фото інтернет

Цей вислів як ніколи чітко вказує на корінь зла, а точніше на зародження тієї, що з часом може отруїти і занапастити ваше життя – тобто заздрості.

Деякі вчені вважають, що дитина народжується «табула раса», тобто чиста дошка, на якій першими старанні чи не дуже літери починають виводити батьки. Якщо дотримуватися цієї теорії, то стає цілком зрозумілим твердження, що жодних вроджених схильностей до заздрощів немає. Просто з часом батьки з «благородною» виховною метою починають порівнювати своє чадо з сусідським Костиком, Тетянкою-відмінницею, чи ще якоюсь ідеальною дитиною, яка ніколи не капризує, аби загнати власну у певні рамки покірності. А це, як відомо, перший крок до відчуття своєї неповноцінності. Хоча не відкидатимемо і того моменту, що для деяких від природи амбітних дітей такі слова зародять в душі швидше дух суперництва аніж заздрощів.

• Варто розрізняти:

Заздрість – почуття роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого. Заздрісник думає: «Він може, а я – ні».

Суперництво – прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. Суперник розмірковує: «Він може, і я зможу. Навіть краще».

Латинською заздрість звучить як livor, тобто «синява». Недаремно, в народі кажуть: «посинів чи, навіть, позеленів від заздрощів». А от в Китаї заздрість називають хворобою червоних очей, за якими відповідно і визначають заздрісника.

Заздрісна людина завдає собі прикрощів, неначе своєму ворогові. (ДЕМОКРІТ)

Як один із смертних гріхів визначає заздрість і священна книга. Згадаймо, десяту біблейську заповідь: «Не жадай жони приятеля свого, не жадай до¬му ближнього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого». Взагалі-то, в Біблії багато прикладів паталогічної заздрості. Чого лишень варта історія архангела Люцифера, що не бажав миритися із своєю другорядною роллю, і до чого, в результаті привів його гріх. Не менше таких прикладів і в повсякденному житті. Чи не заздрість стала причиною непорозумінь між Моцартом та Сольєрі і зрештою призвела до загибелі відомого таланту? За даними різних досліджень, заздрість не залежить від статі, соціального чи культурного розвитку людини. Вона може однаково бути у безробітного і мільйонера, зірки шоу бізнесу та домогосподарки. Щоправда, соціологи визначили, що після 60 років люди заздрять менше. Можливо, літні люди більше увагу звертають на саме життя та цінують кожну його хвилину. Молодь, як правило, хоче все і одразу, та при цьому не бажає докладати якихось зусиль.

МІЖ ЧОРНИМ І БІЛИМ

Традиційно заздрість поділяють на чорну та білу. Останню класифікують ще як дружню, мовляв «я не заздрю, а радію». Та чи так це насправді?

Психологи стверджують, що біла заздрість стимулює людину, змушує рухатися вперед, вдосконалюватися. Чорна ж заздрість – отруйна, вона, в першу чергу, шкодить самому заздріснику, роз’їдає його внутрішній світ зсередини. Потрапивши в тенета чорної заздрості, людина забуває про себе, свої мрії та прагнення, всі її зусилля спрямовані на те, щоб відібрати у іншого предмет заздрощів.

Біла заздрість від частого використання перетворюється на чорну (Єфим ШПІГЕЛЬ)

Сліпа заздрість з’являється внаслідок заниженої самооцінки та надмірного фантазування. Так часто заздрять заміжні незаміжнім, і навпаки. Поглядом, сповненим цим небезпечним почуттям, дивляться на високий паркан, за яким живе багата чи впливова сім’я. Мріють, уявляють, яке там «розкішне та безтурботне» життя, і навіть не здатні зрозуміти, що заможний – не завжди щасливий і що «багаті теж плачуть».

Заздрість «з очима». Інколи заздрість буває зовсім не безпідставною, і, тип паче, не уявно-фантазованою. І як назвати відчуття, коли на власні очі бачиш реальні успіхи інших, до яких тобі, як свині до безхмарного і чистого?… Заздрість, навіть, якщо вона не чорна, а світло-сірувата – все одно є негативною. А при інтенсивному зростанні взагалі може перетворитися в агресію та ненависть до об’єкта «милування крізь стиснуті зуби». Часто-густо агресія перетворюється у внутрішнє почуття провини і самопокарання. А що може бути гіршим та обтяжливим для власного життя?

Ще, наприклад, кажуть про «незлостиву» заздрість, коли людина хоче мати те, що й інший, але при цьому не відчуває до нього напруженості чи агресивності. Швидше, бажає ліквідувати тимчасову нерівність.

Заздрість, яка говорить і кричить, зазвичай, бездіяльна, стерегтись потрібно тієї, яка мовчить. (Антуан РИВАРОЛЬ)

Щодо білої заздрості, то її класифікують, чи швидше порівнюють з поштовхом до суперництва, яке, як вже відомо виражається у прагненні перемогти кого-небудь у чомусь.

Не важко здогадатися, що заздрість «багата» різноманітними відтінками. Але для внутрішніх відчуттів важлива не кольорова гамма, а швидше розуміння власних переживань стосовно тієї чи іншої ситуації. Адже, як відомо, чим гірше розумієш, що з тобою відбувається, тим, відповідно, гірше себе почуваєш. Та найбільше може зіпсувати настрій несвідома заздрість, коли ти, дивлячись на чужі успіхи, відчуваєш пригніченість, душевний неспокій та роздратування. І що найголовніше – тобі невимовно шкода себе. Кажуть, що заздрість ще буває «з чорними очима», та швидше, це стереотипне порівняння чорного кольору із чимось потаємним та містичним, темним та незрозумілим.

Заздрісник помирає не один раз, а стільки, скільки привітань чує на адресу супротивника. (Балтазар ГРАСІАН)

Видатний лікар Авіцена стверджував: «Емоції гарні помічники, але погані хазяїни». І, дійсно, коли людина говорить чи діє під впливом емоцій, то найчастіше вона не досягає бажаного результату. В ситуації заздрощів найкраще спробувати розібратись у своїх відчуттях, спробувати розкласти ситуацію на частини. Багатьом людям важко бути чесним навіть з самим собою. Спробуйте дати собі відповідь: «Чому я заздрю?» «Чому інший отримав, а я ні?» «Якби я це отримав, мені б заздрили?» «Що я зробив, щоб досягнути цього і чого мені не вистачило?» «Що б я зробив іншій людині, до якої я відчуваю заздрість?». Програйте цю дію в голові, дозвольте собі задоволення пережити ці емоції і зрозумійте, де отримане стало наслідком тривалих і цілеспрямованих зусиль, а де просто пощастило. На долю не вплинеш, а от прикласти певні зусилля заради досягнення певної мети було би корисно.