О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

 

Биография  31 мая 2008 22:33:19

Автор: emilpick

Легенда журналистики – Пулитцер

Журналистика Америки из провинциальной «бытоописательной» и повторяющей зады английской газеты к «утреннему чаю» в конце 19 века приобрела протестный характер, и стиль квакерской смертельной борьбы за правду и… ничего кроме правды. Марк Твэн (Сэмьюэл Клеменс) сделал первые робкие шаги в этом направлении, но бросил истинную журналистику в обмен на большие гонорары от больших тиражей своих книг. Два великих американца – Уильям Р. Хёрст и Джозеф Пулитцер – эти два «заклятых» друга и непримиримых конкурента в бескомпромиссной и открытой борьбе «ОТКОВАЛИ» то, что в мире назвали свободная американская пресса.

Если Хёрст у всех на устах как типичный представитель «империалистических» устремлений к владению «заводами, газетами и пароходами», то Пулитцер – это имя заоблачной вершины, супер-Гималаев всего, что человеческое серое вещество с помощью импульсов к левой или правой рукам (по отдельности или вместе) может сотворить на бумаге, экране монитора или на пикселах фото- и видеокамер. Премия это, большое уважение, почет писателей и журналистов всех специальностей, мечта и, наконец, приличная сумма денег, – вот мы что слышали и вкладываем в понятие слова ПУЛИТЦЕР.

«В журнале (газете, любом издании) для большого города должно найтись место для всего, что происходит. Журнал должен быть необъятным, как и город (Нью-Йорк), но не только большим по объёму, но по-настоящему демократическим… Без купюр писать о мошенничествах и насилиях над народом… Служить людям с верностью и искренностью». Так говорил журнально-газетный магнат Джозеф Пулитцер, «прибирая» к рукам журнал «Мир Нью-Йорка The New York World». Заметьте, не «прихватизируя» издание с раскинутыми уже щупальцами спрута на подписчиков, а покупая обанкротившее издание.

Иосиф Пулитцер родился в 1847 году в деревне Мако, Венгрия. Его отец Филип был богатым купцом, торговавшим зерном. Иосиф был самым старшим мальчиком в этой многодетной еврейской семье и несмотря на смерть кормильца-отца, он получает хорошее образование в частной школе в Будапеште. В 1864 году он эмигрирует в Соединенные Штаты. Причиной эмиграции были неудачи поступления на службу в Австро-Венгерскую армию, а затем и Французский иностранный легион (слабое зрение). Он ступает на землю Америки в порту Кастл Гарден, не имея в кармане ни копейки.

Что делает бедный еврей, который свободно владеет немецким, французским и венгерским языками, но «ни бэ, ни мэ» в английском, да еще и полуслепой? Ответ даст любой – он устраивается старшим грузчиком в городе Сэнт Луис. Звучит как самый короткий анекдот (еврей – дворник), и … тут же он вылетает из категории наёмных рабочих. Некоторое время он работает официантом в ресторане, тоже недолго, а затем от безысходности начинает заколачивать большую деньгу на шабашке – закапывает трупы на острове Арсенал во время холеры 1866 года в штате Луизиана.

Оставшись в живых и накопив американского опыта, Иосиф в 1866 году попадает в самый «цимес» своей дальнейшей жизни - его, как носителя немецкого языка, принимают на копеечную работу репортера в сэнт-луискую немецкоязычную газетку «Вестлише Пост». В этой эмигрантской газетке не было выдающихся журналистов, но не поэтому имя Джозефа Пулитцера заблистало сразу – просто он был «врожденным репортером».

Евреев во все времена и во всех странах жизнь «закаляла, как сталь»: чтобы жить, надо в десять и более раз энергично трудиться, пока тебя не вышибли коленом под зад, объясняя всё нетитульностью нации. Джозеф Пулитцер осваивает политологию и юриспруденцию в объеме бакалавра университета, получает статус члена коллегии адвокатов в Округе Колумбия (Вашингтон). И это всё, - не бросая свою основную работу в газете, теперь уже большой и солидной «Солнце Нью-Йорка New York Sun». Конечно, не обошлось и без пресловутого «еврейского счастья» - он удачно женится на Кэйт Дэвис, дочери богатея, в 1877 году.

Легенда журналистики – Пулитцер

Долго ли коротко ли сказка длилась… опускаем 5-летний период жизни Пулитцера и вновь возвращаемся к триумфу его жизни – приоретению журнала «Мир Нью-Йорка New York World». Этот шаг приносит Пулитцеру достаточное по тем временам богатство и вес в обществе. Журнал выступает в первых рядах «борцов», можно было бы даже сказать «крестоносцев» (если бы не иудаизм Джозефа) против засилья монополий, жульнических лотерей и финансовых пирамид, а также «белого рабства». Рабочие (и занятые, и безработные) журнал Пулитцера очень любили. В 1885 году народная любовь «выливается» в избрание его конгрессменом от штата Нью-Йорк. Пулитцер «прикупает» ещё одно выгодное издание «Вечерний мир в Нью-Йорке Evening World in New York» и становится газетно-журнальным магнатом. Он активно редактирует некоторые материалы, сам пишет, но недолго. В 1887 году, всего 40 лет от роду, он окончательно слепнет и управление своими изданиями поручает наёмным менеджерам. Этот мужественный человек в последующем 22 года контролирует деятельность своей газетной «империи» в самом настоящем смысле слова ВСЛЕПУЮ. Однако, какая же это «слепота», как говорится, «нашему теляті, так би вовка з’їсти», как Пулитцер был слеп….

1890 год есть знаменательная дата в истории мировой журналистики: родилось понятие «жёлтая пресса» и, ВАЩЕ, началась практика «желтизны» в прессе. Хёрст обвиняет издания Пулитцера в использовании тенденциозно «сильных» заголовков, выпячивании сенсационных материалов недозволенными способами. Изобретение Пулитцера – журнальная карикатура на политиков, бизнесменов, на любую злобу дня – обзывается в изданиях Хёрста недостойными приёмами для привлечения читателей из рабочей среды и иммигрантов. В ответ Пулитцер увеличивает выпуск материалов с карикатурами. Он делает первое в мире приложение к журналу в виде комиксов.

Легенда журналистики – Пулитцер

1895 год стал годом рождения такого первого в мире комикса с названием «Жёлтое дитя Yellow Kid». В этом же году талантливый художник-карикатурист Ричард Аутколт (Richard F. Outcault) претворяет в жизнь мечту слепого Пулитцера о полноцветных иллюстрациях в газетах и журналах. «Жёлтое дитя» становится любимым и самым покупаемым изданием Америки. Однако имя Пулитцера не имеет ничего общего с «желтой журналистикой». Его имя тесно связано с тем, как хозяин и издатель даёт КРЕАТИВНУЮ свободу творить своим сотрудникам, не вмешиваясь в мелкие детали их творчества. Такой подход сразу же проявился и трансформировался в высокую креативность каждого напечатого материала.

Не пожалев денег на приоретение самого современного оборудования, в 1889 году Пулитцер свои издания сделал привлекательными – иллюстрации такого качества не были еще в мире известны. Даже переход своего ведущего художника-графика Аутколта в издательский дом Хёрста не нанес ощутимого вреда Пулитцеру. Вскоре Пулитцер нашёл ещё более талантливого художника Георга Лукса (George Luks).

в 1992 году был создан не совсем удачный фильм-мьюзикл о Пулитцере
в 1992 году был создан не совсем удачный фильм-мьюзикл о Пулитцере

В 1898 году Пулитцер и Хёрст объединили свои силы. С их помощью США объявило войну Испании. Владелец оружейной компании Фредерик Ремингтон считал себя инициатором этой войны, но побаивался карикатур в газетах. Известно его высказывание: «Как только вы перестанете печатать карикатуры на меня, так сразу я и закончу войну».

Пулитцер умер от сердечной недостаточности 29 октября 1911 года. В завещании обнаружили следующее.

Он жертвует деньги для строительства высшей школы журналистики при Колумбийском университете. Это – его основное желание и основной денежный вклад.

500 тыс. долларов Пулитцер завещал в качестве начального капитала фонда для ежегодного денежного вознаграждения писателей, драматургов, музыкантов и журналистов. В мире было к этому времени известно о примерно таком же фонде, оставленном промышленником и изобретателем динамита Альфредом Нобелем для награждения ученых в разных ораслях науки.

Легенда журналистики – Пулитцер

Сначала благородный поступок Пулитцера не был по достоинству оценён в Америке. Только в 1920 году национальный резонанс получили награжденные журналистские работы по изобличению Ку Клукс Клана, бесчеловеческих условий содержания в американских тюрьмах заключенных и проблемы рабочих-шахтёров во время национальной забастовки.

По воле Пулитцера награждению подлежали только работы американских писателей, журналистов и музыкантов, в которых нашло отражение самое сокровенное на данный период американское событие. В настоящее время Пулитцеры присуждаются всем журналистам и писателям в мире (правда, лучше, когда отраженное событие отвечало бы американским ценностям). Например, в 2007 году премию получил израильский фотожурналист Одед Балити за работу «Еврей не выселяет еврея?». Эпизод снят в 2006 году: девочка-ученица средней школы, изображенная на фото, сказала «Это позор Израиля».

Легенда журналистики – Пулитцер

Эмиль Пик

 

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 7634
Отредактировано: 01-06-2008 [21:10]
delete
emilpick
emilpick, Луганск, свободный журналист "ХайВей" 

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +5
Всего комментариев: 37, Всего рецензий: 15
Читайте также

Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

02:15 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Очень понравился материал! И хотя о Пулитцере читала, все равно узнала кое-что новое. Спасибо!

Если Вас не затруднит, объясните последнее фото... Не могу понять кто-кого куда выселяет... Сорри...
emilpick Луганск
По решению израильского кнессета (парламента) Израиль добровольно отдал свои земли автономии Газы. Арабы потребовали не только "удаления" людей, но и снесения всех строений - они хотели получить "чистую" землю, В НАТУРЕ.
Правительству пришлось дать приказ НАСИЛЬСТВЕННО выселять людей, которые не хотели покидать свои жилища в местах постоянного и не такого уж и короткого проживания.
Представляете, вы живёте и живёте в своём, вами самой или папой, дедушкой или прадедушкой построенном доме, у вас есть курочки, поросятки, коровка, огородик, цветочки, в общем всё, что надо для жизни и смерти в своём доме, а вам приносят бумагу, подписанную каким-то дядькой (президентом или премьером вашей державы) - вымётывайся из своей хаты в течение 48 часов, забирай всё - мы с солдатами тебя перевезём в новую хату, десятиэтажную с тёплым сортиром и т.д., дадим столько-то и в любой валюте... Одни сразу же поедут, другие, как та девочка на фото и тысячи-тысячи упрямцев добровольно не выехали; так им помогли...
09:59 01/06/08
Тяжелые ситуации. Единственный позитивный момент - страна заботится о своих гражданах, предоставляя им другое жилье... ‘sad‘

Да, предстваляю... Не на примере Израиля, но на примере Украины и Боснии. "Проверено" на себе лично, увы... ‘cry‘
15:53 01/06/08
14:19 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
14:28 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Тетяна Крупа Харьков
15:11 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
плеханов Киев
emilpick Луганск
Плеханов,
разозлились на меня, даже ни словечка какого приятного для МИЛАВА ДРУЖКА
не дали...
19:50 01/06/08
плеханов Киев
Эмиль, я не посчитал нужным, так как вы в привате написали, что мой взгляд на события вас утомляет, а я не привык сыпать биссер тому, кому не интересно. ‘cool‘
20:01 01/06/08
emilpick Луганск
Плеханов, так что - ПОБИЛИ ГОРШКИ?
20:13 01/06/08
плеханов Киев
При чем тут горшки? Рецензия может быть по форме и без комментов. ‘sad‘
20:44 01/06/08
emilpick Луганск
Плеханов,
мне ваше слово - золото, рецензия (тут я ПОТИЛИЦЮ ЧУХАЮ)...
20:59 01/06/08
плеханов Киев
Пропил в юности. ‘cry‘ ‘cry‘
21:20 01/06/08
Плеханов!!!!
Совесть есть?
21:06 01/06/08
А вот я отчего-то сумливаюсь. Не верю я в Ваше пьянство в юности. ‘cool‘
21:26 01/06/08
плеханов Киев
Ну, чуть позже. ‘smile‘
21:29 01/06/08
насчет бисера - ГРУБО! ‘evil‘
Я смотрю, Вы бываете столь же несносным, как и я... ‘cool‘
А может - хуже...
21:29 01/06/08
плеханов Киев
Рабочие моменты, все мы люди. ‘smile‘ ‘smile‘
21:31 01/06/08
плеханов Киев
Так я же и не возражаю. ‘smile‘
22:27 01/06/08
Мы уже - в зоне отстрела.
Своих - можно ругать. Нельзя - обижать.
21:44 01/06/08
15:38 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
17:04 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
приоретение
17:28 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Серый Лев Харьков
19:24 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Скіф Донецк
19:38 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
21:22 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
22:24 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Гарна стаття!
Дякую:-)
22:39 01/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Sveta Rybalko Харьков
14:23 02/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
14:25 02/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Пізнавально і приємно читати. Написано зі смаком.
11:09 03/06/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление

Комментарии

Anton GonG Харьков
Классный материал отлично представлен.
00:28 01/06/08
Ірина Мадзій
Люблю материалы, которые основаны на документальных фактах. С большим интересом прочла, за что и благодарю. ‘read‘ ‘best‘
00:57 01/06/08
Ірина Мадзій
Документалістика завжди цікава. Спасибі за статтю. ‘bravo‘
01:01 01/06/08
Тетяна Крупа Харьков
Рекомендує цей матеріал
14:28 01/06/08
Дякую.Дуже цікаво.
15:09 01/06/08
клас!
15:22 01/06/08
Рекомендує цей матеріал
15:22 01/06/08
Знімає свою рекомендацію
15:22 01/06/08
Рекомендує цей матеріал
Чому? бо це Пулітцер!
15:22 01/06/08
Рекомендує цей матеріал
Чому? Рекомендую...
15:39 01/06/08
Так Хёхст или ХёРст?
16:59 01/06/08
emilpick Луганск
Богдан,
конечно же William Randolph Hearst. Я ошибся и достоин НАКАЗАНИЯ. Исправить, к сожалению, сейчас не могу. Что случилось с компьютером - как только нажимаешь РЕДАГУВАТИ, выключается рубрика и компьютер не переключается на ОПУБЛІКУВАТИ.
Как только наладится сеть, я исправлю.
Спасибо, друг, что заметили и НЕ ЗАРУБИЛИ.
18:36 01/06/08
Да уж! с ХВ сегодня дивные вещи творятся... ‘sad‘
21:07 01/06/08
Скіф Донецк
Рекомендує цей матеріал
Чому? рекомендую
19:24 01/06/08
31 травня 2008 22:33 emilpick
Журналистика Америки из провинциальной "бытоописательной" и повторяющей зады английской газеты к "утреннему чаю" в конце 19 века приобрела протестный характер, и стиль квакерской смертельной борьбы за правду и… ничего кроме правды.
[...] Пулитцер – это имя заоблачной вершины, супер-Гималаев всего, что человеческое серое вещество с помощью импульсов к левой или правой рукам (по отдельности или вместе) может сотворить на бумаге, экране монитора или на пикселах фото- и видеокамер. Премия это, большое уважение, почет писателей и журналистов всех специальностей, мечта и, наконец, приличная сумма денег, – вот мы что слышали и вкладываем в понятие слова ПУЛИТЦЕР.

Можливо дійсно що в 1911 році "понятие слова ПУЛИТЦЕР" означало "стиль квакерской смертельной борьбы за правду и… ничего кроме правды". Однак на жаль незаперечним фактом стало те, що уже через пару десятків років Пулітцерівська премія повністю виродилась в свою діаметральну протилежність - її почали вручати тим з журналістів, які найпідліше з усіх дурили цілий світ, а перш за все американський народ. І саме якраз за те, що ті підлі журналісти писали повну брехню, за це їм і присуджували тоді, і продовжують робити це зараз, Пулітцерівську премію.
З деякими фактами на цю тему можна ознайомитись в матеріалі "Минуле України, майбутнє Америки" http://narodna.pravda.com.ua/politics/46be3dc9cfce9/ ( http://h.ua/story/53748/ ).

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
19:48 01/06/08
emilpick Луганск
Пане Олександре,
то ви намагаєтеся РІЗАТИ ВСЕ, що ПУЛIТЦЕРАМИ ЗВЕТЬСЯ? Або то "Народна правда" хоче?
А Крылова "Слон и Моська" вы еще не вырезали из Всемирной литературы, извиняюсь.
The novel Pulitzer award, which was changed to an award in fiction in 1948, has proved to be the most controversial. Тільки це можна прийняти до дискусії,... але ви не заперечуєте, що Хємінгвею за "The old man and the sea"... не за повну брехню й таке ваше інше пулітцера дали, чи заперечуєте?
20:10 01/06/08
Рекомендує цей матеріал
Чому? Искренне надеюсь, что Ваше намерение уйти из ХВ останется лишь на уровне разговоров
20:52 01/06/08
emilpick, 20:10 01/06/2008
Пане Олександре,
то ви намагаєтеся РІЗАТИ ВСЕ, що ПУЛIТЦЕРАМИ ЗВЕТЬСЯ? Або то "Народна правда" хоче?
А Крылова "Слон и Моська" вы еще не вырезали из Всемирной литературы, извиняюсь.
The novel Pulitzer award, which was changed to an award in fiction in 1948, has proved to be the most controversial. Тільки це можна прийняти до дискусії,... але ви не заперечуєте, що Хємінгвею за "The old man and the sea"... не за повну брехню й таке ваше інше пулітцера дали, чи заперечуєте?

Схоже Ви не в курсі, шановний emilpick, що (серед нормальних людей) брехунами називають не тих, хто постійно бреше не перестаючи, а тих, за ким є доведені факти їхньої брехні. І злочинцями називають не тих, хто чинить злочини і більше не роблять нічого, окрім злочинів, а таких людей, за якими числиться доведений хоч один факт злочинної діяльності.
І якщо Пулітцерівський комітет, а мова йде про Пулітцерівський комітет, а не про Хемінгвея, якщо Пулітцерівський комітет поміж відвертих брехунів присуджує свої премії також і нормальним людям, то цим тих нормальних людей не замарати. А от факт присудження Пулітцерівської премії за відверту брехню американському народу справді мав і далі має місце, і з цим фактом нІкуди дітись - він _є_, а факти - це (на жаль для підлих брехунів) досить таки уперта річ.

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
21:50 01/06/08
А як, пане Франчук, може відповідати Пулітцер за дію комітету?
Може Ви - Хрмстос? Оживите його, спочатку? ‘cool‘
02:01 02/06/08
Богдан Йович, 02:01 02/06/2008
А як, пане Франчук, може відповідати Пулітцер за дію комітету?
Може Ви - Хрмстос? Оживите його, спочатку? ‘cool‘

За дії Пулітцерівського комітету відповідають його члени, які облудно прикриваючись чесним іменем журналіста Пулітцера:
"Премия это, большое уважение, почет писателей и журналистов всех специальностей, мечта и, наконец, приличная сумма денег, – вот мы что слышали и вкладываем в понятие слова ПУЛИТЦЕР",
- чинять свої брудні оборудки, спеціально вишукуючи з-поміж журналістів найпідліших, найбрехливіших (це факт, див. "Минуле України, майбутнє Америки" http://narodna.pravda.com.ua/politics/46be3dc9cfce9/ , http://h.ua/story/53748/ )
і нагороджуючи їх цією премією.
Цікаво також бачити численні очевидні вияви того, як "стиль квакерской смертельной борьбы за правду и… ничего кроме правды", сповідуваний з слів автора даної статті журналістом Пулітцером, зараз є буквально кісткою поперек горла не тільки Пулітцерівському комітету, а й і багатьом у тому числі ніби як "очєнь уважаємим" учасникам авторського колективу ХайВея.

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
09:25 02/06/08
emilpick Луганск
Пане Олександе,
я вам зараз розкажу таку бувальщину. Одному голові ісполкому не до душі стала Савіка Шустера "Свобода". Цей голова наказав своїй журналістці з кишенькового свого видання з двома радянськими орденами на МОРДІ ЛИЦЯ, щоб вона його (Савіка) чимсь укусила через оцю газетку. Ця молодиця нічого кращого не знайшла як написати "Відкритий лист Савіку Шустеру". Вона його й так, й сяк розпинала, навіть про "пархачество" його та ГЕТЬ ДО ІЗРАЇЛЮ ушманделячила. Ця дівчина народилася після того як Савік лазив по скелях Афганістану разом з моджагедами й брав інтерв*ю під кулями "ограниченного военного контингента", за що Пулітцера й отримав.
Оті виключення, які ви намагаєтеся ВИПИХНУТИ на поверхню, є усюди. Не тільки в комітеті Пулітцеровских нагород. Виключення тільки підкреслюють загальні положення або УСЕ ЦІЛЕ.
Не треба бути таким сектантом... в усьому.
Я поважаю Вашу особисту точку зору.
09:43 02/06/08
emilpick, 09:43 02/06/2008
Пане Олександе,
я вам зараз розкажу таку бувальщину. Одному голові ісполкому не до душі стала Савіка Шустера "Свобода". Цей голова наказав своїй журналістці з кишенькового свого видання з двома радянськими орденами на МОРДІ ЛИЦЯ, щоб вона його (Савіка) чимсь укусила через оцю газетку. Ця молодиця нічого кращого не знайшла як написати "Відкритий лист Савіку Шустеру". Вона його й так, й сяк розпинала, навіть про "пархачество" його та ГЕТЬ ДО ІЗРАЇЛЮ ушманделячила. Ця дівчина народилася після того як Савік лазив по скелях Афганістану разом з моджагедами й брав інтерв*ю під кулями "ограниченного военного контингента", за що Пулітцера й отримав.
Оті виключення, які ви намагаєтеся ВИПИХНУТИ на поверхню, є усюди. Не тільки в комітеті Пулітцеровских нагород. Виключення тільки підкреслюють загальні положення або УСЕ ЦІЛЕ.
Не треба бути таким сектантом... в усьому.
Я поважаю Вашу особисту точку зору.

Вашій безіменній бувальщині можна вірити, а можна ні. Але ясний факт Пулітцерівської премії підлому брехуну світового масштабу нікуди від цієї бувальщини не зникає - як і факт неодноразового наполягання цього комітету останніми роками на дійсності тої премії.
Ще раз повторимо, що наявність нормальних дій від Пулітцерівського комітету на зразок премії Хемінгвею чи Шустеру аж ніяк не означає якогось зникнення чи забуття не просто покриття цим комітетом підлих брехунів світового масштабу, а й і цькування правдивих журналістів внаслідок нагороди підлим брехунам. Я вже мовчу про прямий спеціальний обман американського народу Пулітцерівським комітетом, який дуже конкретно означає, яким є ставлення цього комітету до американського народу.
За Вашою "логікою" можна зробити невинне ягня з будь-якого убивці, адже в проміжках часу між убивствами навіть найстрашніший убивця живе нормальним життям: "Виключення тільки підкреслюють загальні положення або УСЕ ЦІЛЕ". Ну там деколи убивав дітей, з ким не буває, давайте не будемо виключення ВИПИХАТИ на поверхню.
І Ви так настирливо намагаєтесь постійно акцентувати на єврейській етнічній належності, ніби думаєте, що коли людина єврейського походження, то вона через це не може бути ні брехуном, ні убивцею. Ви ж так не думаєте, шановний emilpick?

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
10:21 02/06/08
emilpick Луганск
Пане Олександре,
спасибі Вам за дуже лагідну відповідь. Вірте мені суцільно, я так багато й довго у своєму житті брехав, що зараз аж нічогісеньки не брешу.
Дозвольте тільки одне "слово ляпнути": не знаю я ні одного пулітцером нагородженного журналіста або письменника, щоб когось другого (крім себе)
вбивав би? Щось не затрималося в моїх ураженних атеросклерозом мозгах ні єдине таке ім*я.
І ще одне й я ЗАТИКАЮСЯ: дуже щиро дякую, що ви мене цітуєте повністю й без скорочень. Виходить, ЧТО Я ПАМЯТНИК СЕБЕ встановлюю НЕРУКОТВОРНЫЙ, як мінімум, ДВА РАЗИ... Будуть мене шанувати И НЫНЕ ДИКОЙ... и друг степей КАЛМЫК...
Звиняйте за оте пагане Ч - Т - О
10:39 02/06/08
emilpick, 15:45 03/06/2008
Я вам не возражал и вас взаимно уважал, настолько, что даже посвятил вам, лично вам, г-н Франчук вот это http://h.ua/story/102902/.
Я покорнейше прошу не заражать ВИРУСАМИ мой компьютер - ваши длинные "письма трудящихся" не ВЛЕЗАЮТ в рамки, предназначенные для 200-300 слов. Хотите поиспражняться - пишите собственные вещи на своих страницах, а "трудящиеся" будут вам сливать свои сокровенные мысли,
вроде этих:
WOAH, UMMH
Let it, let it go!
OH!
WAAAAOOOH!
This pain down inside
Just won’t let me be satisfied
Let it go!
Flash! Splash!

Я поважаю Ваше право, шановний emilpick, присвячувати Ваші випорожнення (іспражнєнія) кому завгодно і чому завгодно. Так що дерзайте далі, головне не перенапружтеся при цьому, бо наслідки можуть бути сумними :( Що ж стосовно що у Ваші рамки не влізає більше ніж 200-300 слів, то нема підстав переживати, навіть і такий показник влізаємості ну зовсім не поганий - а коли б Ви до того ж ще трішки підтренувалися, то цілком можливо Ваші рамки розширилися б навіть іще більше. І це до речі легко бачити, що Ви цього реально _можете_ досягти, адже Ви вже так добре засвоїли цікаві підготовчі вправи для цього, що аж навели їх тут.

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
17:02 03/06/08
emilpick, 10:39 02/06/2008
[...] не знаю я ні одного пулітцером нагородженного журналіста або письменника, щоб когось другого (крім себе) вбивав би? Щось не затрималося в моїх ураженних атеросклерозом мозгах ні єдине таке ім*я.
І ще одне й я ЗАТИКАЮСЯ: дуже щиро дякую, що ви мене цітуєте повністю й без скорочень.

Я цитую ті слова співрозмовника, до яких стосується моя відповідь. Робити це не складає для мене проблеми, але суттєво полегшує сприйняття тексту читачу, якого цікавить предмет даної розмови - вишукування а до чого стосуються чиїсь слова частенько заважають сприйняттю перебігу розмови. Цитування співрозмовника вже давно є одним з головних правил етики переписки в інеті, з яким на жаль знайомі далеко не всі, хто нещодавно потрапив в інтернет.
Я теж як і Ви "не знаю я ні одного пулітцером нагородженного журналіста або письменника, щоб когось другого (крім себе) вбивав би". З чого це Вам цікаво спала на думку така проблема?

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
11:18 02/06/08
emilpick Луганск
Пане Олександре,
то я чую, що ми з вами "ОДНОЙ КРОВИ - ТЫ и Я" та прийшли до згоди (злагоди?). А Радьяр Кіплинг отримав Нобелєвську премію у 1910 році за
"Just So Stories", такі короткі дитячі розкази. "Мауглі" та "Рікі-тікі-таві" там були, але це вже з іншої опери.
Я ще не можу сідати й одразу писати по-українськи, але вже трохи-потрохи до цього підходжу...
12:13 02/06/08
emilpick, 17:11 03/06/2008
Надеюсь, что это последнее из серии " Screming bloody Frantchuk‘s Constipation Blues"

Ви так раз за разом намагаєтесь продемонструвати свої англомовні пізнання, ніби сподіваєтесь, що їх хтось зауважить і похвалить Вас :-) Але як це частенько буває при надміному стараніі, при цьому досадно пропускаєте букву в першому ж слові :-( Дуже жаль. Однак уперта робота над грамотністю без сумніву принесе свої плоди, так що Ви не падайте духом, шановний emilpick, всьо впєрєді.
І для надій на "паслєдность із сєріі" у Вас також мабуть є підстави, хоч Ви їх і приховуєте на жаль. Ви мабуть очєнь скритний, шановний emilpick? чи чогось боїтесь? Успакойтесь і павєдайтє про свої страхі, ми їх Вам тут вмить развєєм :)

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
21:27 03/06/08
Рекомендує цей матеріал
Чому? дуже цікаво
12:41 02/06/08
emilpick, 12:13 02/06/2008
Пане Олександре,
то я чую, що ми з вами "ОДНОЙ КРОВИ - ТЫ и Я" та прийшли до згоди (злагоди?).

Повертаючись до Вашого так і не вирішеного нами питання: "не знаю я ні одного пулітцером нагородженного журналіста або письменника, щоб когось другого (крім себе) вбивав би",
і враховуючи що інформаційне прикриття убивства є не чим іншим, як співучастю в убивстві,
приходимо до ясності (якщо Ви не проти) що Пулітцерівський комітет так само співучасник московського голодоморного убивства 1932-34 українського народу, жертвами якого стали мільйони одних тільки українських дітей, як і той підлий журналіст, якому цей комітет присудив свою спеціальну премію - за брехню з метою надурити американський народ.
Таким чином ми з Вами прийшли до згоди, злагоди і взаєморозуміння - якщо Ви не заперечуєте звісно.

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
13:31 02/06/08
emilpick Луганск
Пане Олександре,
то я двома руками за це був й буду, як-ся ви мене не так зрозуміли. Тільки той, хто з дерева або з металу зроблений, або ще, може, намальований (і ще й з вусами) голодомор може не з Москвою пов*язувати.
І за того журналіста з Пулітцером - хай йому грець.
Хто американський народ дурить - той довго не живе.
Пулітцер, я хотів сказати людям, був чолов*яга, котрий зробив добру справу для свого брата-журналіста, хіба віддати гроші на добродійність - це не приклад.

Таким чином ми з Вами прийшли до згоди, злагоди і взаєморозуміння - якщо Ви не заперечуєте звісно.

То я Вас зацітував, любий друже.
13:48 02/06/08
emilpick, 23:39 03/06/2008
Свыше пяти часов потребовалось, чтобы перевести и дифтонг "еа" углэдить.
У кривого Егорки глаз ДЮЖЕ зоркий, одна беда - глядит не туда.
А как насчет перевода такой фразочки:
Киш мир ин тухес унд зай гезунд!
Даю 6 часов. Время пошло, какер...

Елементарно, шановний emilpick :) Більше того, я Вам замість буквального перекладу (підсрачника) даю змістовний переклад Вашої фразочкі. Ось цей точний художній переклад: "Шановний emilpick в процесі обговорення його власної статті хутко наробив повні штани і незграбно намагається змитись".

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
00:37 04/06/08
emilpick, 13:48 02/06/2008
Пане Олександре,
то я двома руками за це був й буду, як-ся ви мене не так зрозуміли. Тільки той, хто з дерева або з металу зроблений, або ще, може, намальований (і ще й з вусами) голодомор може не з Москвою пов*язувати.
І за того журналіста з Пулітцером - хай йому грець.
Хто американський народ дурить - той довго не живе.
Пулітцер, я хотів сказати людям, був чолов*яга, котрий зробив добру справу для свого брата-журналіста, хіба віддати гроші на добродійність - це не приклад.
Таким чином ми з Вами прийшли до згоди, злагоди і взаєморозуміння - якщо Ви не заперечуєте звісно.
То я Вас зацітував, любий друже.

Взаєморозуміння, згода і злагода - це чудово, і це чудово з точки зору перш за все можливості подальшого поглиблення розуміння предмету розмови.
Раз так, то давайте зробимо ще один маленький крок вперед на цьому так усім потрібному шляху розуміння а що ж діється, і розглянемо (легенько) Вашу фінальну фразу "Пулітцер, я хотів сказати людям, був чолов*яга, котрий зробив добру справу для свого брата-журналіста, хіба віддати гроші на добродійність - це не приклад".
Не ставлячи під жодний сумнів чесне ім‘я та добрі наміри правдивого журналіста Пулітцера, який думаю щиро хотів, щоб залишені ним гроші робили благі діла, давайте спробуємо визначити - за реальними результатами діяльності Пулітцерівського комітету, куди ж зрештою насправді завели благі наміри. І що можна вважати визначальним при оцінці діяльності даного Пулітцерівського комітету.
Для цього подивимось, чи вплинули, а коли так, то яким чином вплинули на перебіг подій в 30-х роках 20-го сторіччя широко розповсюджені на весь світ наскрізь брехливі репортажі з СССР лауреата Пулітцерівської премії Дюранті, стосовно яких "Навіть через 50 років після розглядуваних подій "Нью-Йорк таймз", згадуючи прізвища лауреатів Пулітцерівської премії, не оминула й Дюранті, який удостоївся її у 1932 р. за "безсторонні змістовні репортажі з Росії"" (Роберт Конквест "Жнива скорботи").
Адже ми в курсі, чи не так, що під час московського голодоморного убивання мільйонів українських дітей не просто не було ніяких урядових нот протесту стосовно цього підлого московського убивства з боку найбільших світових демократій того часу, а навіть цілком навпаки, саме якраз в 1933 США установили з СССР дипломатичні стосунки: "у 1933 р. на бенкеті в готелі "Уолдорф-Асторія" з нагоди визнання СРСР Сполученими Штатами було зачитано список імен, кожному з яких гості чемно аплодували, аж доки не згадали Дюранті, - тоді, як писав Олександер Вулкотт у "Нью-Йоркер", "виникло справжнє світопреставлення... було враження, що Америка в якомусь несамовитому приступі визнавала одночасно і Росію, і Дюранті". Це дійсно був якийсь несамовитий приступ" (Роберт Конквест, там же).
Що ж це за така "Америка в якомусь несамовитому приступі визнавала одночасно і Росію, і Дюранті", може це був американський народ?
Аж ніяк це не міг бути американський народ - чи представники інтересів американського народу - адже навіщо б тоді для американського народу від цих несамовито радих на бенкеті людей була підла брехня Дюранті? Саме тому і була брехня Дюранті американському народу, підкріплена щоб уже ніяких сумнівів усим авторитетом Пулітцерівського комітету, що в Пулітцерівського комітету була повна ясність стосовно того, що у разі правдивої інформації з СССР, віруючий християнський американський народ не підтримав би диявольського московського убивання мільйонів українських дітей, і як мінімум був би осуд на всіх рівнях і не було б ніякого визнання СССР в 1933 році. А якщо врахувати той момент, що в умовах світового осуду московські убивці не посміли б продовжувати щойно розпочате планомірне убивання українських дітей, то тоді стає зрозуміло, що саме якраз на Пулітцерівському комітеті лежить значна частина відповідальності за гігантські криваві московські злочини 1932-34 на українській землі.
Одного тільки цього цілком достатньо, щоб зробити простий висновок про те, що ми тут маємо справу з іще одним свідченням того, що благими намірами засновника Пулітцерівського комітету насправді була вимощена дорога до диявольських діянь цього комітету.
Однак убивство московськими убивцями спільно з Пулітцерівським комітетом мільйонів українських дітей, це ще не все. Адже саме якраз в 1933 році сталася ще одна подія, яка прямо і безпосередньо виводиться з учинених бандою московських убивць спільно з Пулітцерівським комітетом Голодомору-33 -- прихід до влади в Німеччині Адольфа Гітлера. Детальний розгляд цієї події в контексті Голодомору та Холокосту можна побачити в матеріалі "Причина Холокосту" http://narodna.pravda.com.ua/politics/470a1476ecf0b/ ( http://h.ua/story/62593/ ), з якого добре видно, коли врахувати сказане тут вище, що саме якраз злочинна діяльність Пулітцерівського комітету, спрямована на підлий обман американського народу, значною мірою стала причиною також і єврейського Холокосту.
Таким чином ми з Вами прийшли до іще більш міцної згоди, злагоди і взаєморозуміння - якщо Ви не заперечуєте звісно, шановний emilpick.

Олександр Франчук http://www.geocities.com/olexandr
13:59 03/06/08
emilpick Луганск
Я вам не возражал и вас взаимно уважал, настолько, что даже посвятил вам, лично вам, г-н Франчук вот это http://h.ua/story/102902/.
Я покорнейше прошу не заражать ВИРУСАМИ мой компьютер - ваши длинные "письма трудящихся" не ВЛЕЗАЮТ в рамки, предназначенные для 200-300 слов. Хотите поиспражняться - пишите собственные вещи на своих страницах, а "трудящиеся" будут вам сливать свои сокровенные мысли,
вроде этих:

WOAH, UMMH

Let it, let it go!

OH!

WAAAAOOOH!

This pain down inside

Just won’t let me be satisfied

Let it go!

Flash! Splash!
15:45 03/06/08
Знімає свою рекомендацію
09:01 30/06/08
emilpick Луганск
НЕ наробив, а зробив.
И не у штаны...
Поменять решил место дискуссии, а то у людей с эпилептоидным типом ВНД трудно добиться остановки...
Переходите на http://h.ua/story/103349/ , гробокопатель и ЗМиСТОВНИЙ перекладач с общечеловеческого на дуркоподЫбный вы эдакий
08:20 04/06/08
emilpick Луганск
Надеюсь, что это последнее из серии " Screming bloody Frantchuk‘s Constipation Blues"
17:11 03/06/08
emilpick Луганск
Свыше пяти часов потребовалось, чтобы перевести и дифтонг "еа" углэдить.
У кривого Егорки глаз ДЮЖЕ зоркий, одна беда - глядит не туда.
А как насчет перевода такой фразочки:

Киш мир ин тухес унд зай гезунд!

Даю 6 часов. Время пошло, какер...
23:39 03/06/08

Live

20 мин. назад

Petro Boriwiter комментирует материал Порошенковский цугцванг

1 час. назад

Евгений Гигаури комментирует материал Светлые Силы против Сил Тьмы. Игра по правилам и без...

1 час. назад

Евгений Гигаури комментирует материал Светлые Силы против Сил Тьмы. Игра по правилам и без...

2 час. назад

лалита комментирует материал Кристофер Марло (В.Шекспир) Сонет 135

2 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Гордим

2 час. назад

antov комментирует материал Гординне

3 час. назад

Харламов Виктор Георгиевич комментирует материал Кристофер Марло (В.Шекспир) Сонет 135

4 час. назад

Писатель77 комментирует материал Гордим

4 час. назад

Геннадий Балашов публикует статью Порошенковский цугцванг

7 час. назад

Сергей Кувалда рекомендует материал Украина, Казахстану готовиться ..., далее по списку

7 час. назад

Сергей Кувалда рекомендует материал Кібер клініка Спіженко обманює онкхворих, видаючи себе за ізраїльський «Лісод»

7 час. назад

НАЗАР ЗАРУЦЬКИЙ рекомендует материал Кібер клініка Спіженко обманює онкхворих, видаючи себе за ізраїльський «Лісод»

7 час. назад

Сергей Кувалда рекомендует материал Холодец

8 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Гордим

8 час. назад

Марк Львович комментирует материал Гордим

9 час. назад

Юрий Ермоленко публикует статью Холодец

10 час. назад

Элина Данилина комментирует материал Посвящение моей любимой сестренки Машеньки Шиловой в творчестве её отца художника Шилова А.М. и театра двух поэтов " Элирия -Ланд"

10 час. назад

Сергей Кувалда комментирует материал Гордим