О проекте ХайВей

Публикуйте на ХайВей свои статьи, фото, видео.

Получайте рецензии и комментарии от сообщества ХайВей на свои публикации.

Зарабатывайте деньги на публикациях.

Общайтесь с интересными людьми.

Проза  25 мая 2008 20:08:08

ЧАША (закінчення)

 

ЧАША (закінчення)

початок

http://h.ua/story/100022/

продовження

http://h.ua/story/100452/

***

Ти лишив гори і степи,

Знайшовши – щось і втратив ти

Та міцно його не тримай

На волю з легкістю пускай.

 

Допоки в Чашу ллєш вино,

То п’єш, і бачиш її дно,

Та не наливши - вже не вип’єш,

Не випивши – більш не наллєш.

 

Не зійде сонце уночі,

І вдень не сліпить місяць очі

Вода із гір униз тече,

Людина ж тільки – вгору хоче.

 

Поглянь, в ній знайдеш цілий світ!

Візьми її мале зерно,

В душі хай виросте воно,

Й тобі дасть щастя вічний цвіт.

 

Максим закрив книгу.

Швидкість... Колеса потягу наспівують якийсь знайомий мотив. Щойно минули Запоріжжя. Вранці хлопець залишив гостинних Хасана і Зуляну, навіть не намагаючись пропонувати гроші за ночівлю, відчуваючи, що може цим страшенно образити господарів. Та на прощання він подарував Хасану годинник, той самий, командирський, який був його суперпризом. Дістававшись до Сімферополя вранішнім автобусом, студент сів на найближчий потяг до Києва. Щоправда, квиток довелося взяти у купейний вагон. Адже у цей час вибратися з Криму в плацкартному було непросто. Задзвонив мобільний.

- Алло, - взяв телефон Максим

- Слухай Макс, де ти пропадаєш? - почув він стурбований голос Світлани. - Я і в інститут дзвонила, і Льоші ...

- Свєт, у мене все чудово... Довелося з’їздити у справах...

- Слухай, ти на мене не сердишся? Я в неділю трохи погарячкувала...

- Звичайно ні. Я теж був не зовсім правий.

- Макс, давай сьогодні десь зустрінемося?

- Не питання - о 19.00, де й завжди.

- Домовились, цілую.

- Бувай, Свєтік.

Максим подивився у вікно. Сумні думки про сварку лишалися позаду разом із обрисами дерев, будиночків, машин там, - за вікном. Тепер він з посмішкою згадував причину їхньої сварки. Скоро вже й Дніпропетровськ. Сусідами Максима по купе були сивочолий полковник й дівчина років шістнадцяти. Офіцер, напевно, повертався з відрядження, був у військовій сорочці з короткими рукавами, сірих брюках, начищених до блиску туфлях. Людина твердих переконань, сувора, але й справедлива, можна було сказати, дивлячись на нього. Дівчина, незважаючи на спеку, була в усьому чорному: берці, чорні джинси, футболка з вампіром, темне волосся. Таким, як у військового, набором характеристик вона явно не володіла. Полковник читав газету, а дівчина у щось грала на своєму телефоні. Спостерігаючи, як вони поглядають одне на одного, хлопець ледь стримував сміх. Йому згадувався вираз: „Дивитися, як Ленін на буржуазію”. От тільки класифікувати, хто - „Ленін”, а хто „буржуазія”, за виразами облич сусідів по купе було важко.

***

Гармонія природи:

Світло й тінь,

Одвічна боротьба між них -

Хто переможе?

 

Покликані обранці із світів,

Почався бій.

Чи схилить хтось з них чашу терезів,

Чи зможе?

 

Мільйони літ – як мить,

Не владен час над вічною війною

І сяють лиш зірки – герої,

Народжені невпинною війною.

 

Та й їх захопить поєдинку вир,

Зітре всі імена, карбовані віками,

На зміну стануть нові генерали

І знову бій, і знову все кружляє по спіралі.

 

Ні співчуття, ні страху, ні жалю,

Найвища нагорода – воювать за Бога.

Є для бійців лиш дві дороги -

Смерть, забуття чи слава, перемога.

 

Всі засоби, всі сили - все для цілі,

А інше, - то не важить для століть,

Цей нескінченний бій, як вічність

Наповнить Чашу вщерть та змінить світ.

 

Максим закрив книгу.

Він сидів на лавочці в парку поблизу Лаври. Саме тут їм із Світланою найбільше подобалося проводити час. У Києві було прохолодно, мабуть, нещодавно пройшов дощ – на асфальті стояли калюжі. Світлана була, як завжди, пунктуальна.

- Привіт, Максе, ти знову з книжкою? Що зараз – гістологія, анатомія? Я не знаю... ще якась... – Світлана знов чомусь почала розпалюватись.

- Ти хотіла сказати: цікава дисципліна, - не дав їй закінчити Максим. – Слухай, ти, здається, прийшла миритися?

- Ах, так-так, а ти – почитати.

- Та годі, у мене є для тебе подарунок, - сказав Максим і, розстібнувши рюкзака, витяг пакет.

- Ой, дякую, та тільки це вже не оригінально, Макс, а сьогодні не день студента чи перше квітня. Череп людини ти мені вже дарував. І взагалі, не потрібні мені твої подарунки.

- Та це зовсім не череп, - Максим глянув на загорнуту в пакет чашу, - Хоча ти знаєш, щось у цьому є. Він засміявся.

- Байдуже, мені ні він, ні твої книжки не потрібні ... Мені потрібен ти, - несподівано заявила Світлана, - Розумієш?

По виразу обличчя коханої Максим зрозумів, що переконувати її марно. Всередині у нього наче щось обірвалося. „Не потрібна золота чаша вартістю мільйони баксів?” – мало не вигукнув він, не вірячи своїм вухам. „Хоча, звичайно, такий „подарунок” вдома на поличці не поставиш, а мільйони ще треба отримати... Ох і мороки з цією...”, - думка плавно перетекла в іншу. Раптом вголову прийшла ідея. Володар скарбу зітхнув, і згадавши слова старого мусульманина тихо мовив у голос:

- Значить не судилося, у чомусь старий таки був правий...

- Що не судилося, який іще старий? – Світлана дивилася на нього широко розплющеними очима, - І де це ти так встиг попектися на сонці?

- Справжній кримський загарчик, - з посмішкою відповів Максим.

- Слухай, я, здається, знаю, що з цим робити, - хлопець покрутив у руках пакет, і надягнув рюкзак - Ходімо. З цими словами він поцілував Світлану і, взявши її за руку, потяг за собою.

- Куди ти мене тягнеш... – намагалась протестувати дівчина.

Біля входу у Києво-Печерську лавру, як завжди, туди-сюди снували туристи, віруючі, монахи. Максим підійшов до монаха, що стояв поблизу входу, і збирав пожертви.

- Святий отче, візьміть цей подарунок церкві і, якщо Ваша ласка, поставте свічечку за щасливе подружнє життя рабів Божих Максима і Світлани.

Монах здивовано подивився на Максима.

- Дякую, сину мій, а він важкий, - монах узяв пакет з чашею у руки, -а що тут?

- Я думаю, те, що більше знадобиться церкві, ніж мирянину. Прощавайте, отче.

- Продавайте, діти, - сказав монах услід, поклавши пакунок біля ніг, - А свічечку за ваше щастя я поставлю обов’язково.

Максим і Світлана якийсь час йшли від Лаври мовчки, все ще тримаючись за руки. Біля парку Світлана не витримала.

- Слухай, Максе, - почала вона, - то була серйозна пропозиція чи черговий твій жарт?

- Серйозніше нікуди...

Вони тим часом проходили повз лавочку. Замість того, щоб сісти, Максим дістав з рюкзака чорну книгу, у якій встиг прочитати лише третій розділ і поклав на лавку. „Дякую, решта, мабуть, мені буде не цікава, та й не потрібна”, - подумки попрощався він з нею.

Світлана здивовано подивилася на нього.

- Ти що робиш? Як же книга?

- Вона більше знадобиться комусь іншому, а мені потрібна тільки ти.

Закохані подивилися одне одному в очі. Максим пригорнув до себе Світлану і поцілував. Раптом його щось кольнуло в області серця.

- Що там у тебе? – запитала Світлана.

- Уявляєш, анатом розповідав, що серце, - Максим засміявся, намацавши в кишені жилетки коштовний камінь, який на горі відколовся від чаші, і про який він зовсім забув.

- А-а, я то подумала, – у голосі Світлани було вдаване розчарування, - що там діамант.

- Так, а в мене серце з діамантом, - чесно зізнався Максим, а зовсім не золоте, як казала твоя мама.

Сміючись, вони обнялися й пішли парком...

В цей час вітер розгорнув книгу і почав гратися її сторінками, аж поки не зупинився на перших рядках третього розділу.

Де є початок, де кінець

Вам скаже мабуть і дитина,

Де золота є середина

Не кожен визначить мудрець.

 

Ніщо початком є всього,

Кінець – то все вже означає

Лиш середина „є” і „має”

Вона життя й лиш мить його.

 

Хто хоче відповідь знайти,

В серці чиїм вогонь палає,

Той знайде її і спізнає

Та має довгий шлях пройти.

Публикацию прочитали

Количество просмотров: 4236
delete
Олександр Швидкий
Олександр Швидкий, Киев, свободный журналист "ХайВей"

Теги

Для того, чтобы оценить статью, Вас необходимо войти в систему
Право оценивать рецензии на ХайВей можно получить от редакции сайта по рекомендации одного из журналистов ХайВей
Рекомендаций: +5
Всего комментариев: 8, Всего рецензий: 5
Укажите свой e-mail адрес, если Вы хотите получать комментарии к этому материалу
Подписаться

Для того, чтобы опубликовать сообщение в этой теме, Вам нужно ввойти в систему.

Рецензии

22:34 25/05/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Гарні думки.
22:38 25/05/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Спасибі, Несторе,радий, що "ЧАША" Вам сподобалася
09:17 26/05/08
lavra Киев
Цікава проза. Думаю,що в слові "Продавайте діти"-опечатка,думаю,що правильно "прощавайте діти". Успіхів вам.
04:48 26/05/08
10:21 26/05/08
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Дякую Жанно
13:10 26/05/08
23:40 14/07/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
Дякую, АС:-)
13:35 20/07/09
21:04 20/07/09
07:43 15/07/09
Журналистское мастерство
Язык и стиль
Форма подачи
Общее впечатление
С большим удовольствием прочла все три части.Замечательно.Спасибо!
Радий, що повість Вам сподобалася, Марино:-)
Дякую за відгук і оцінки,
дуже приємно:-)))
13:34 20/07/09
"Хто хоче відповідь знайти,

В серці чиїм вогонь палає,

Той знайде її і спізнає

Та має довгий шлях пройти."
13:39 20/07/09
14:44 20/07/09

Комментарии

Рекомендує цей матеріалЧому? Де є початок, де кінецьВам скаже мабуть і дитина,Де золота є серединаНе кожен визначить мудрець.
22:48 25/05/08
Рекомендує цей матеріалЧому? Цікаво! Начебто просто, але у цих думках є глибина...
08:09 26/05/08
Рекомендует этот материал.
23:40 14/07/09
Рекомендует этот материал.
07:43 15/07/09
Рекомендує цей матеріалЧому? Лиш середина „є” і „має”Вона життя й лиш мить його.
22:34 25/05/08
Спасибі, Олено,старався
09:15 26/05/08
Радий, що Вам сподобалося, дякую
09:15 26/05/08
Дякую, Наталіє за оцінку вору,дуже приємно
09:16 26/05/08

Live

......

7 мин. назад

Анжелика Исидина рекомендует материал Блокпосты наизнанку.

8 мин. назад

Анжелика Исидина пишет рецензию на публикацию Блокпосты наизнанку.

22 мин. назад

Petro Boriwiter рекомендует материал ПРО ТОМОС І ЗРАДУ

36 мин. назад

Pavel Gandyara рекомендует материал Блокпосты наизнанку.

36 мин. назад

Pavel Gandyara пишет рецензию на публикацию Блокпосты наизнанку.

1 час. назад

antov рекомендует материал Іван Владика – проповідник. Він знає, як важливо говорити із Нацією. Як нелегко вибачати та бути вибаченим...

1 час. назад

antov рекомендует материал ПРО ТОМОС І ЗРАДУ

1 час. назад

antov пишет рецензию на публикацию ПРО ТОМОС І ЗРАДУ

3 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью Річка-\"смердюч
ка\" отруює наше життя і досі!

5 час. назад

viktor trigub публикует новость Навіщо перед виборами підіймати ціни на газ? - А.Денисенко

...

8 час. назад

Чачанидзе Владимир публикует статью Две разности жизни.

19 час. назад

Вікторія Івченко публикует статью ПРО ТОМОС І ЗРАДУ

19 час. назад

ivp_paster рекомендует материал Іван Владика – проповідник. Він знає, як важливо говорити із Нацією. Як нелегко вибачати та бути вибаченим...

19 час. назад

ivp_paster пишет рецензию на публикацию Іван Владика – проповідник. Він знає, як важливо говорити із Нацією. Як нелегко вибачати та бути вибаченим...

20 час. назад

Валерий Иванович Александрович публикует статью Блокпосты наизнанку.

23 час. назад

Алекс Скиталец удаляет комментарий к материалу Поразмышлял о "томосе" в письме другу Сергею Лебедеву от Алекс Скиталец

...

1 дн. назад

Petro Boriwiter рекомендует материал Іван Владика – проповідник. Він знає, як важливо говорити із Нацією. Як нелегко вибачати та бути вибаченим...

1 дн. назад

Наша Версия публикует статью Іван Владика – проповідник. Він знає, як важливо говорити із Нацією. Як нелегко вибачати та бути вибаченим...

1 дн. назад

ABC публикует статью Дьявол остался незамеченным