![]() |
Готель "Хілтон" та екскурсовод Валерій |
Як добратися. Тут існують певні нюанси, проте аж ніяк не щодо транспорту. Він у нас один – автобус, який курсує чотири рази на день до с.Завалля Кам’янець-Подільського району. Саме це село і є кінцевою зупинкою нашого маршруту. Будьте обережні, автобус інколи може набирати пасажирів до того, як заїде на автовокзал. Тож, цілком ймовірно, що він навіть не заїжджатиме на свою зупинку, а ви доганятимете його на виїзді з вокзалу.
Звичайно, ви можете приїхати у Завалля власним транспортом, проте наперед раджу запастися дорожньою картою. Питати у місцевих жителів, як добратися до того чи іншого населеного пункту – марна справа. У кращому випадку, вам все-таки покажуть шлях, який чомусь буде більше схожий на коло для скаженої собаки.
Зрештою, пізніше будете мати про що згадати, хоча спогадів після відвідин печери, це вже я точно знаю, буде у вас більш, аніж вдосталь.
Кого запитати. Так, ми вже попереджали, що запитувати у місцевих жителів – справа доволі екстремальна, проте, щодо цього запитання «Де знайти людей, які можуть показати печеру?» – можете бути певні – завальчани безпомилково і точно вкажуть вам, як пройти чи проїхати до готелю «Хілтон». Саме там майже кожних вихідних можна зустріти нинішніх ангелів-охоронців «Атлантиди» - Шуру, Колю та Валеру. Чому ангелів? Все дуже просто: Атлантида – одна з небагатьох печер, в якій знаходяться унікальні, я би навіть сказала, цінні породи гіпсів. І, як часто буває у нашій країні, свого часу на цій печері хотіли добряче нагріти руки місцеві чиновники. Проте, спроба з тріском провалилася, хоч довелося довго і нудно доводити скрізь і всюди, що територія є заповідною і в жодному разі не може бути зруйнована, тим паче перетворена на кар’єр. Право своє люди відстояли, тепер печера «Атлантида» є офіційною пам’яткою – заказником Національного природного парку «Подільські Товтри».
Готель «Хілтон». Його й готелем не назвеш. Це щось ближче і рідніше. Проте істину розумієш, коли повертаєшся додому і проходить тиждень, може й два, а враження залишаються живими, ніби це було вчора…Вхід у печеру
Напевне, цей глиняний будиночок за своє життя бачив стільки перетворень, що часу б не вистачило, аби все розказати. Коли незнайомі люди тільки приїжджають до нього, то здаються чужими, навіть дещо розгубленими. Після прогулянки «Атлантидою» в будинок на шаленій швидкості вривається шквал найрізноманітніших вражень та емоцій. А якщо туристи залишаються ще й на ніч, то вранці так не хочеться нікуди їхати…
У готелі хлопці-екскурсоводи видадуть вам комбінезони, гумові чоботи та ліхтарики. Там можна буде залишити свої речі на час екскурсії, а потім, якщо ви не власним транспортом, і жодним рейсом дістатися до міста вже не зможете, ще й заночувати. До самої печери довго йти не доведеться. Вона знаходиться поряд. Єдине, що доведеться подолати – це невеличкий підйом. Пам’ятайте, що ви майже в самому серці «Подільських Товтр».
«Атлантида». Вхід в «Атлантиду» розміщений у скелі, тож доведеться трохи дряпатися вгору. Проте, самовільних демаршів краще не робити. Першим вилазить на скелю і відкриває вхід у печеру екскурсовод, а потім, по спущеному ним канату, лізуть решта учасників групи. Накази екскурсовода варто виконувати з абсолютною точністю, принаймні у найближчих дві-чотири години (залежно від того скільки вам вистачить сил на повзання печерними коридорами). Отож, в печері забороняється відламувати кристали, торкатися до них руками, хоч якось руйнувати внутрішню природність, а також самовільно відходити від групи, курити та розпивати спиртні напої.Ось так проходять клятву на вірність печері
Безумовно, не хотілося би наперед відкривати всіх секретів, які чекають на вас в «Атлантиді», проте завісу все-таки трішки підніму. Перш за все, варто налаштувати себе на те, що ви будете не просто ходити, розглядати кристали та фотографуватися, а й лазити, повзати, рачкувати, просуватися поміж вузьких щілин, дертися догори та спускатися донизу. Похід буде по-справжньому динамічним та дещо екстремальним. Інколи, вам просто перехоплюватиме подих, а інколи, захочеться спинитися і вже нікуди не лізти. Можливо, в слабохарактерних будуть сльози та істерика. Якщо ви наперед знаєте, що не витримаєте, краще не починати. Для решти сміливців хочеться нагадати лише одне – «Атлантида» - це гарна нагода, аби перевірити свій характер, силу волі та витримку.
Маршрут. Перше, що потрібно запам’ятати та усвідомити – це те, що іншого виходу немає. Тобто, як ви зайшли в глибину печери, таким же шляхом і повертатиметеся. Загальна протяжність коридорів, залів та галерей – близько 2,5 км. Отож, входимо в «Атлантиду» і першим буде ділянка Київського палацу піонерів. Варто зазначити, що 1969 року печеру відкрив передовий спелеолог Радянського Союзу Валерій Рогожніков. Він же разом з своїми учнями дослідив та знайшов чимало дивовижних залів та галерей. З проходу «Пічка», або як кажуть місцеві поводирі «Духовка», потрапляємо у зал «Радість», який відкрив один із вихованців Валерія Яновича Михайлик. Після цього на нас чекає система лабіринтів. Це своєрідна сітка заплутаних ходів, перпендикулярних один до одного, які в переважній більшості закінчуються проваллями, завдовжки 15-17 метрів.
![]() |
"Листя" з залу "Золота Осінь" |
Наступний, не менш цікавий зал – «Ніс». Назва його говорить сама за себе – кристалічні породи «виліпили» на одній із стін печери справжнісінький людський ніс.
Доволі своєрідним і навіть, якщо уважно прислухатися, сповненим людського духу є зал «Покорителів». Раніше у ньому жили спелеологи, які досліджували печеру. Тут можемо знайти і камінні дивани, столи, крісла. Зазвичай, саме у цьому залі дають клятву, що в жодному разі не приноситимуть шкоди печері.
Уже, певне, ніде не обходиться без славнозвісної Арки бажань. Є вона і в «Атлантиді». Загадавши бажання, пам’ятайте, воно таки має здатність здійснюватися.
«13 магістраль» - не кожному видасться під силу, але все-таки варто спробувати там пролізти, як і в «Тухісу» та лівому і правому «Китових вусах». Але, ще раз повторюю, спочатку прислухайтеся до думки екскурсоводів, вони знають як і де краще пройти.
Повертаючи на Центральній магістралі, потрапляємо у своєрідні штанини, тобто роздвоєння ходів. Подолавши і цей шмат маршруту, перед нами відкривається зал неймовірної краси – білий як сніг із легким смутком. Так, саме із смутком, адже в ньому колись перестало битися серце вірного соратника і надійної опори Валерія Рогожнікова, дружини Алли. З того часу цей зал носить ім’я «Пам’яті Алли Рогожнікової».
Минаючи коридор галактитів, потрапляємо у другу штанину, а з неї – у зал «Золотої Осені». Кристали у ньому створюють відчуття падаючого листя і справжньої осені…
![]() |
Драконячі зуби |
Вибравшись, можна трішки перепочити та огледіти своєрідний «Глобус». Щоправда, материки та океани на ньому не визначені.
Шурф розділяє зал на дві частини і в одній із них можна побачити неймовірної краси кристали, так звані «Драконячі зуби».Справжньою насолодою стане можливість полежати на глиняній і доволі приємній на дотик «Піонерській гірці». А ще згадати майже забуті радянські часи і значок жовтеняти, який свого часу із гордістю носив кожен школяр.
Зал «Ніжність» говорить сам за себе і за ту красу, яка відкривається перед очима. Безумовно, із роззявленими від здивування ротами можна простояти досить довго, але попереду нас чекає зал «Чорного і білого спелеологів». Такі зали, як і Арки бажань, є майже у кожній печері. Так саме, як і в житті є добро та зло, а також віра у щось неймовірне і бажане.
![]() |
Ось такі фігурки можна залишити в Залі ліпки |
Познайомившись з залом «київських спелеологів» та пройшовши через грот «Білосніжка», повертаємо ліворуч і через прохід «Декольте» потрапляємо у зал «Ліпки». Тут вже можна на повну включити свою фантазію і з глини залишити на згадку про себе все, що вам заманеться – від найбільш банального «Тут був Вася» до невеличких скульптурок, - тобто все, що підкаже вам уява.
Зал «Ліпки» - це кінцева зупинка маршруту. Та якщо іронізувати – то швидше початкова у напрямку до виходу. А хто казав, що буде легко?
Приємного вам відпочинку!
|
||||
![]() Наташа Яцемірська, свободный журналист "ХайВей" ![]() |
||||
Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей |
||||
|
||||
13:03 28/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Чудовий матеріал!
Цікавий, корисний... Хотілося б з'їздити... |
![]() |
можна приїхати на будь-які вихідні. екскурсоводи завжди на місці. Якщо надумаєте, можу навіть дати номери телефонів
![]() |
||||||
13:09 28/07/08
|
|
![]() |
экскурсії проводять круглорічно. вартість - як домовитесь, чим більша група, тим менше, але розраховуйте приблизно на 50 грн.
телефон Валери - 097-623-5443 приїжджайте, не пожалкуєте ![]() |
||||||
15:45 28/07/08
|
|
![]() |
так! якщо будете планувати поїздку, наперед зможу домовитися з екскурсоводами
![]() |
||||||
17:40 28/07/08
|
|
![]() |
в будь-якому випадку потрібно мати в запасі якийсь варіант
![]() |
||||||
09:20 29/07/08
|
|
![]() |
щодо дітей, то можете не переживати. там діють спеціальні екскурсійні програми, розраховані на таку категорію, щоправда, вони можуть бути зменшені у часі та у складності. А дружину вже доведеться вмовляти якимись чоловічими методами
![]() |
||||||
10:59 29/07/08
|
|
17:04 28/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Автор не уточнил из какого населённого пункта курсирует этот призрачный автобус... Киев-Заваля, Львов-Заваля, Харьков-Заваля...
Статья очень захватывающая, пробуждается желание обязательно пройти по стопам автора, ну или где-то рядом... |
![]() |
вибачаюсь, і справді промах
![]() виїхати можна з Кам‘янця-Подільського Хмельницька область. ![]() |
||||||
17:41 28/07/08
|
|
17:33 28/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Цікава стаття! А фото які...
Так яскраво написано, що аж хочеться усе побачити на власні очі. |
![]() |
![]() |
||||||
17:42 28/07/08
|
|
19:51 28/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Недавно видела забегаловку в районе Бибрки – называется "Бристоль" - хохотала всю дорогу… Такое надо видеть!
Немного "пляшет" форматирование текста и складывается горьковатое ощущение, что такие экстремальные вылазки можно сделать лишь под присмотром профессионалов… Тут теряется острота ощущений… |
![]() |
і що я вам скажу, у Вас правильне склалося відчуття. адже й справді саме в "Атлантиду" без сторонної допомоги так просто не потрапиш. там же доводиться дууже часто рачкувати при світлі ліхтарика
![]() |
||||||
09:19 29/07/08
|
|
00:42 29/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Конечно Е! Ой, то есть Ё :-))
|
![]() |
О-у-ее!
![]() |
||||||
09:21 29/07/08
|
|
12:55 29/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]() |
![]() |
||||||
12:57 29/07/08
|
|
20:33 29/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]() |
а що з формою не так? рвано чи кострубато?
![]() |
||||||
09:51 30/07/08
|
|
![]() |
Та ні, просто декілька місць з невірною пунктуацією (скажімо, Зал "Ліпки" у тексті та Зал ліпки у підписах під фото, а також місцями подвійні пробіли або відсутність пробілів після коми; це дрібниці). В цілому - дуже мйстерно.
![]() |
||||||
10:20 31/07/08
|
|
![]() |
дякую, що роз‘яснили
![]() ![]() |
||||||
10:29 31/07/08
|
|
![]() |
![]() |
||||||
10:33 31/07/08
|
|
![]() |
![]() |
||||||
10:35 31/07/08
|
|
07:44 30/07/08 |
|
![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
Цікаво бути там.
Чи є квитки ,чи все задоволення безплатне? |
![]() |
квитків як таких немає, а задоволення в межах 50 грн. з однієї людини
|
||||||
09:52 30/07/08
|
|
![]() |
сорі, це все я
![]() |
||||||
00:13 31/07/08
|
|
![]() |
![]() |
||||||
17:37 28/07/08
|
|
![]() |
![]() |
||||||
17:39 28/07/08
|
|
![]() |
таак! хлопці неперевершені
![]() а як вам Альпіністський спуск, коли потрібно залазити інструктору на коліна ![]() |
||||||
09:16 31/07/08
|
|
![]() |
Рекомендує цей матеріал
Чому? З розряду "маст хев". Захоплююче розказано. Буду в тих місцях - заїду... |
||||||
12:45 29/07/08
|
|
![]() |
маст хев!
![]() |
||||||
12:47 29/07/08
|
|
![]() |
Рекомендує цей матеріал
Чому? бо я там теж була!!! а насправді гарно та пізнавально написано |
||||||
08:50 30/07/08
|
|
![]() |
нууу,
![]() ![]() |
||||||
10:02 31/07/08
|
|
![]() |
і як ваші враження від поїздки?
|
||||||
09:51 30/07/08
|
|
![]() |
нууу...
![]() ![]() |
||||||
10:03 31/07/08
|
|
![]() |
Гiсть
|
Шикарно! Незабутньо! Вражаюче!
Коли вилазиш на світ божий після шестигодинного блукання підземними коридорами, а здається, ніби пройшло хвилин 30... Коли над самісінькою головою висять сплячі кажанчики, зовсім не страшні, а чимось навіть милі, пухнасті... Коли, як альпініст, дерешся вгору по слизькість стінці, а під тобою лише голова наступного "скелелаза"... А ще там суперові інструктори! Хлопцям - респект! ![]() |
|||||
00:12 31/07/08
|
|
![]() |
![]() |
||||||
09:13 31/07/08
|
|
![]() |
ООО, там не лише на коліна...
![]() |
||||||
09:59 31/07/08
|
|
1 час. назад
1 час. назад
1 час. назад
2 час. назад
2 час. назад
2 час. назад
7 час. назад
7 час. назад
7 час. назад
7 час. назад
7 час. назад
7 час. назад
8 час. назад
8 час. назад
8 час. назад
8 час. назад
8 час. назад
9 час. назад
9 час. назад
11 час. назад
13 час. назад
13 час. назад
20 час. назад