземних компаній?

--На жаль, я не послуговувався ніяким досвідом, хоча, звісно, треба було би. Оскільки я вільно володію англійською та німецькою, то, сподіваюся побувати у кількох країнах і детально вивчити роботу таких компаній.

--А як ти потрапив в "Акули бізнесу" ?

--Знаючи, що в мене дуже багато різних ідей, моя старша сестра Вікторія розповіла мені про цю програму і запропонувала написати туди. Але я проігнорував її прохання. Проте, коли молодша сестра мені настійливо нагадала, що я все ж таки маю туди написати, відступати було нікуди. Отож, я описав проект, вказавши суму, яка потрібна для його реалізації та надіслав на телебачення. Через деякий час мене запросили на програму. Не скажу, що це було несподівано, адже я дуже вірив в те, що у мене все вийде.

--Як тобі вдалося переконати «акул» профінансувати саме твій проект?

--Ну, очевидно, ідея того варта. Проте, чесно кажучи, коли я стояв перед п’ятьма підприємцями та розповідав про свій проект, мені було трохи лячно. Але згодом, під час запитань та дискусії, я відчув, що вони мені хочуть допомогти, і розмовляв з ними нарівні. Отож троє з присутніх там бізнесменів погодилися надати мені безвідсотковий кредит на півроку.

--Яку суму ти просив для того, щоб зробити світ чистішим?

--Знаєте, спочатку завжди хочеться створити щось грандіозне. І я міряв про велику компанію та сказав, що мені треба 500 тисяч доларів. Через деякий час вже було 500 тисяч гривень, а остаточний результат 50 тисяч гривень. Незабаром я отримаю ці гроші.

--А як ти оцінюєш ідеї суперників?

--На передачі звучало багато цікавих ідея, кожна з яких заслуговує окремого розгляду. Проте мені найбільше сподобався проект однієї столичної журналістки, яка запропонувала побудувати на одному з київських пагорбів суперсучасний скляний ресторан.

--Отримавши потрібну суму, з чого ти починатимеш?

--Орендую приміщення, закуплю драбини, підйомники, страховочні канати для виисотних робіт, миючі засоби, щітки, сучасну підмітальну машину фірми «Керхен», спецодяг. Найму прибиральників, і, якщо ті добре справлятимуться з роботою, то, відповідно, вони матимуть і належну зарплату. Адже робота тяжка й небезпечна, тому люди отримуватимуть більше тисячі гривень. Окрім того, у штаті буде керівник, заступник, арт-менеджер, який відповідатиме за рекламу, та позаштатний піар-менеджер.

--На кого розраховані ваші послуги?

--Для приватних підприємств, організацій, хоча, коли хтось із приватних осіб попросить, скажімо, помити вікна, не відмовимося.

--Мабуть, у тебе є ще якісь особливі ідеї?

--Ідей мені не позичати (сміється), проте спочатку мушу поставити на ноги «Універсального прибиральника», а вже потім можна планувати щось інше.

Фото з архіву ICTV

Для довідки: Анатолій Мельник народився в Івано-Франківську, закінчив спецшколу з німецькою мовою викладання. Згодом поступив у Львівський військовий інститут при політехнічному університеті на спеціальність «Військова журналістика». Через власні переконання залишив навчання та перевівся в івано-франківський батальйон зв’язку. Після звільнення з лав армії працював у кількох приватних фірмах. Найбільша мрія одружитися у 24 роки, а в 25 мати процвітаюче підприємство.